Ухвала

від 14.07.2016 по справі 826/23449/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23449/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2016 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпекс ЛТД» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Вімпекс ЛТД» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003032209 від 22.04.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2016 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві не надано належних доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003032209 від 22.04.2015 прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Вімпекс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Сертус» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Вімпекс ЛТД»:

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 93 Цивільного кодексу України, статті 1, 9, 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (зі змінами та доповненнями);

- ТОВ «Вімпекс ЛТД» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами-продавцями з ТОВ «Сертум» за листопад 2014 року 1 283 036,37 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві складено акт № 143/26-59-22-09/39231113 від 03.04.2015 та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003032209 від 22.04.2015, яким ТОВ «Вімпекс ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 1 603 795,46 грн, в тому числі: за основним платежем - 1 283 036,37 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 320 759,09 грн.

На підставі ст. ст. 198, 200, 201 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, можна зробити висновок, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві № 143/26-59-22-09/39231113 від 03.04.2015, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між ТОВ «Вімпекс ЛТД» та його контрагентом - ТОВ «Сертус».

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між ТОВ «Вімпекс ЛТД» (покупець) та ТОВ «Сертус» (постачальник) укладено договір поставки № 2111 від 21.11.2014, згідно якого постачальник зобов'язується поставляти і передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених зазначеним договором.

Позивачем на підтвердження виконання умов даного договору та руху активів в процесі здійснення господарської операції надано суду копії: договору поставки № 2111 від 21.11.2014, податкових накладних, видаткових накладних.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Вімпекс ЛТД» (замовник) та ТОВ «Сертус» (виконавець) укладено типові договори про виконання роботи № б/н від 19.11.2014 та № б/н від 20.11.2014 та договір про надання послуг № б/н від 24.11.2014, відповідно до яких виконавець зобов'язується на свій ризик виконати роботи (надати послуги) за завданням замовника, ремонтні роботи з використання своїх матеріалів та устаткування, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи або надані послуги.

Позивачем на підтвердження виконання умов даних договорів та руху активів в процесі здійснення господарських операцій надано суду першої інстанції копії: договорів про виконання роботи від 19.11.2014 та від 20.11.2014; договору про надання послуг від 24.11.2014; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкових накладних.

У судових засіданнях - 09.06.2016 та 14.07.2016, представником позивача пояснено суду апеляційної інстанції, що в 2014 році ТОВ «Вімпекс ЛТД» здійснювало свою господарську діяльність за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 9 (в судовому засіданні - 14.07.2016 надано копію договору найму приміщення від 02.01.2014). Також зазначено, що на сьогоднішній день, вказане приміщення є аптекою та в 2014 році в даному приміщенні здійснювались ремонтні роботи, так як приміщення було не придатне для ведення господарської діяльності - для розміщення аптеки. Ремонтні роботи виконувались на замовлення позивача у ТОВ «Сертус».

Також в додаткових поясненнях позивачем зазначено, що відповідно до договору поставки № 2111 від 21.10.2014 ТОВ «Сертус» здійснювало поставку матеріалів для подальшого використання в ремонтних роботах, технічних товарів для обладнання аптеки, електронні прилади для діяльності аптеки, дитячі іграшки для обладнання дитячої ігрової кімнати в аптеці, що підтверджується податковими та видатковими накладними.

Згідно з договорами про виконання робіт від 19.11.2014 та про надання послуг від 24.11.2014 з ТОВ «Сертус» надано: різання бетону та вирівнювання отворів, гідродинамічне очищення, комплекс підготовчих робіт, монтажні роботи, ремонтно-будівельні роботи, що підтверджуються актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві складено податкову інформацію № 39/22-08 від 22.01.2015 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сертус» (код ЄДРПОУ 39164985) за листопад 2014 року, згідно якого господарська діяльність ТОВ «Сертус» здійснювалась без настання правових наслідків, а задля вигоди третіх осіб, та не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами. Контролюючим органом зазначено, що не вдалося встановити місцезнаходження ТОВ «Сертус».

Позаяк, за правилами статті 16, пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 44.1. статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Податкове законодавства України не ставить у залежність виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту та витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, їх знаходження за податковою адресою чи наявності основних засобів. Невиконання податкового обов'язку тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо порушника, а не його контрагентів, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання першим незаконної податкової вигоди.

Така правова позиція узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішеннях у справі «Інтерсплав проти України» та у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

Крім того, колегія суддів наголошує, що акт (податкова інформація) про неможливість проведення зустрічної звірки може бути лише свідченням того, що з певних причин зустрічна звірка платника податків не була проведена, і не являється належним доказом відсутності реального характеру господарських взаємовідносин цього платника з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками.

Разом з тим під час судового розгляду справи відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про відсутність у позивача та його контрагента можливостей для провадження господарської діяльності. Фактично висновки відповідача зроблені з огляду на те, що контрагента позивача не встановлено за податковою адресою. При цьому, зі змісту акту перевірки №742/11/13-11 від 02.06.2011 вбачається, що ТОВ «Сертус» декларувало свої грошові зобов'язання за листопад 2014 року, проте декларацію не визнано як податкову звітність.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватись належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватись на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише відсутністю у контрагентів технічних можливостей, основних фондів, складських приміщень тощо.

За наведених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про скасування оскаржуваного податкове повідомлення-рішення № 0003032209 від 22.04.2015.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2016 скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, керуючись положеннями статей 88, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 26 462, 63 грн.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2015- без змін .

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на користь Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 26 462, 63 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 19.07.2016.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Аліменко В.О.