Ухвала

від 13.07.2016 по справі 820/19928/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2016 р. м. Київ К/800/27292/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року

у справі № 820/19928/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг Агро»

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікінг Агро» (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція), в якому просив:

- визнати незаконними дії Інспекції по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки та складання акта від 24 вересня 2014 року №2580/20-36-22-02-07/37363674 «Про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «ВІКІНГ «АГРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 березня 2014 року по 31 березня 2014 року» (далі - акт №2580);

- визнати протиправними дії Інспекції із внесення до Інформаційної системи «Податковий блок» відносно Товариства даних, які свідчать про наявність відхилень між показниками податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно задекларованими Товариством в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період березень 2014 року, та показниками податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість Товариства за період березень 2014 року згідно з актом № 2580 без прийняття податкового повідомлення-рішення та проведення процедури узгодження самостійно визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання з податку (збору);

- зобов'язати Інспекцію видалити з Інформаційної системи «Податковий блок» дані показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, обчислених згідно з актом №2580 та дані про наявність відхилень від показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно узгоджених Товариством в податкових деклараціях з податку па додану вартість за період березень 2014 року,

- зобов'язати Інспекцію відобразити у відповідних вкладках ІС «Податковий блок» (АІС «Аудит», АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інші) показники, відображені Товариством самостійно у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2014 року;

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 20 жовтня 2014 року № 0000662220;

- визнати протиправними дії Інспекції по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки Товариства й складання акта від 13 листопада 2014 року № 3425/20-36-22-03-07/37363674 «Про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «ВІКІНГ АГРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «УКР-ЕНЛІЛЬ» за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року» (далі - акт № 3425;

- зобов'язати Інспекцію видалити з Інформаційної системи «Податковий блок»" дані показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, обчислених за результатами проведеної перевірки й відображені в акті № 3425 та дані про наявність відхилень від показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно задекларованих Товариством в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період липень 2014 року;

- зобов'язати Інспекцію відобразити у відповідних вкладках ІС «Податковий блок» (АІС «Аудит», АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інші) показники, відображені Товариством самостійно у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період липень 2014 року;

- зобов'язати Інспекцію утриматись від передачі акта № 3425 та його копій іншим структурним підрозділам та територіальним органам Державної фіскальної служби України з метою використання інформації під час звірок та перевірок інших суб'єктів господарської діяльності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, адміністративний позов Товариства задоволено частково: визнано протиправними Інспекції із внесення до Інформаційної системи «Податковий блок» відносно Товариства даних, які свідчать про наявність відхилень між показниками податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно задекларованими Товариством в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період березень 2014 року, та показниками податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість Товариства за період березень 2014 року згідно з актом № 2580 без прийняття податкового повідомлення - рішення та проведення процедури узгодження самостійно визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання з податку (збору); зобов'язано Інспекцію видалити з Інформаційної системи «Податковий блок» дані показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, обчислених згідно з актом №2580 та дані про наявність відхилень від показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно узгоджених Товариством в податкових деклараціях з податку па додану вартість за період березень 2014 року; Зобов'язано Інспекцію відобразити у відповідних вкладках ІС «Податковий блок» (АІС «Аудит», АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інші) показники, відображені Товариством самостійно у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2014 року; зобов'язано Інспекцію видалити з Інформаційної системи «Податковий блок» дані показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, обчислених за результатами проведеної перевірки й відображені в акті № 3425 та дані про наявність відхилень від показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно задекларованих Товариством в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період липень 2014 року; зобов'язано Інспекцію відобразити у відповідних вкладках ІС «Податковий блок» (АІС «Аудит», АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інші) показники, відображені Товариством самостійно у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період липень 2014 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

За змістом частин 1 та 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Тобто на стадії касаційного провадження знаходить свою реалізацію один з основних принципів адміністративного судочинства - принцип офіційності.

Отже, з урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції зобов'язаний перевірити законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень у повному обсязі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведені документальні позапланові виїзні перевірки Товариства, за результатами яких складено акти: від 24 вересня 2014 року№2580/20-36-22-02-07/37363674 та від 13 липня 2014 року №3425/20-36-22-03-07/37363674.

Крім того, як свідчать обставини, встановлені попередніми судовими інстанціями, відповідачем па підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України від 20 жовтня 2014 року №000066220, згідно з яким позивачу збільшено суму штрафу на 510, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем безпідставно здійснено коригування задекларованих позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань, оскільки за наслідками перевірки відповідачем не приймалось податкове повідомлення-рішення.

Роблячи висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення виїзних перевірок позивача, суди зазначили, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Зазначаючи про правомірність податкового повідомлення-рішення, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що на запит відповідача позивач надав документи не в повному обсязі, що стало підставою для проведення позапланової документальної виїзної перевірки.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

По право платника оскаржувати дії про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої, а відмова розглядати позовну вимогу про визнання протиправними дій що проведення перевірки з тих підстав, що позивач не використав надані законодавством способи захисту від порушень, допущених податковим органом, не ґрунтується на вимогах процесуального закону.

Так, в частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Правова оцінка дій податкового органу на предмет їх відповідності наведеним ознакам не залежить від реакції платника на такі дії, від передбачених законодавством способів захисту платником своїх прав, а також від того, чи фактично використав платник оперативні заходи правового захисту.

Саме такий підхід забезпечує дотримання балансу приватних і публічних інтересів в податкових правовідносинах, які характеризуються нерівністю сторін в силу наявності у податкової інспекції як суб'єкта владних повноважень компетенції застосовувати, зокрема, заходи примусового впливу щодо платника.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень та обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК).

Особливості регулювання проведення документальної виїзної перевірки, встановлені статтею 81 ПК, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

У підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК, який був правовою підставою для проведення перевірок у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.

У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Водночас, попередні судові інстанції, роблячи висновок про законність підстав для проведення контрольних заходів, не надали оцінки важливим доводам позивача, якими він обґрунтовував протиправність проведення контрольних заходів та податкового повідомлення-рішення, оскільки судами не перевірено в чому полягають недоліки наданих позивачем пояснень у відповідь на письмові запити відповідача.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що надання оцінки всім важливим аргументам сторін, що беруть участь у справі, становить гарантію дотримання принципу справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року.

Водночас, виходячи з правової правовій позиції Верховного Суду України, що викладена в постанові від 27 січня 2015 року № 21-425а14 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 43075087), недотримання податковим органом процедури проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 9 грудня 2014 року № 21-511а14 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 42202884), для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

З урахуванням наведеного, в разі визнання перевірки незаконною, правові наслідки такої, в тому числі й коригування показників податкової звітності платника, є протиправними.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін А.Ф. Загородній М.П. Зайцев