Ухвала

від 19.07.2016 по справі 826/14803/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2016 року м. Київ К/800/54784/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року по справі № 826/14803/15 за позовом Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Трейдинг» про застосування адміністративного арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової адміністрації у Київській області про Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Трейдинг» про застосування адміністративного арешту.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 липня 2015 року Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників прийнято наказ № 628 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Вог Трейдинг» з питань правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.01.2015 року по 31.05.2015 року та виписано направлення на її проведення від 15 липня 2015 року №№ 489, 490, 491.

Вказаний наказ прийнято на підставі пп. 20.1.4, пп. 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 ПК України та враховуючи пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України.

З метою проведення перевірки позивачем здійснено вихід за місцезнаходженням відповідача, де представник відповідача не допустив посадових осіб Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, про що було складено акт від 16 липня 2015 року про відмову у допуску до проведення перевірки.

07 серпня 2015 року відповідачем прийнято наказ №722 від 07.08.2015 року про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Вог Трейдинг» за період з 01.01.2015 року по 31.05.2015 року.

13 серпня 2015 року позивачем складено акт №42/28-10-41-30/38390515 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вог Трейдинг» з питань правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.01.2015 року по 31.05.2015 року.

Вважаючи протиправними дії з боку суб'єкта господарської діяльності щодо відмови у допуску до проведення перевірки, податковий орган звернувся за захистом до суду з метою здійснення адміністративного арешту коштів на рахунку відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Вiдповiдно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Підстави для проведення документальної позапланової перевірки визначені п.78.1 ст.78 ПК України.

Згідно з пп.78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, прийняту ними відповідно до закону.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Процедура допуску посадових осіб до проведення перевірки регламентована статтею 81 Податкового кодексу України i однаково застосовується як для документальних, так i для фактичних перевірок.

Згідно з п.81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

1) направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

2) копії наказу про проведення перевірки;

3) службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзацом 5 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що непред'явлення або ненадiслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) вiд допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абзац 6 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України).

Вiдповiдно до абзаців 7- 8 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні iз зазначенням свого прізвища, iменi, по батькові, посади, дати i часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову вiд підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Таким чином, аналізуючи норми Податкового кодексу України, можна зробити висновок про те, що поняття відмови вiд проведення перевірки i поняття відмова вiд допуску до проведення перевірки мають самостійний правовий зміст, а тому повинні розглядатися як нетотожні поняття.

Як вбачається з матеріалів справи, у наказі №628 від 15.07.2015 року зазначено, що враховуючи пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України необхідно провести документальну позапланову виїзну перевірку відповідача.

Однак, з вказаного наказу неможливо встановити, на підставі якого саме рішення позивачем призначається перевірка відповідача.

З направленнями №480, 490, 491 від 15.07.2015 та наказом №628 від 15.07.2015 про проведення перевірки фінансовий директор Шевцова Ж.Л. та головний бухгалтер Довгоп'ят В.Г. відповідача ознайомлені у передбаченому законом порядку.

Як вбачається з акту відмови у допуску про проведення перевірки, документи на оформлення такої перевірки оформлені з порушенням ст. 81 ПК України, а саме: не містять підстави перевірки в розумінні пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України.

Крім того, Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

За правилами пункту 94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2. ПК України).

Відповідно до пп. 94.1 та 94.2 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з пп. 94.2.3 п. 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Отже, розглядувана норма передбачає дві обставини, за наявності яких може бути застосований арешт майна платника податків: 1) платник податків відмовляється вiд проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення; 2) платник податків відмовляється вiд допуску посадових осіб контролюючого органу.

Тому, є підстави вважати, що приписи пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України поширюються на випадки застосування арешту майна платника податків у разі: або відмови вiд проведення документальної перевірки, або недопуску до перевірки будь-якого виду

У той же час, як свідчать матеріали справи, податковий орган звернувся до суду з позовом до ТОВ «Вог Трейдинг» про арешт коштів ТОВ «Вог Трейдинг» на його рахунках.

Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків регулюються Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, який затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України №568 від 10.10.2013 року.

Пунктами 7.1, 7.3 вказаного Порядку встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до підпункту 20.1.33. п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Тобто, накладення арешту на кошти можливе лише у разі наявності у відповідача податкового боргу та відсутності у боржника майна або коли вартість такого майна недостатня для погашення податкового боргу.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем не значиться податковий борг, чи відсутність майна.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду України від 10 вересня 2015 року по справі №826/14563/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, за адміністративним позовом ТОВ «Вог Трейдинг» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування наказу, визнано протиправним та скасовано наказ №628 від 15.07.2015 року «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки».

Судом першої інстанції по справі №826/14563/15 встановлено, що у запереченнях на позовну заяву податкового органу Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників стверджувало, що оскаржуваний наказ №628 від 15.07.2015 року прийнятий на підставі постанови старшого слідчого з ОВС 4-го відділу кримінальних розслідувань СУ ФР МГУ ДФС - Центрального офісу з ОВП капітана податкової міліції Гузенко Р.В. від 13.07.2015 року про призначення у кримінальному провадженні №32015100110000169, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 212 КК України про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Вог Трейдинг». Однак, суд першої інстанції критично відноситься до таких тверджень, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови старшого слідчого від 13.07.2015 року прийнято наказ №722 від 07.08.2015 року про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Вог Трейдинг» з 01.01.2015 року по 31.05.2015 року.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, позивачем не дотримано вимог податкового законодавства щодо оформлення документів на проведення перевірки відповідача, а тому відповідачем правомірно не допущено працівників податкового органу до проведення відповідної перевірки.

При цьому, така відмова у допуску не може бути підставою для прийняття рішення про арешт майна платника податків в розумінні підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, оскільки у податкового органу не було права розпочинати проведення перевірки платника податків.

Враховуючи, що наказ №628 від 15.07.2015 року про проведення перевірки відповідача судовим рішенням у справі № 826/14563/15, яке набрало законної сили згідно положень ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаний неправомірним та скасований, тому обґрунтованих підстав для проведення перевірки у позивача не було, в зв'язку з чим позовні вимоги податкового органу про застосування арешту коштів на рахунках платника податків є безпідставними.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року по справі № 826/14803/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підпис Сірош М.В. підпис Юрченко В.П.