Ухвала

від 21.07.2016 по справі 474/167/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №474/167/16-ц 21.07.2016 21.07.2016 21.07.2016

Справа №474/167/6ц

Провадження № 22ц/784/1747/16 Головуючий у 1-ї інстанції Фасій В.В.

Категорія 54 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

21 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Мурлигіної О.Я.,

суддів: Козаченка В.І., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області

від 6 червня 2016 року

за позовом

ОСОБА_3

до Публічного акціонерного товариства «Первомайський молочноконсервний комбінат»

про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства «Первомайський молочноконсервний комбінат» (далі - ПАТ «Первомайський МКК», товариство) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що з 21 травня 2003 року працювала у структурному підрозділі відповідача, Врадіївсьскому маслосирцеху, на різних посадах. 16 лютого 2016 року вона звільнена з роботи з посади маслороба 5 розряду за п.6 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість. Вважає звільнення незаконним, так як переміщення обладнання цеху з смт. Врадіївки до міста Первомайську, за місцем розташування юридичної особи, не відбулося, і структурний підрозділ відповідача продовжує працювати.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 остаточно просила скасувати наказ №35-к від 16 лютого 2016 року та поновити її на посаді маслороба 5 розряду у Врадіївському маслосирцеху, стягнути на її користь 6 500 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 6 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та порушення ним норм процесуального і матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що з 21 травня 2003 року ОСОБА_3 працювала у структурному підрозділі ПАТ «Первомайський МКК» - Врадіївсьскому маслосирцеху на різних посадах, з 28 квітня 2011 року в якості маслороба 5 разряду (а.с.3).

З 15 грудня 2015 року, у зв'язку з виробничою необхідністю, за рішенням уповноваженого органу підприємства розпочата підготовка робіт по переносу обладнання Врадіївсьского маслосирцеху з смт. Врадіївка на територію розташування основного підприємства - ПАТ «Первомайський МКК» в місто Первомайськ. Таке рішення було пов'язано з припиненням виробництва у цеху, розташованому у смт. Врадіївка, у зв'язку з епідемією африканської чуми свиней.

За такого, 15 грудня 2015 року позивачку, як й інших працівників структурного підрозділу, попереджено про переведення на роботу в іншу місцевість, та роз'яснено право на дачу згоди або наступне звільнення з підстав, передбачених п.6 ст. 36 КЗпП України (а.с.6).

За наказом генерального директора ПАТ «Первомайський МКК» №564 від 15 грудня 2015 року переміщення обладнання структурного підрозділу повинно відбутися у період з 15 грудня 2015 року по 15 лютого 2016 року (а.с.5).

16 лютого 2016 року у зв'язку з незгодою ОСОБА_3 на переведення в іншу місцевість разом зі структурним підрозділом підприємства, її звільнено з підстав, передбачених п. 6 ст. 36 КЗпП України. При звільненні з нею проведено повний розрахунок (а.с.67).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ПАТ «Первомайський МКК» відбулася зміна в організації виробництва і праці, у зв'язку з переведенням його структурного підрозділу в іншу місцевість, за місцем розташування юридичної особи. Оскільки позивачки на таке переведення згоди не дала, її обґрунтовано звільнено з роботи за п.6 ст. 36 КЗпП України. У зв'язка з чим, суд дійшов правильного висновку про те, що не має правових підстав для скасування наказу та її поновлення на роботі у Врадіївському маслосирцеху, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Такі висновки суду відповідають вказаним доказам у справі і не суперечать нормам матеріального права.

Так, за змістом ст.ст. 21, 24, 36 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Підставами для припинення договору є угода сторін, закінчення строку дії договору або звільнення за ініціативою працівника чи власника.

Пунктом 6 ст. 36 КЗпП України передбачається можливість припинення трудового договору у зв'язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою чи організацією. Припиненні договору за таких обставин, повинно відбуватися без порушення умов щодо спеціальності та кваліфікації і в межах підприємства, на яке працівник прийнятий на роботу, але в іншу місцевість та в межах структурних підрозділів одного підприємства.

Обґрунтовуючи звернення із позовом до суду, ОСОБА_3 посилалася на те, що при врученні попередження про переведення її не було повідомлено про умови праці в іншій місцевості, не була отримана згода профспілкового органу, та фактичне переміщення обладнання та структурного підрозділу не відбулося. Однак, з матеріалів цивільної справи вбачається, що позивачка попереджалася про переведення в іншу місцевість без змін істотних умов праці.

Штатним розписом, розробленим по Первомайському МКК станом на 1 січня 2016 року передбачена штатна одиниця за спеціальністю, кваліфікацією та розрядом позивачки, яка станом на день звільнення залишалася вільною (а.с.59-62). За період з грудня 2015 року по 25 квітня 2016 року скорочення робочих місць по Первомайському МКК не проводилося. В той же час, Врадіївсьский маслосирцех як структурний підрозділ було виключено зі штату підприємства.

Посилання позивачки та її представника на відсутність погодження профспілкового органу, який діє на підприємстві, на проведення змін у його виробництві, або дачу згоди на переведення працівника в іншу місцевість разом із підприємством, безпідставні, так як діючим законодавством такого погодження не вимагається (ст.ст. 32, 36 КЗпП України).

Щодо фактичного виконання відповідачем робіт з переміщення обладнання Врадіївського маслосирцеху, то воно не відбулося з незалежних від підприємства причин. Вивільнені працівники за допомогою невстановлених осіб, чинили перешкоди у доступі працівників, на яких було покладено такий обов'язок, на територію підприємства та вивезення з нього обладнання у напрямку міста Первомайську. Внаслідок таких дій колишніх працівників, відповідачем 26 квітня 2016 року укладено строком до 31 грудня 2018 року договір оренди нежитлових будівель з розташованим там обладнанням з іншим підприємством, яке з цього часу здійснює за цією адресою свою виробничу діяльність, та працевлаштувало на роботу частину звільнених працівників зі структурного підрозділу підприємства - Врадіївського маслосирцеху.

Доводи в апеляційній скарзі щодо доцільності проведення змін у виробництві підприємства не мають правового значення, оскільки відносяться виключно до компетенції роботодавця або уповноваженого ним органу.

Здійснення виробництва за адресою колишнього структурного підрозділу ПАТ «Первомайський МКК» - іншим підприємством як орендарем за договором, не впливає на зміст прийнятих відповідачем рішень щодо змін у його структурі як юридичної особи, так як кожний господарюючий суб'єкт здійснює свою діяльність окремо, на свій розсуд.

Посилання позивача на відновлення роботи Врадіївського маслосирцеху, та залишення там на роботі інших працівників, є припущенням, і його суб'єктивною оцінкою правовідносин, які склалися між різними юридичними особами, та які не підтверджені належними доказами.

Не можуть бути взяті до уваги посилання позивачки в апеляційній скарзі на переваги для залишення працівників на роботі внаслідок звільнення, оскільки відповідні гарантії стосуються випадків звільнення за скороченням численності або штату (п. 1 ст. 40, стаття 49 КЗпП України), а не відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість (п. 6 ст. 36 КЗпП України).

Інші доводи також не можуть бути взяті до уваги, оскільки не впливають на обґрунтовані висновки суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст.308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 6 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Я.Мурлигіна

Судді: В.І. Козаченко

ОСОБА_4