Рішення

від 15.07.2016 по справі 529/613/16-ц

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/613/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2016 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Щабельської І. В.

при секретарі Іванченко В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Диканька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області , Диканської районної державно адміністрації Полтавської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Вказуючи на те, що після смерті ОСОБА_2 вона, як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину, що складається з земельної частки площею 4,05 га для ведення товарного сльськогосподарського виробництва, яка розташована на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області /далі - Балясненська сільська рада/, однак через наявність помилок у заповіті в частині побатькові спадкодавця та спадкоємця, відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на цю землю на ім'я померлого позбавлена можливості нотаріально оформити право власності на спадщину, позивач звернулась до суду з позовом про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на спадкове майно.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала та пояснила, що нині померлим ОСОБА_2 був складений заповіт, яким він все своє майно заповів їй. Однак у даному заповіті вказано його по батькові як "Тимофанович", а у свідоцтві про його смерть його побатькові зазначено "Тимофійович". Окрім цього у вказаному заповіті також зазначено її побатькові, як "Іванівна (Володимирівна)".

Окрім цього позивач також пояснила, що за життя ОСОБА_2 на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) належала земельна ділянка площею 4,16 умовних кадастрових гектара, яка знаходиться на території Балясненської сільської ради та після виділення померлому в натурі складає 4,05 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак за життя ОСОБА_2 вище зазначений Сертифікат було втрачено, що в даний час перешкоджає їй нотаріально оформити право власності на спадщину. Тому позивач просила суд втановити факт належності заповіту їй і померлому ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на вказану земельну дліянку.

Відповідачі - Балясненська сільська рада та Диканська районна державна адміністрація Полтавської області /далі - Диканська РДА/ - подали суду листи про визнання позову та розгляд справи у відсутність їх представників.

Третя особа - Диканська державна нотаріальна контора Полтавської області /далі - Диканська держнотконтора/ - заперечень проти позову не подала, подала клопотання про розгляд справи у відсутність її представника.

За вказаних обставин розгляд справи був проведений без участі представників відповідачів та третьої особи.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

16 вересня 2004 року в с. Балясне Диканського району Полтавської області помер ОСОБА_2, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії І-КЕ № 249007, виданим повторно 29 серпня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції. У вказаному свідоцтві по батькові померлого вказано, як "Тимофійович".

15.01.2016 року секретарем Балясненської сільської ради було видано дублікат заповіту зареєстрованого в реєстрі за № 3, посвідченого та складеного 18 квітня 2000 року Балясненською сільською радою та зареєстрованого в книзі запису нотаріальних дій під № 43, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповів все своє майно ОСОБА_4 (Володимирівні). У даному дублікаті заповіту також зазначено, що факт смерті заповідача преревірено і вказано його побатькові, як "Тимофійович" і особу ОСОБА_1 встановлено.

Факт належності заповіту нині померлому ОСОБА_2 також підтверджено довідкою, наданою відповідачем по справі, у якій вказано, що 16.10.2006 року був виданий Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту за № 43, посвідченого 18.04.2000 року, який складено саме ОСОБА_2. В подальшому на підтсаві цього Витягу та архівного заповіту було видано дублікат заповіту замість втраченого 15.01.2016 року за № 3.

З паспорта громадянина України серї КО 047381, виданого 09 лютого 2000 року Чутівським РВ УМВС україни в Полтавській області , вбачається, що побатькові позивача "Володимирівна".

В судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що заповіт бцв складений нині померлим ОСОБА_2, яким він заповів все своє майно ОСОБА_1, так як був її дядьком.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення факту належності заповіту нині померлому ОСОБА_2 та позивачу по справі.

В судовому засіданні також встановлено, що нині померлий ОСОБА_2 на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 010438 /далі - Сертифікат/, виданого 26.12.1996 року, володів земельною ділянкою площею 4,16 умовних кадастрових гектара для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Балясненської сільської ради та після її викопіювання та виділу в натурі складає площу 4,05 га. Належність вказаної земельної ділянки нині померлому ОСОБА_2 також посвідчується довідкою, наданою відділом Держгеокадастру 15.01.2016 року.

Вказаній земельній ділянці у встановленому законом порядку було присвоєно кадастровий номер 5321081300:00:001:0107, однак за життя ОСОБА_2 Державний акт, який посвідчує його право власності на цю землю, отримати не встиг, однак володів нею та користувався, як власник.

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. В той же час ст. 125 цього Кодексу зазначає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Окрім того, положеннями ч. 1 ст. 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка сформована, їй присвоєно у встановленому законом порядку кадастровий номер, а тому за таких обставин суд приходить до висновку, що вона належала померлому ОСОБА_2 на законних підставах, хоча за життя останнім було втрачено Сертифікат, а Державний акт на неї він отримати не стиг, і є спадковим майно.

Відповідно до ст. 1218, ч. 2 ст. 1220, ст.1233, ст.1267, ст. 1268, ст.1270 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися після його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її. Якщо спадкоємець не проживав разом із спадкодавцем на момент смерті останнього, то для прийняття спадщини встановлюється шестимісячний строк з моменту її відкриття.

З довідки Диканської держнотконтори вбачається, що після смерті ОСОБА_2 була заведена спадкова справа на підставі заяви про прийняття спадщини від позивача ОСОБА_1 Інші особи з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не звертались. Однак нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку через невідповідність заповіту вимогам законодавства та відсутність документів, які посвідчують право власності померлого ОСОБА_2 на цю землю.

Оскільки нині померлий ОСОБА_2 володів земельною ділянкою на законних підставах, хоча за життя ним було втачено Сертифікат, а Державний акт отримати не встиг, вона є спадковим майном і належала йому на законних підставах, позивач, як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину після його смерті, інші особи з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не звертались, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання за позивачем права власності на вказане спадкове майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 1216-1218, 1220-1223, 1225, 1233, 1267, 1268-1270 ЦК України, ст.ст. 78-81, 125 ЗК України ст. ст. 10, 11, 60, 208-209, 212-215, 234-235 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задоволити.

Встановити факт належності дублікату заповіту, який має силу оригіналу, що посвідчений 18 квітня 2000 року секретарем виконавчого комітету Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області та зареєстрованого в реєстрі за № 43, померлому 16 вересня 2004 року ОСОБА_2.

Встановити факт належності дублікату заповіту, який має силу оригіналу, що посвідчений 18 квітня 2000 року секретарем виконавчого комітету Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області та зареєстрованого в реєстрі за № 43, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом, право власності на земельну ділянку площею 4,05 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321081300:00:001:0107, яка розташована на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області та відповідно до схеми поділу земельних ділянок має порядковий № 113 та належала померлому 16 вересня 2004 року ОСОБА_2 на підставі Сертифіката про право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 010438.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі через Диканський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: