Рішення

від 18.07.2016 по справі 331/2743/16-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

18.07.2016

Провадження № 2/331/777/2016

№ 331/2743/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2016 року м. Запорожжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі судді Мінасова В.В., при секретарі Федорович Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Релігійної громади Свідків ОСОБА_1 в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори, Запорізької міської ради про тлумачення заповіту та визначення спадкоємців,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що 17.08.2014 року померла ОСОБА_2 02.07.1997 року вона склала заповіт, яким заповідала все своє майно організації Свідків ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, пр..Леніна, 77, 16071 «Дубова Роща». Після смерті ОСОБА_2 позивач звернувся до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, але йому було відмовлено в цьому, оскільки він та спадкоємець не співпадають. Тому просить тлумачити заповіт таким чином, що заповідач заповідала все своє майно Релігійній громаді Свідків ОСОБА_1 в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та визнати громаду особою, яка прийняла спадщину.

В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягає на підставах, викладених в ньому. Пояснив, що громада доглядала ОСОБА_2, оплачувала її квартиру, поховала, що підтверджується наявним в нього свідоцтвом про смерть..

Представник відповідача - Запорізької міської ради в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що відсутні правові підстави для тлумачення заповіту, оскільки воля заповідача висловлена чітко та конкретно. У даному випадку тлумачення заповіту буде змінювати волю заповідача.

Представник Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. Заперечень проти позову не надав.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона є членом міжнародної Релігійної громади Свідків ОСОБА_1 з 1995 року. ОСОБА_5 також була членом громади. Збори громади відбувалися за адресою: м.Запоріжжя, пр..Леніна, 77. Щодо складання заповіту та волі ОСОБА_2 щодо заповідання свого майна їй нічого не відомо. «Брати»- члени громади поховали ОСОБА_2 За чий рахунок, їй не відомо.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона є членом Релігійної громади Свідків ОСОБА_1 з 2001 року. ОСОБА_5 також була членом громади. Збори громади відбувалися за адресою: м.Запоріжжя, пр..Леніна, 77. ОСОБА_2 їй говорила, що здала документи на квартиру громаді. Члени громади за свій кошт готували їжу для ОСОБА_2 та за свій рахунок поховали її.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва ОСОБА_2 померла 17.08.2014 року.

Згідно з заповітом ОСОБА_2 02.07.1997 року заповідала все своє майно організації Свідків ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, пр..Леніна, 77, 16071 «Дубова Роща».

11.02.1995 року зареєстровано Релігійну громаду Свідків ОСОБА_1 в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

27.08.2015 року Четверта Запорізька державна нотаріальна контора відмовила Релігійній громаді Свідків ОСОБА_1 в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_2, оскільки вона та організація Свідків ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, пр..Леніна, 77, 16071 «Дубова Роща» не співпадають.

Згідно з довідкою центру Свідків ОСОБА_1 від 15.10.2015 року Релігійна громада Свідків ОСОБА_1 в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя має канонічний номер та назву: 16071 «Дубова Роща».

Зі спадкової справи № 15-2015 після померлої ОСОБА_2 вбачається, що 15.01.2015 року Релігійна громада Свідків ОСОБА_1 в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя подала заяву про прийняття спадщини. Відповідно до положення про Релігійну громаду Свідків ОСОБА_1 в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 31.12.1994 року районом її дії є Жовтневий та Орджонікідзевський районі м.Запоріжжя.

Згідно зі ст.. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

2. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

2. На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

3. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

4. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Тобто, тлумачення заповіту судом здійснюється за наявності таких правових умов:

• зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють

розуміння останньої волі заповідача;

• наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту.

Об'єктом тлумачення заповіту судом є виключно сам заповіт, складений із слів та сполучень слів, які утворюють його текст.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпорядження своїм майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з'ясування волі заповідача після його смерті (оголошення померлим). Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, адже це може спотворити волю заповідача.

Частина 2 ст. 213 ЦК не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину. При тлумаченні заповіту не допускається і внесення змін у зміст заповіту, ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, майнових прав та обов'язків на випадок смерті.

Відповідно до ст.. 10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

ОСОБА_4 сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши докази в їхній сукупності, суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що Релігійна громада Свідків ОСОБА_1 в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та зазначена в заповіті організація Свідків ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, пр..Леніна, 77, 16071 «Дубова Роща», є однією і тієї ж юридичною особою.

Також суд вважає, що позивачем не доведено, що ОСОБА_2, зазначаючи в заповіті організацію Свідків ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, пр..Леніна, 77, 16071 «Дубова Роща», мала на увазі саме Релігійну громаду Свідків ОСОБА_1 в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, а не якусь іншу організацію (громаду) свідків єгови.

Суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання Релігійної громади Свідків ОСОБА_1 в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя особою, яка прийняла спадщину, оскільки вона, як це передбачено ст.. 1269,1270 ЦК України, у встановлений строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оскільки факт подачі позивачем заяви нотаріусу у встановлений строк ніким не оспорюється та не заперечується, то відсутні підстави й для задоволення цієї позовної вимоги.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.2131256 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Релігійної громади Свідків ОСОБА_1 в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори, Запорізької міської ради про тлумачення заповіту та визначення спадкоємців відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Запорізької області на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Мінасов