Постанова

від 14.07.2016 по справі 823/648/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року справа № 823/648/16

                                                                      м. Черкаси

10 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гараня С.М.,

секретаря – Тараненка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Німецьке підприємство з іноземними інвестиціями “Агрофірма Текуча” про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернулось Черкаське обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якому просить стягнути з ТОВ “Українсько-Німецьке підприємство з іноземними інвестиціями “Агрофірма Текуча” на свою користь 88 881,08грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2015 році та 2 613,17грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не забезпечено нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2015 року, що тягне нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами та, як наслідок, нарахування пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Представник позивача до зали судового засідання не прибув, 14.07.2016 подав заяву в якій простив проводити розгляд справи за його відсутності, на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи до зали судового засідання повторно не прибув, свого представника не направив, заява про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надходила. В запереченнях, які надійшли до суду 21.06.2016 відповідач наголосив, що ним в повному обсязі були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо створення робочих місць для інвалідів та інформування уповноваженого органу про їх наявність. Додатково зазначено, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування, а тому на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправленян уповноваженому органу кількості інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 41 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю “Українсько-Німецьке підприємство з іноземними інвестиціями “Агрофірма Текуча” зареєстроване як юридична особа 19.03.1993, за ідентифікаційним кодом – 14371036 (а.с.28-34).

Матеріалами справи встановлено, що Управлінням Держпраці у Черксаській області проведено перевірку додержання ТОВ “Українсько-Німецьке підприємство з іноземними інвестиціями “Агрофірма Текуча” законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, про що складено акт № 23-21-39/21 (а.с.7-10).

Висновками акту перевірки встановлено, що відповідач при чисельності працюючих за основним місцем роботи понад 8 осіб у 2015 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. При середньообліковій кількості працюючих – 74 особи працевлаштований лише 1 інвалід. Натомість, кількість інвалідів (штатних працвників), які повинні працювати на штатних місцях у відповідності до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» має складати 3 особи. Отже, два робочих місця для працевлаштування інвалідів не зайнято не було.

Оскільки, звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма №10-ПІ) товариством до Фонду поданий не був, то адміністративно-господарські санкції були розраховані позивачем відповідно до даних наданих у додатку до акту перевірки Держпраці (середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2015 становила 44 440,54грн., тож загальна сума адміністративного-господарських санкцій за незайняті робочі місця для інвалідів у 2015 складає 88 881,08грн.).

ТОВ “Українсько-Німецьке підприємство з іноземними інвестиціями “Агрофірма Текуча” у визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» строки не сплатило зазначені адміністративно-господарські санкції (до квітня 2016), в зв'язку з чим Фондом була нарахована пеня за несвоєчасну сплату таких санкцій, яка станом на час звернення з відповідним позовом до суду становить 2 2613,17грн.

В подальшому, для стягнення адміністративного-господарських санкцій та штрафу за їх несплату Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.8 ст.69 Господарського кодексу України, підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 (далі по тексту – Закон).

Так, відповідно до ст.18 цього Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються визначений означеною статтею Закону обов'язок щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та відповідного звітування до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 19 Закону, в свою чергу, встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відображається інформація щодо виконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів, який подається щороку до 01 березня відділенню Фонду соціального захисту інвалідів згідно Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 70 від 31.01.2007.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний у зв'язку з чим саме орган працевлаштування здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань (стаття 181 Закону).

З аналізу положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україн», слідує, що на підприємстві лежить лише обов'язок щодо створення та атестації відповідних місць для працевлаштування інвалідів, а також подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, проте саме працевлаштування відбувається шляхом надіслання державною службою зайнятості інвалідів на створені на підприємстві робочі місця. Обов'язок щодо самостійного підшукування інвалідів для працевлаштування на підприємстві законодавство на роботодавця не покладає.

Тобто, можна зробити висновок, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19 грудня 2005 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій»; наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Вказана статистична звітність подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Згідно статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

В наданих відповідачем запереченнях зазначено, що товариством в повному обсязі були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо створення робочих місць для інвалідів та інформування уповноваженого органу про їх наявність, що підтверджується копіями поданих до Уманського районного центру зайнятості звітів форми 3-ПН від 06.03.2015, 10.03.2015, 11.03.2015, 13.03.2015, 17.03.2015, 23.03.2015 та від 14.04.2015 про наявність вакансій для працевлаштування на робоче місце інвалідів, а також листом центру зайятості від 25.05.2016 № 05-15/683, в якому зазначено, що на заявлені відповідачем у 2015 вакансії направлялись лише безробітні, осіб які мали інвалідність не було, в звязку з чим у позивача були відсутні правові підстави для накладення адміністративно-господарських санкцій. Вказані твердження відпосідача суд сприймає критично та зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що у 2015 ТОВ “Українсько-Німецьке підприємство з іноземними інвестиціями “Агрофірма Текуча” дійсно подавало до Уманського районного центру зайнятості звіти за формою 3-ПН «Інформаці про попит на робочу чилу (вакансії)».

При вивченні матеріалів справи суд також дослідив лист Уманського районного центру зайнятості від 25.05.2016 № 05-15/683, який був адресований Черкаському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, яким зазначено, що – «адміністрацією ТОВ “Українсько-Німецьке підприємство з іноземними інвестиціями “Агрофірма Текуча” на протязі 2015 до Уманського районного центру зайнятості були направлені 20 звітів за формою 3-НП. В поданих звітах відміток про необхідність працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до ст.14 Закону України «Про зайнятість населення» - інваліди) не було».

Таким чином, суд встановив, що у 2015 відповідачем не були вчинені дії щодо виконання свого обов'язку по створенню та атестації відповідних місць для працевлаштування інвалідів, а також подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Проаналізувавши в сукупності норми чинного законодавства, яке регулює питання працевлаштування інвалідів, а також дослідивши матеріали справи суд вважає, що відповідачем дійсно порушено вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в частині забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2015, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в розмірі 88 881,08грн. за незайняті робочі місця інвалідами у 2015 році та 2 613,17грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються..

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Німецьке підприємство з іноземними інвестиціями “Агрофірма Текуча” (ідентифікаційний код – 14371036) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код – 21368023) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2015 році в розмірі 88 881 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 08 коп. та пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 2 613 (дві тисячі шістсот тринадцять) грн. 17 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Постанова складена в повному обсязі 19.07.2016 року