Ухвала

від 06.07.2016 по справі 804/11220/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"06" липня 2016 р. справа № 804/11220/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Туркіної Л.П.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "База-С"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 р. у справі №804/11220/15

за позовом Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

до Приватного підприємства "База-С"

про припинення юридичної особи, -

встановив:

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив припинити юридичну особу ПП "БАЗА-С".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 р. позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що відповідач з 19.04.2013 року не подає позивачу податкові декларації та інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків і зборів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, зокрема, зазначив, що копію ухвали про відкриття скороченого провадження ним отримано лише 11.12.2015 року, що позбавило його права подати заперечення на позов. Позивачем в порушення вимог ст.106 КАС України не було додано до позову доказу направлення на адресу відповідача адміністративного позову та доданих до нього документів. В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення суду з підписом невідомої особи.

Також відповідач зазначив, що оскаржену постанову суду було прийнято у порядку скороченого провадження, тому суд першої інстанції безпідставно звернув оскаржену постанову до негайного виконання.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідач надіслав апеляційному суду додаткові письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначив, що суд, приймаючи рішення, не дослідив докази, не визначив, чи повинно підприємство звітувати та з якого періоду, які граничні строки подання звіту, які саме звіти підприємство не подавало та чи не порушено позивачем строку звернення до суду.

ПП "База- С" повинно було подавати податкову декларацію з податку на прибуток, яка подається згідно з п.57.1 ПК України один раз на рік протягом 60 календарних днів, наступних після закінчення звітного року (пп. 49.18.3 ПК України). Отже, граничний термін подання річної декларації з податку на прибуток за 2013 рік - 2 березня 2014 року.

Граничний термін подання річної декларації з податку на прибуток за 2014 рік - 3 березня 2015 року.

Граничний термін подання річної декларації з податку на прибуток за 2015 рік - 10 березня 2016 року.

Пунктом 49.2 ст.49 ПК України, яка діяла до 01.01.2015 року, встановлювала, що "платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді".

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" внесено зміни до п.49.2 ст.49 ПК України виклавши її в такій редакції: "Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є."

На думку відповідача, наразі обов'язку подання податкових декларацій, у разі відсутності показників, що підлягають декларуванню, Податковим кодексом України не встановлено.

Зазначає, що ПП "База - С" не подано податкову звітність лише за 2013 рік граничний строк подання якої встановлено 2 березня 2014 року. Разом з тим, позивач звернувся до суду лише 25 серпня 2015 року. Таким чином, адміністративний позов подано після закінчення строку, установленого ч.2 ст.99 КАС України.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив залишити позов без розгляду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Приватне підприємство "База-С" зареєстроване рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради 18.04.2013 року та знаходиться на податковому обліку у Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Згідно довідки позивача відповідач з 19.04.2013 року не подає податковому органу податкові декларації та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Також, відповідно до довідки про стан розрахунків з бюджетом відповідач не має бюджетної заборгованості.

Частиною 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з її банкрутством, якими, зокрема, є: неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України який набрав чинності з 01 січня 2011 року, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 67.2 статті 67 ПК України органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців.

Вказана норма кореспондує з приписами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця внаслідок неподання податкової звітності.

Оскільки відповідачем протягом року органу державної податкової служби не було подано податкові декларації та документи фінансової звітності відповідно до закону, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову.

Проте, при ухвалені судового рішення судом першої інстанції не було враховано наступні обставини.

Відповідно до п.49.2 ст.49 ПК України, в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи " , платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Отже, якщо об'єкт оподаткування відсутній за відповідний звітний період та відсутні показники, що підлягають декларуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України, декларація з цього податку до контролюючого органу не подається.

Згідно доводів відповідача ним не було подано декларацію з податку на прибуток за 2013 року, відповідно до п.49.2 ст.49 ПК України обов’язку подати декларацію за 2014 рік не виникло, оскільки підприємство не здійснювало господарської діяльності, декларацію з податку на прибуток за 2015 рік було подано 22.02.2016 року, тобто своєчасно. На підтвердження наведених доводів представник відповідача надав суду у судовому засіданні копії квитанцій про направлення електронних звітів та копії звітів з відміткою податкового органу про їх отримання (а.с.40-73).

Зазначені доводи та надані докази позивачем у справі не спростовано.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що у 2015 році у позивача не виникло обов’язку щодо подання податкових декларацій за 2014 рік у зв’язку з відсутністю господарської діяльності та набранням чинності Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи " , яким внесено зміни до п.49.2 ст.49 ПК України.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом у серпні 2015 року.

Відповідач у справі не заперечує, що у 2013 році ним було порушено вимоги п.49.2 ст.49 КАС України. Це порушення є триваючим, але, на думку колегії суддів, з часу набрання чинності Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи " , який усуває обов’язок подання звітності платником, який не здійснює господарської діяльності, розпочався відлік строку звернення до суд щодо порушення, допущеного за нормами п.49.2 ст.49 ПК України в редакції, що втратила чинність.

Таким чином, з часу закінчення граничного для подання звітності за 2013 рік минуло більше шести місяців, передбачених ч.2 ст.99 КАС України для звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Позивач у справі не заявляв клопотання про поновлення строку звернення до суду, матеріали справи також не містять доказів, що є підставою для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Отже, суд першої інстанції не застосував наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду з огляду на відсутність поважних причин для звернення до суду після спливу строку, встановленого ч.2 ст.99 КАС України.

Щодо доводів відповідача про неправомірність звернення оскарженої постанови до негайного виконання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5, 6 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, а саме:

1) оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію (п.1 ч.1 ст.183-2 КАС України);

3) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, передбачених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців (п.3 ч.1 ст.183-2 КАС України);

4) стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження (п.4 ч.1 ст.183-2 КАС України);

5) застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням (п.5 ч.1 ст.183-2 КАС України);

6) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію (п.6 ч.1 ст.183-2 КАС України).

Отже, прийняті у скороченому провадженні рішення про припинення юридичних осіб за зверненням суб'єкта владних повноважень підлягають негайному виконанню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції - скасувати, а позов Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст.198, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "База-С" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 р. у справі №804/11220/15 скасувати.

Позов залишити без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: Л.П. Туркіна