Ухвала

від 20.07.2016 по справі 813/6122/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року м. Київ К/800/9033/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Островича С.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуГородоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у справі№813/6122/14 за позовомПриватного підприємства «Діонея» доГородецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області проскасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Діонея» (далі по тексту - позивач, ПП «Діонея») звернулось до суду з позовом до Городецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, правонаступником якої є Городецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі по тексту - відповідач, Городецька ОДПІ), в якому просило скасувати податкову вимогу від 11 липня 2014 року №76-13.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 26 грудня 2007 року по 29 січня 2008 року ДПІ у Яворівському районі Львівської області була проведена виїзна планова документальна перевірка ПП «Діонея» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо правильності нарахування, повноти і своєчасності внесення в бюджет податків і інших обов'язкових платежів за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2007 року. За результатами перевірки 05 лютого 2008 року складено акт №73/23-2/32117546.

На підставі зазначеного акта 18 лютого 2008 року були винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000142320/0, яким ПП «Діонея» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1062625,00 грн., в тому числі за основним платежем - 708416,67 грн., за штрафними санкціями - 354208,33 грн.;

- №0000132320/0, яким ПП «Діонея» визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 569500,00 грн., в тому числі за основним платежем - 420385,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 149115,00 грн.;

- №0000152320/0, яким ПП «Діонея» зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 166833,33 грн.

ПП «Діонея», не погоджуючись із зазначеними вище податковими повідомленнями - рішеннями, оскаржило їх в судовому порядку.

Постановою Господарського суду Львівської області від 24 червня 2008 року у справі №3/74А за позовом ПП «Діонея» до ДПІ у Яворівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень - рішень №0000142320/0, №0000132320/0 та №0000152320/0 від 18 лютого 2008 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000142320/0 від 18 лютого 2008 року. В іншій частині відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2009 року у справі №22-а-11291/08/9104 апеляційні скарги ДПІ у Яворівському районі Львівської області, ПП «Діонея» на постанову Господарського суду Львівської області від 24 червня 2008 року задоволено частково. Скасовано постанову Господарського суду Львівської області від 24 червня 2008 року, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ПП «Діонея» задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18 лютого 2008 року №0000142320/0 та №0000152320/0. В задоволенні решти позовних відмовлено.

Спір виник щодо правомірності винесення відповідачем податкової вимоги від 11 липня 2014 року №76-13 на підставі визначеного у податковому повідомленні - рішенні №0000132320/0 від 18 лютого 2008 року грошового зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що податкова вимога винесена після спливу строків, закріплених у податковому законодавстві, для стягнення податкового боргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вірно зазначено судом першої інстанції спірні правовідносини між сторонами врегульовуються нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України №2181-ІІІ), який діяв до 31 грудня 2010 року та Податкового кодексу України, який набув чинності 01 січня 2011 року (далі по тексту - ПК України).

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону України №2181-ІІІ податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пункт 1.3 названої статті Закону передбачає, що податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За змістом приписів підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України №2181-ІІІ списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Безнадійним, відповідно до положень підпункту «в» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 зазначеного вище Закону, визнається податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України №2181-ІІІ визначений строк позовної давності -1095 календарних днів.

Відповідно до положень підпункту 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону України №2181-ІІІ граничні строки стягнення податкового боргу - у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Порядок узгодження податкового зобов'язання визначений приписами статті 5 Закону України №2181-ІІІ.

Підпунктом 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 названого закону закріплено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до частини 4 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Частиною 1 статті 255 названого Кодексу закріплено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з моменту винесення Львівським апеляційним адміністративним судом постанови про часткове задоволення позову, податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням - рішенням від 18 лютого 2008 року №0000132320/0, яке було предметом оскарження в суді, набуло статусу узгодженого.

Відповідно до положень абзацу 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України №2181-ІІІ у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

За таких обставин, а також враховуючи те, що наведені вище положення Закону України №2181-ІІІ не передбачають підстав для зупинення або переривання строку, визначеного у підпункті 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 названого Закону для стягнення податкового зобов'язання, колегія суддів приходить до висновку, що у спірних правовідносинах такий перебіг розпочинається після спливу 10 днів з моменту винесення Львівським апеляційним адміністративним судом відповідної постанови, тобто з 13 березня 2009 року.

Аналогічні положення закріплені і у Податковому кодексі України, який набув чинності з 01 січня 2011 року та регулював порядок стягнення податкового боргу на момент складання відповідачем податкової вимоги - 11 липня 2014 року.

Тобто на момент складання податкової вимоги, визначений податковим законодавством строк для стягнення податкової заборгованості, сплинув, а тому підстави для його стягнення були відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, а доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у справі №813/6122/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

С.Е. Острович