Постанова

від 19.07.2016 по справі 916/422/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Справа № 916/422/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І. за участю представників: від прокуратури:Збарих С.М., посв. №028728 від 05.09.2014р.; від позивача:не з'явився; від відповідача:Думич А.М., дов. б/н від 26.08.2015р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Оліяр" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016р. у справі господарського суду№916/422/15-г Одеської області за позовомІзмаїльського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради до Приватного підприємства "Оліяр" простягнення збитків в розмірі 35 838,09грн. В С Т А Н О В И В:

Ізмаїльський міжрайонний прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Оліяр" про стягнення збитків у розмірі 35 838,09грн.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2015р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016р. у справі №916/422/15-г, позовні вимоги задоволені. Стягнуто з відповідача на користь позивача збитки, заподіяні використанням земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів в сумі 35 838,09грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Приватне підприємство "Оліяр", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Також відповідачем заявлено клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Приватним підприємством "Оліяр" також було заявлено клопотання в порядку ст. 121 1 ГПК України про зупинення виконання оскаржуваних судових актів до закінчення їх перегляду в порядку касації.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.06.2016р. задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Задоволено клопотання відповідача в порядку приписів ст. 74 1 ГПК України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Задоволено клопотання Приватного підприємства "Оліяр" в порядку приписів ст. 121 1 ГПК України, зупинено виконання рішення господарського Одеської області від 02.12.2015р., залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016р. у справі №916/422/15-г до закінчення перегляду справи в порядку касації.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 19.07.2016р. прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, представник відповідача був присутній в режимі проведення відеоконференції та підтримав вимоги касаційної скарги. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного підприємства "Оліяр".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до акту про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 04.04.2014р. №10, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №375 від 23.04.2014р., розмір нанесених відповідачем збитків за час фактичного користування земельною ділянкою площею 0,4422га, яка розташована за адресою: м. Ізмаїл, Болградське шосе, 8-е, у зв'язку з ухиленням від сплати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. становить 35 838,09грн.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п. "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України).

За змістом ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р., відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

За змістом положень ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 224 ГК, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 ЦК, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 17.02.2016р. у справі №904/5857/14, від 01.07.2015р. у справі №916/3311/14 та від 07.10.2015р. у справі №916/3371/14.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі договору купівлі-продажу від 06.09.2007р. Приватному підприємству "Оліяр" належать 57/100 частин нежитлових будівель, розташованих за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 8-е.

Рішенням Ізмаїльської міської ради №2443-V від 21.08.2009р. Приватному підприємству "Оліяр" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4422 га у довгострокову оренду терміном на 49 років для експлуатації та обслуговування адміністративно-офісної будівлі у м. Ізмаїл за адресою: Одеська область, м.Ізмаїл, Болградське шосе, 8-е.

Вирішуючи спір у даній справі, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справі відсутні докази вчинення Приватним підприємством "Оліяр" будь-яких дій, необхідних для реального належного оформлення права користування на умовах оренди щодо спірної земельної ділянки.

Тобто, Приватне підприємство "Оліяр" весь цей час користувалося зазначеною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що призвело до неотримання позивачем доходу від орендної плати за землю, який міська рада отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України, на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, з'ясованих з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками останніх про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016р. у справі №916/422/15-г відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016р. у справі №916/422/15-г - залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Оліяр" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач