Рішення

від 12.07.2016 по справі 905/1071/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.07.2016р. Справа №905/1071/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація», м.Вугледар, код ЄДРПОУ 38886911

до відповідача 2: Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради, м.Вугледар, код ЄДРПОУ 40175733

про стягнення 2038126,64 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 - гол. юрисконс.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація», м.Вугледар про стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, - 1928067,99 грн, 3% річних - 110058,65 грн, загалом 2038126,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на переведення боргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради» за договором №13/2798-БО-6 від 28.12.2012р. купівлі-продажу природного газу новому боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація», на умовах договору №2586/14 від 26.11.2014р.

Відповідач 1 у судові засідання 05.04.2016р., 26.04.2016р., 19.05.2016р., 07.06.2016р., 12.07.2016р. не з'явився, у відзиві на позовну заяву №139 від 04.04.2016р. проти задоволення позову заперечив з посиланням на те, що за договором №13/2798-БО-6 від 28.12.2012р. відбулось переведення боргу на умовах договору №1465/16 від 25.02.2016р. на нового боржника - Комунальне підприємство «Тепломережа» Вугледарської міської ради.

Ухвалою суду від 19.05.2016р. до участі у розгляді справи в якості відповідача 2 залучено Комунальне підприємство «Тепломережа» Вугледарської міської ради.

У судових засіданнях 07.06.2016р., 12.07.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація», Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради.

Відповідач 2 у судові засідання 07.06.2016р., 12.07.2016р. не з'явився, у відзиві на позовну заяву №465 від 05.07.2016р. зазначав, що Комунальне підприємство «Тепломережа» Вугледарської міської ради не є особою, яка відповідальна перед позивачем за зобов'язаннями щодо сплати штрафних санкцій. Крім того, за твердженням відповідача 2, останнє є виробником та виконавцем житлово-комунальних послуг і знаходиться на території проведення АТО, внаслідок чого з Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради не підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені.

Також, відповідач 2 зазначав, що у нього була відсутня фактична можливість своєчасно і в повному обсязі сплатити заборгованість з огляду на те, що перерахування коштів, які надходять на спеціальні рахунки відповідача 2, здійснюється уповноваженим банком на користь позивача згідно з постановою №217 від 18.06.2014р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» у розмірі 100%.

Крім іншого, у відзиві №465 від 05.07.2016р. відповідач 2 просив суд при прийнятті рішення врахувати вимоги ст.233 Господарського кодексу України щодо можливості зменшення розміру стягуваних санкцій.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідачі, зокрема, у судове засідання 12.07.2016р. на виклик суду не з'явились, справа може бути розглянута за наявними в ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 28.12.2012р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради» (покупець) було укладено договір №13/2798-БО-6 купівлі-продажу природного газу, у відповідності до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

За приписами п.1.2 вказаного договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

За правилами п.2.1 договору №13/2798-БО-6 від 26.10.2012р. в редакції додаткової угоди №3 від 01.11.2013р. продавець продає покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 1045,791 тис. куб. м: у січні 104,155 тис. куб. м, у лютому 121,293 тис. куб. м, у березні 149,778 тис. куб. м, у квітні 89,165 тис. куб. м, у жовтні 110,8 тис. куб. м, у листопаді 200,9 тис. куб. м, у грудні 269,7 тис. куб. м.

Згідно з п.5.2 укладеного сторонами правочину купівлі-продажу до сплати за 1000 куб. м природного газу належить 4661,74 грн з ПДВ.

Додатковою угодою №1 від 17.07.2013р. до вказаного пункту договору було внесено зміни, внаслідок чого ціна на газ з 01.07.2013р. стала дорівнювати 4588,54 грн з ПДВ.

Відповідно до п.11.1 договору №13/2798-БО-6 від 26.10.2012р. останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На підставі договору №13/2798-БО-6 від 28.12.2012р. позивачем та відповідачем було підписано наступні акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування) на загальну суму 3576329,43 грн:

- б/н від 30.09.2013р. у січні 2013 року на суму 485543,11 грн,

- б/н від 30.09.2013р. у лютому 2013 року на суму 565435,95 грн,

- б/н від 30.09.2013р. у березні 2013 року на суму 698225,49 грн,

- б/н від 30.09.2013р. у квітні 2013 року на суму 415663,68 грн,

- б/н від 31.10.2013р. у жовтні 2013 року на суму 225393,48 грн,

- б/н від 30.11.2013р. у листопаді 2013 року на суму 440609,58 грн,

- б/н від 30.11.2013р. у грудні 2013 року на суму 745458,14 грн.

26.11.2014р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (кредитор), Комунальним підприємством «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради» (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація» (новий боржник) було укладено договір №2586/14 про переведення бору, згідно з п.1.1 якого за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу №13/2798-БО-6 від 28.12.2012р., укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов'язанні та змінює первісного боржника у зобов'язанні.

Відповідно до п.п.2.1, 3.1 договору №2586/14 від 26.11.2014р. сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладання даного договору дорівнює 2969329,43 грн. За цим договором до нового боржника переходять обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п.2.1 ст.2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №13/2798-БО-6 від 28.12.2012р.

За правилами п.4.1 укладеного сторонами правочину новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у розмірах, передбачених договором купівлі-продажу природного газу №13/2798-БО-6 від 28.12.2012р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.03.2015р. по справі №908/4219/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015р., позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація» про стягнення 2969329,43 грн основного боргу за договором №13/2798-БО-6 від 28.12.2012р., 259532,63 грн пені, 116280,87 грн річних процентів, 396906,29 грн втрат від інфляції грошових коштів задоволено частково: в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 10000 грн провадження по справі припинено, стягнуто з відповідача на користь позивача 2959329,43 грн основного боргу, 129766,32 грн пені, 396138,84 грн втрат від інфляції грошових коштів, 116280,87 грн річних процентів, 73080 судового збору.

При цьому, судом були досліджені питання щодо неналежного та не у повному обсязі виконання відповідачем власних платіжних зобов'язань за договором №13/2798-БО-6 від 28.12.2012р. з урахуванням змісту договору №2586/14 від 26.11.2014р. про переведення боргу, що стало підставою для стягнення, в тому числі, 3% річних за період з 14.02.2013р. по 29.09.2014р. в сумі 116280,87 грн, інфляційних збитків за період з лютого 2013 року по серпень 2014 року у розмірі 396138,84 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015р. вказані вище судові рішення у справі №908/4219/14 були залишені без змін.

Приймаючи до уваги приписи ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.35 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що встановлені рішенням від 03.03.2015р. господарського суду Запорізької області по справі №908/4219/14 факти повторного доведення не потребують.

Крім вказаного, судом враховано, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п.4 Інформаційного листа №01-8/1427 від 18.11.2003р. Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Як свідчать матеріали справи, 25.02.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація» (первісний боржник), Комунальним підприємством «Тепломережа» Вугледарської міської ради (новий боржник) було укладено договір №1465/16 про переведення боргу.

За приписами п.1.1 вказаного правочину за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу №13/2798-БО-6 від 28.12.2012р. (з урахуванням договору переведення боргу №2586/14 від 26.11.2014р.), укладеним між первісним боржником та кредитором, а також відповідно до рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2015р. №908/4219/14, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов'язанні та змінює первісного боржника у зобов'язанні.

Відповідно до п.п.2.1, 3.1 договору №1465/16 від 25.02.2016р. сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладання даного договору, відповідно до рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2015р. №908/4219/14, дорівнює 3674595,46 грн, в тому числі: згідно рішення суду основний борг - 2959329,43 грн, пеня - 129766,32 грн, 3% річних - 116280,87 грн, інфляційні втрати - 396138,84 грн, судові витрати - 73080 грн. За цим договором до нового боржника переходять обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п.2.1 ст.2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат, 3% річних та судових витрат, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №13/2798-БО-6 від 28.12.2012р. (з урахуванням договору переведення боргу №2586/14 від 26.11.2014р.), відповідно до рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2015р. №908/4219/14.

Згідно з положеннями п.4.1 укладеного сторонами правочину новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у розмірах, передбачених договором купівлі-продажу природного газу №13/2798-БО-6 від 28.12.2012р. (з урахуванням договору переведення боргу №2586/14 від 26.11.2014р.).

Виходячи з того, що відповідачі після прийняття рішення у справі №908/4219/14 за отриманий на підставі договору №13/2798-БО-6 від 28.12.2012р. товар у повному обсязі не розрахувались, позивач здійснив нарахування 3% річних, інфляційних збитків за періоди, які не були предметом розгляду у справі №908/4219/14, та звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №13/2798-БО-6 від 28.12.2012р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З урахуванням того, що поставки газу за вказаним правочином були здійснені у січні-квітні, жовтні-грудні 2014 року, про що складено акти приймання-передачі газу б/н від 30.09.2013р. у січні 2013 року на суму 485543,11 грн, б/н від 30.09.2013р. у лютому 2013 року на суму 565435,95 грн, б/н від 30.09.2013р. у березні 2013 року на суму 698225,49 грн, б/н від 30.09.2013р. у квітні 2013 року на суму 415663,68 грн, б/н від 31.10.2013р. у жовтні 2013 року на суму 225393,48 грн, б/н від 30.11.2013р. у листопаді 2013 року на суму 440609,58 грн, б/н від 30.11.2013р. у грудні 2013 року на суму 745458,14 грн, строк виконання зобов'язань з оплати товару відповідно до вказаних актів настав.

При цьому, як вказує позивач та проти чого відповідачі в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не заперечують, платіжні зобов'язання з оплати вартості природного газу за спірними поставками виконані лише на суму 617000 грн. Основний борг за договором №13/2798-БО-6 від 28.12.2012р. на теперішній час становить 2959329,43 грн.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

У п.7.1 вказаної постанови роз'яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 110058,65 грн, а саме:

- 16240,15 грн за період з 30.09.2014р. по 25.12.2015р. (поставка лютого 2013 року на суму 565435,95 грн);

- 25939,56 грн за період з 30.09.2014р. по 25.12.2015р. (поставка березня 2013 року на суму 698225,49 грн);

- 15442,19 грн за період з 30.09.2014р. по 25.12.2015р. (поставка квітня 2013 року на суму 415663,68 грн);

- 8373,52 грн за період з 30.09.2014р. по 25.12.2015р. (поставка жовтня 2013 року на суму 225393,48 грн);

- 16368,95 грн за період з 30.09.2014р. по 25.12.2015р. (поставка листопада 2013 року на суму 440609,58 грн);

- 27694,28 грн за період з 30.09.2014р. по 25.12.2015р. (поставка грудня 2013 року на суму 745458,14 грн).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку з урахуванням того, що у день фактичної оплати відсотки річних не нараховуються, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума 3% річних за простроченими зобов'язаннями відповідача по оплаті газу, який було поставлено у лютому-квітні, жовтні-грудні 2013 року (в межах визначених позивачем періодів) дорівнює 110057,83 грн.

Крім того, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути інфляційну складову боргу у розмірі 1928067,99 грн, а саме:

- 286306,02 грн за період з вересня 2014 року по листопад 2015 року (поставка лютого 2013 року на суму 565435,95 грн);

- 454248,73 грн за період з вересня 2014 року по листопад 2015 року (поставка березня 2013 року на суму 698225,49 грн);

- 270420,80 грн за період з вересня 2014 року по листопад 2015 року (поставка квітня 2013 року на суму 415663,68 грн);

- 147081,09 грн за період з вересня 2014 року по листопад 2015 року (поставка жовтня 2013 року на суму 225393,48 грн);

- 286947,01 грн за період з вересня 2014 року по листопад 2015 року (поставка листопада 2013 року на суму 440609,58 грн);

- 483064,33 грн за період з вересня 2014 року по листопад 2015 року (поставка грудня 2013 року на суму 745458,14 грн).

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:

За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Позивачем не було враховано правил нарахування інфляційних втрат при здійсненні відповідного розрахунку, що призвело до безпідставного збільшення заявленої до стягнення суми інфляційної складової боргу за поставками лютого-квітня, жовтня-грудня 2013 року. За розрахунком суду, інфляційні збитки позивача дорівнюють 1676676,82 грн.

Посилання відповідача 2 на те, що Комунальне підприємство «Тепломережа» Вугледарської міської ради не є особою, яка відповідальна перед позивачем за зобов'язаннями щодо сплати штрафних санкцій судом до уваги не приймаються з огляду на зміст договору №1465/16 від 25.02.2016р.

Твердження відповідача 2 стосовно того, що останній є виробником та виконавцем житлово-комунальних послуг і знаходиться на території проведення АТО, внаслідок чого з Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради не підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, не заслуговують на уваги виходячи з того, що позивачем взагалі не заявлені вимоги про стягнення пені у цій справі.

Стосовно посилань відповідача на приписи ст.233 Господарського кодексу України суд зазначає, що вказана стаття передбачає можливість зменшення штрафних санкцій, тоді як інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів від інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника.

Пояснення відповідач 2 відносно того, що у Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради була відсутня фактична можливість своєчасно і в повному обсязі сплатити заборгованість з огляду на те, що перерахування коштів, які надходять на спеціальні рахунки відповідача 2, здійснюється уповноваженим банком на користь позивача згідно з постановою №217 від 18.06.2014р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» у розмірі 100%, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 ст.510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

За приписами ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У даному випадку, відповідач 2 є боржником за договором №13/2798-БО-6 від 28.12.2012р. (з урахуванням договору переведення боргу №1465/16 від 25.02.2016р.), який зобов'язаний забезпечити своєчасне надходження коштів на рахунок позивача, що належать до сплати за вказаними угодами.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, зваживши доводи відповідачів у справі, суд дійшов висновку, що позов позивача до відповідача 2 стосовно стягнення інфляційних втрат та процентів річних підлягає частковому задоволенню, а саме на суми 1676676,82 грн та 110057,83 грн відповідно.

Одночасно, в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація» слід відмовити з урахуванням того, що за наявності обставин укладання договору №1465/16 від 25.02.2016р. про переведення боргу, відповідач 1 не є особою, яка відповідальна за виконання договору №13/2798-БО-6 від 28.12.2012р. на теперішній час.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 30571,90 грн підлягає розподілу між позивачем та відповідачем 2 пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.24, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради, м.Вугледар про стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, - 1928067,99 грн, 3% річних - 110058,65 грн, загалом 2038126,64 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради (85670, Донецька обл., м.Вугледар, вул.13 Десантників, буд.53, код ЄДРПОУ 40175733) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, - 1676676,82 грн, 3% річних - 110057,83 грн, а також судовий збір в сумі 26801,02 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Комунального підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради, м.Вугледар залишити без задоволення.

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація», м.Вугледар.

У судовому засіданні 12.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 18.07.2016р.

Суддя Ю.О.Паляниця