Рішення

від 14.07.2016 по справі 910/8550/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016Справа №910/8550/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тройка СКСІ»

про стягнення 39 939,03 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №н/б від 25.01.2016 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тройка СКСІ» про стягнення 39 939,03 грн. (з яких: 18 468,18 грн. основного боргу, 6000,00 грн. збитків, 1 366,92 грн. штрафу, 1 130,47 грн. трьох відсотків річних та 12 973,46 грн. інфляційних втрат), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2016 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/8550/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 15.06.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи та пояснення.

Через відділ діловодства суду 14.06.2016 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали, які залучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 15.06.2016 р. представник позивача надав суду оригінали документів для огляду, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 15.06.2016 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів відповідача, у зв'язку з неявкою представника відповідача в призначене судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 15.06.2016 р., розгляд справи відклав та призначив на 14.07.2016 р.; повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження в даній справі.

Представники сторін в судове засідання 14.07.2016 р. не з'явились, про поважні причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, відповідач вимог ухвалу суду в даній справі не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

У судовому засіданні 14.07.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тройка-СКСІ» (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг № 00007199 (надалі - договір), відповідно до умов якого об'єктом лізингу є транспортний засіб VW Polo Sedan, шасі № XW8ZZZ61ZDG060649, номер двигуна НОМЕР_1.

Відповідно до розділу договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 «Умови лізингу», вартість об'єкту лізингу становить еквівалент 16 138,00 доларів США; авансовий платіж - еквівалент 5 648,30 доларів США; обсяг фінансування - 10 489,70 доларів США; кількість лізингових платежів - 60; строк лізингу - 60 місяців; лізинговий платіж - еквівалент 340,69 доларів США; адміністративний платіж - еквівалент 242,06 доларів США. Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені у гривні і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в доларах США, визначених вище, відповідно до п. 6.3 та 2) відповідно до п. 6.4.2 (якщо застосовується) загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу. Зобов'язання (вказані вище еквіваленти в доларах США) лізингоодержувача на момент доставки об'єкта лізингу будуть виражені у гривнях у акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору про фінансовий лізинг. Наступні розрахунки у гривнях будуть здійснюватися лізингодавцем та вказуватись у рахунках, що підлягають сплаті лізингоодержувачем.

Відповідно до розділу Договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 «Придбання об'єкта лізингу», лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу після завершення погодженого строку лізингу за купівельною ціною, визначеною лізингодавцем.

Згідно з п. 3.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013), предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті, який був обраний у відповідності до специфікації лізингоодержувачем та у повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача.

Відповідно до п. 3.2. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013), Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту.

Відповідно до п. 3.3. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013), лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу у відповідності до цього контракту.

Згідно з п. 3.4. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013), після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають виплаті за цим контрактом. За умови повної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів та інших платежів, що підлягають виплаті за цим контрактом, Порше Лізинг Україна приймає рішення про визначення купівельної ціни у розмірі вартості об'єкта лізингу, як це визначено у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а сплачені лізингоодержувачем авансовий платіж та платежі, що відшкодовують частину вартості об'єкта лізингу, будуть зараховані у сплату купівельної ціни. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом, розмір купівельної ціни буде відповідним чином збільшений.

Відповідно до п. 4.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013), Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено у цьому контракті).

Відповідно до п. 4.2. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013), після завершення строку дії цього контракту, після сплати останнього лізингового платежу, інших платежів за цим контрактом та виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача. З цією метою сторони укладають договір купівлі-продажу, підписують додаткову угоду до цього контракту або оформлюють таке придбання в інший спосіб, визначений Порше Лізинг Україна.

За умовами п. 12.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013), строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).

Згідно з п. 12.2. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013), строк лізингу починається з дати підписання акта прийому-передачі лізингоодержувачем об'єкту лізингу.

Пунктом 20.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013) обумовлено, що всі зміни, доповнення, відмови або положення цього контракту стають обов'язковими для виконання будь-якою стороною виключно у випадку їх оформлення у письмовій формі та письмового підтвердження належним чином уповноваженими представниками.

Відповідно до п. 20.5. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013), якщо інше прямо не передбачено контрактом, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у контракті у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою. При цьому, факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладеного з відповідною відміткою УДППЗ «Укрпошта» або кур'єрської служби (у випадку повідомлення поштою або кур'єром). Факт отримання адресатом повідомлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), наявності повідомлення про вручення адресату поштового відправлення/відмови адресата від прийняття з відповідною відміткою УДППЗ «Укрпошта», кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення кур'єром або поштою) (п. 20.6.).

Додатком до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 (Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), сторони погодили строки та суми сплати лізингоодержувачем лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 неналежним чином виконував свої зобов'язання зі сплати лізингових платежів, внаслідок чого за період з лютого 2014 р. до червня 2014 р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 18 468,18 грн. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача у зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань з оплати лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р. штраф за надіслані позивачем вимоги щодо сплати заборгованості у загальному розмірі 1 366,92 грн. Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у загальному розмірі 1 130,47 грн. та інфляційні втрати у загальному розмірі 12 973,46 грн. за загальний період нарахування з 16.02.2014 до 04.05.2016 р.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача збитки у загальному розмірі 6 000,00 грн. витрат на правову допомогу (в т. ч. 1 000,00 грн. ПДВ).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

За приписами статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Положеннями частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі ; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

За приписами статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з п. 5.4. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013), лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об'єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та Порше Лізинг Україна акту прийому-передачі. Будь-які дефекти об'єкта лізингу фіксуються в акті прийому-передачі. Об'єкт лізингу вважається таким, що був прийнятий лізингоодержувачем в ідеальному стані та у відповідності до вимог останнього.

Відповідно до п. 6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013), для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше Лізинг Україна лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), що є невід'ємною частиною цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе : відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу) ; комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

Згідно з п. 6.3. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013), сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну Євро/долара США, встановленого НБУ або українським комерційним банком (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку з купівлі та продажу Євро/доларів США до української гривні, як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші виплати, передбачені цим контрактом, розраховуються в Євро/доларах США на змінній основі та підлягають сплаті в українській гривні за обмінним курсом вказаного вище банку (чинного станом на дату виставлення рахунку).

Відповідно до п. 6.4. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013), у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків за використання обсягу фінансування, розмір яких узгоджений сторонами.

Відповідно до п. 6.5. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013), лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).

Судом встановлено, що відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013, за період з лютого 2014 року до червня 2014 року (період позовних вимог, заявлених у позові) відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти у загальному розмірі 18 468,18 грн. (гривневий еквівалент лізингових платежів визначений позивачем відповідно до п. 6.3. договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013).

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копії рахунків-фактур за період з лютого 2014 року до червня 2014 року на загальну суму 18 468,18 грн., які були виставлені відповідачу для здійснення оплат за договором про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.

Судом встановлено, що лізинговий платіж за договором про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р. включає в себе відшкодування частини вартості об'єкта лізингу та проценти і комісію (відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) та виставлених позивачем рахунків-фактур).

Зокрема, позивачем долучено до позовної заяви копії рахунку-фактури № 00179539 від 03.02.2014 р. на суму 2 959.09 грн. (відшкодування частини вартості об'єкта лізингу - 1 251,58 грн. і проценти та комісії - 1 707,51 грн.); рахунок-фактуру № 00185613 від 03.03.2014 р. на суму 3 622,63 грн. (відшкодування частини вартості об'єкта лізингу - 1 552,04 грн. і проценти та комісії - 2 070,59 грн.); рахунок-фактуру № 00193054 від 01.04.2014 р. на суму 3 874,79 грн. (відшкодування частини вартості об'єкта лізингу - 1 675,91 грн. і проценти та комісії - 2 198,88 грн.); рахунок-фактуру № 00199685 від 05.05.2014 р. на суму 3 970,99 грн. (відшкодування частини вартості об'єкта лізингу - 1 732,54 грн. і проценти та комісії - 2 238,45 грн.); рахунок-фактуру № 00205517 від 03.06.2014 р. на суму 4 040,68 грн. (відшкодування частини вартості об'єкта лізингу - 1 778,09 грн. і проценти та комісії - 2 262,59 грн.).

Таким чином, за період з лютого 2014 року до червня 2014 року відповідач зобов'язаний був за договором про фінансового лізингу № 00007199 від 31.05.2013 р. відшкодувати позивачу частину вартості об'єкту лізингу у загальному розмірі 7 990,16 грн . та сплатити позивачу проценти і комісію у загальному розмірі 10 478,02 грн ., що разом становить 18 468,18 грн.

Як вбачається з Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р., відповідач повинен був сплачувати черговий лізинговий платіж (відшкодування частини вартості об'єкта лізингу та сплата процентів і комісій) 15 числа поточного місяця користування об'єктом лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити виставлені позивачем за період з лютого 2014 року до червня 2014 року рахунки-фактури не пізніше 15 числа поточного місяця, зокрема: рахунок-фактуру № 00179539 від 03.02.2014 р. на суму 2 959.09 грн. - в строк до 15.02.2014 (включно); рахунок-фактуру № 00185613 від 03.03.2014 р. на суму 3 622,63 грн. - в строк до 15.03.2014 (включно); рахунок-фактуру № 00193054 від 01.04.2014 р. на суму 3 874,79 грн. - в строк до 15.04.2014 (включно); рахунок-фактуру № 00199685 від 05.05.2014 р. на суму 3 970,99 грн. - в строк до 15.05.2015 (включно); рахунок-фактуру № 00205517 від 03.06.2014 р. на суму 4 040,68 грн. - в строк до 15.06.2014 (включно).

Однак, судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 та не сплатив позивачу грошові кошти (лізингові платежі) у загальному розмірі 18 468,18 грн. за період з лютого 2014 року до червня 2014 року, що не заперечувалось відповідачем та не було спростовано належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 у загальному розмірі 18 468,18 грн. (за період з лютого до червня 2014 року).

При цьому, відповідно до п. 8.3. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.), якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більше ніж на 10 робочих днів, Порше Лізинг Україна має право: надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати у письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснив оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в таких же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на вісім робочих днів . У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1. контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом.

Таким чином, факт направлення позивачем вимог про сплату лізингових платежів слід розуміти як продовження строку виконання відповідачем зобов'язання зі сплати чергових лізингових платежів, про що також зазначає позивачем у позовній заяві .

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копії вимог (нагадування про несплату), а саме перше нагадування про несплату від 04.03.2014 р., перше нагадування про несплату від 17.03.2014 р., перше нагадування про несплату від 05.05.2014 р., друге нагадування про несплату від 19.05.2014 р., третє нагадування про несплату від 05.06.2014 р., третє нагадування про несплату від 17.06.2014 р.

Відповідно до п. 20.5. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013), якщо інше прямо не передбачено контрактом, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у контракті у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою. При цьому, факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладеного з відповідною відміткою УДППЗ «Укрпошта» або кур'єрської служби (у випадку повідомлення поштою або кур'єром). Факт отримання адресатом повідомлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), наявності повідомлення про вручення адресату поштового відправлення/відмови адресата від прийняття з відповідною відміткою УДППЗ «Укрпошта», кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення кур'єром або поштою).

Суд зазначає, що позивачем долучено до матеріалів справи копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому адресатом зазначений відповідач. При цьому, на вказаному рекомендованому повідомленні міститься підпис уповноваженої особи відповідача на отримання поштової кореспонденції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що певна поштова кореспонденція, яка була надіслана Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю «Тройка-СКСІ».

Однак, на рекомендованому повідомленні, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи, не зазначено, яка саме поштова кореспонденція була надіслана відповідачу (отримана відповідачем).

При цьому, копії опису вкладення у цінний лист, з якого можливо було б достовірно встановити, яка саме поштова кореспонденція була направлена відповідачу (відповідно до п. 20.5. договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.) позивачем суду не надано.

Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що між сторонами наявна значна кількість спорів щодо невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Тройка-СКСІ» лізингових договорів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна».

Так, відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 р. у справі № 910/21825/15, яке набрало законної сили 07.11.2015 р., встановлено факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тройка-СКСІ» договору про фінансовий лізинг № 00005846 від 20.09.2012 р.; відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 р. у справі № 910/18625/15, яке набрало законної сили 06.11.2015 р., встановлено факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тройка-СКСІ» договору про фінансовий лізинг № 00004893 від 18.06.2012 р.; відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 р. у справі № 910/31910/15, яке набрало законної сили 22.03.2016 р., встановлено факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю 2Тройка-СКСІ» договору про фінансовий лізинг № 00006021 від 19.10.2012 р., відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 р. у справі № 910/18629/15, яке набрало законної сили 30.10.2015 р., встановлено факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тройка-СКСІ» договору про фінансовий лізинг № 001245408 від 20.09.2012 р., відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 р. у справі № 910/1462/16, яке набрало законної сили 11.04.2016 р., встановлено факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тройка-СКСІ» договору про фінансовий лізинг № 00006440 від 18.12.2012 р.

Тобто, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тройка-СКСІ» виникли зобов'язання за декількома різними договорами про фінансовий лізинг, а тому відсутність на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (копії яких долучено до матеріалів даної справи) відомостей, що саме надсилається у поштових відправленнях та, в тому числі, за яким договором фінансового лізингу надсилалися, як стверджує позивач, вимоги (нагадування) про несплату, суд позбавлений можливості дійти однозначного висновку, що долучена позивачем до матеріалів справи копія рекомендованого повідомлення свідчить про отримання відповідачем нагадувань про несплату (вимог) (у випадку, якщо були надіслані саме повідомлення про несплату) саме за договором про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви 6 нагадувань про несплату, тоді як копій повідомлень про вручення поштового відправлення долучено у меншій кількості, зокрема, у кількості 1 шт.

Також суд зауважує, що з наданої позивачем копії рекомендованого повідомлення про вручення поштових відправлень не вбачається дата його направлення відповідачу, оскільки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення міститься дата отримання адресатом певного поштового відправлення та міститься штамп поштового відділення адресата (отримувача) , який ставиться поштовим відділенням отримувача після отримання адресатом (відповідачем) поштового відправлення.

При цьому, суд позбавлений можливості самостійно встановити дату відправлення за номером рекомендованого повідомлення (ідентифікатором), оскільки інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень зберігається в системі протягом 6 місяців з моменту реєстрації (відповідно до відомостей, які розміщені на офіційному сайті ДППЗ «Укрпошта»).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що саме факт направлення позивачем вимог про сплату лізингових платежів слід розуміти як продовження строку виконання відповідачем зобов'язання зі сплати чергових лізингових платежів, про що також зазначає позивач у позовній заяві.

Однак, з огляду на те, що суд позбавлений можливості достовірно встановити, яка саме поштова кореспонденція була відправлена відповідачу (з огляду на ненадання позивачем суду належних та допустимих доказів направлення відповідачу саме тих повідомлень про несплату, копії яких долучено до позовної заяви), зокрема, встановити дату та факт направлення відповідачу саме тих нагадувань про несплату (перші, другі, треті), копії яких долучено позивачем до позовної заяви, суд також, відповідно, не вбачає за можливе встановити, чи був продовжений строк виконання відповідачем свого зобов'язання зі сплати лізингових платежів за період з лютого до червня 2014 року (відповідно до п. 8.3. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту направлення відповідачу нагадувань про несплату (перше, друге, третє) за договором про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р., а отже не доведено, що строк виконання відповідачем свого зобов'язання зі сплати лізингових платежів за спірний період було продовжено (відповідно до п. 8.3. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплатити чергові лізингові платежі на підставі виставлених позивачем за період з лютого 2014 року до червня 2014 року рахунків-фактур не пізніше 15 числа поточного місяця, зокрема: рахунок-фактуру № 00179539 від 03.02.2014 р. на суму 2 959.09 грн. - в строк до 15.02.2014 (включно); рахунок-фактуру № 00185613 від 03.03.2014 р. на суму 3 622,63 грн. - в строк до 15.03.2014 (включно); рахунок-фактуру № 00193054 від 01.04.2014 р. на суму 3 874,79 грн. - в строк до 15.04.2014 (включно); рахунок-фактуру № 00199685 від 05.05.2014 р. на суму 3 970,99 грн. - в строк до 15.05.2015 (включно); рахунок-фактуру № 00205517 від 03.06.2014 р. на суму 4 040,68 грн. - в строк до 15.06.2014 (включно).

Як встановлено судом, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р. та не сплатив позивачу грошові кошти (лізингові платежі) у загальному розмірі 18 468,18 грн. за період з лютого 2014 року до червня 2014 року , що не заперечувалось відповідачем та не було спростовано належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р. у загальному розмірі 18 468,18 грн. (за період з лютого до червня 2014 року).

Згідно з п. 8.3.2. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.), якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів, Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитись від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до п. 12.6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.) Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитись від контракту та на повернення об'єкта лізингу в наступних випадках: лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Як встановлено судом, відповідач прострочив сплату чергових лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р. більше ніж на тридцять календарних днів, у зв'язку з чим, відповідно до положень п.п 8.3.2. та 12.6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.) у позивача виникло право розірвати договір про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.

Відповідно до п. 12.7. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.), день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та за можливості зв'язується з ним доступними телефонними засобами для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцем знаходження лізингоодержувача. У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення / вимоги через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим.

Відповідно до п. 12.8. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.), негайно після розірвання/відмови від контракту Порше Лізинг Україна має право скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їх сплати.

Згідно з п. 12.9. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.), у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до п. 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено п. 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто, сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна ринковою вартість об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання договору.

Згідно з п. 13.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.), лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об'єкт лізингу у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов контракту.

Згідно з п. 13.5. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.), після вилучення (повернення) об'єкта лізингу сторони підписують акт вилучення (повернення) об'єкта лізингу, в якому зазначають фактичні показники пробігу об'єкта лізингу, всі дефекти та вартість їх усунення.

Позивачем долучено до позовної заяви копію вимоги про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору (вих. № 00007199 від 17.06.2014 р.), в якій позивач повідомляв відповідача, що відмовляється від договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р., та вимагав повернення об'єкта лізингу протягом 10 робочих днів з дня доставлення вказаної вимоги.

У позовній заяві позивач зазначив, що вказана вимога була направлена відповідачу 23.06.2014, з огляду на що датою розірвання договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р. є 04.07.2014 р.

Відповідно до п. 12.13. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.), у випадках, передбачених п. п. 12.6. та 12.12., контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Однак, суд зазначає, що належних доказів, що підтверджують факт направлення відповідачу саме 23.06.2014 р. вимоги про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору (вих. № 00007199 від 17.06.2014), а саме опису вкладення у цінний лист, на якому міститься поштовий штамп, чи наявності інформації на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, яка саме поштова кореспонденція була направлена відповідачу, позивачем суду не надано.

Разом з тим, позивачем долучено до позовної заяви акт прийому-передачі до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р., складений 01.07.2014 р. , з якого вбачається, що у зв'язку з припиненням дії договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р. відповідач передав, а позивач прийняв об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Polo Sedan, шасі № XW8ZZZ61ZDG060649, реєстраційний номер НОМЕР_2.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору (вих. № 00007199 від 17.06.2014 р.), у зв'язку з чим станом на дату складання акту прийому-передачі (повернення) об'єкта лізингу (01.07.2014 р.) договір про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р. був розірваний.

При цьому, факт розірвання договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р., так само як і факт повернення позивачу об'єкта лізингу, відповідачем не заперечувався.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому суд зазначає, що відносини, що виникають за договором лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг» (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Судом встановлено, що лізингоодержувач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тройка-СКСІ», не виконувало зобов'язань зі сплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р. за період з лютого до червня 2014 року, у зв'язку з чим лізингодавець направив лізингоодержувачу вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору (вих. № 00007199 від 17.06.2014).

Судом встановлено, що на дату розірвання (дострокового припинення) договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р. та повернення об'єкту лізингу позивачу відповідач мав заборгованість зі сплати лізингових платежів, які підлягали оплаті відповідно до передбачених графіком дат платежу за період з 15.02.2014 р. по 15.06.2014 р. у загальному розмірі 18 468,18 грн. (відшкодування частини вартості об'єкту лізингу у загальному розмірі 7 990,16 грн. та сплата процентів і комісій у загальному розмірі 10 478,02 грн.).

Відповідно до п. 6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013) для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше Лізинг Україна лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), що є невід'ємною частиною цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

Суд зазначає, що наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від29.10.2013 р. у справі № 3-31гс13.

Враховуючи наведене та те, що право власності на об'єкт лізингу (транспортний засіб VW Polo Sedan, шасі № XW8ZZZ61ZDG060649, реєстраційний номер НОМЕР_2) від позивача до відповідача не перейшло, та об'єкт лізингу був повернутий лізингодавцю, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, є безпідставними та таким, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тройка-СКСІ» частини основного боргу в розмірі 7 990,16 грн. за період з лютого до червня 2014 року, що є відшкодуванням частини вартості предмету лізингу за договором про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тройка-СКСІ» суми основного боргу у розмірі 18 468,18 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 10 478,02 грн. (проценти та комісії за період з лютого до червня 2014 року).

Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф за надіслані позивачем вимоги щодо сплати заборгованості у загальному розмірі 1 366,92 грн.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14, застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею.

Згідно з п. 8.2. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.), у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються наступні санкції: штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна, еквівалент 15 дол США за першу вимогу, еквівалент 20 дол США за другу вимогу, еквівалент 25 дол США за третю вимогу.

Як встановлено судом, позивачем долучено до позовної заяви копії вимог (нагадування про несплату), а саме перше нагадування про несплату від 04.03.2014 р., перше нагадування про несплату від 17.03.2014 р., перше нагадування про несплату від 05.05.2014 р., друге нагадування про несплату від 19.05.2014 р., третє нагадування про несплату від 05.06.2014 р., третє нагадування про несплату від 17.06.2014 р.

При цьому, штраф, по суті, виставлений не за сам факт надсилання вимог, оскільки це не є цивільним (господарським) правопорушенням, а за наявність прострочення виконання грошового зобов'язання за такий період.

Однак, як вже встановлено судом, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту направлення відповідачу вказаних нагадувань про несплату (перше, друге, третє) за договором про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р., у зв'язку з чим не вбачає підстав для стягнення з відповідачу штрафу за надсилання вимоги щодо сплати еквівалент 15 дол США за першу вимогу, еквівалент 20 дол США за другу вимогу, еквівалент 25 дол США за третю вимогу (відповідно до п. 8.2. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.).

Таким чином, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тройка-СКСІ» штрафу в розмірі 1 366,92 грн. у зв'язку з необґрунтованістю.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у загальному розмірі 1 130,47 грн. за загальний період нарахування з 16.02.2014 р. до 04.05.2016 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки, як встановлено судом, свій обов'язок зі сплати чергових лізингових платежів відповідач повинен був здійснювати у строк до 15 числа поточного місяця (включно), а отже, позивач має право нараховувати 3 % річних починаючи з 16 числа відповідного місяця.

При цьому, як встановлено судом, договір про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р. є розірваним та 01.07.2014 відповідач повернув позивачу об'єкт лізингу, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок сплачувати позивачу вартість предмета лізингу, а тому з 01.07.2014 р. (фактична дата повернення відповідачем об'єкту лізингу) позивач має право нараховувати 3 % річних лише на частину лізингового платежу (проценти та комісії).

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок 3 % річних:

Сума боргу (грн) - відшкодування частини вартості об'єкта лізингуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів, грн. 1 707,51 (лютий 2014 року) 16.02.2014 - 04.05.2016 809 3% 113,54 2 070,59 (березень 2014 року) 16.03.2014 - 04.05.2016 780 3 % 132,91 2 198,88 (квітень 2014 року) 16.04.2014 - 04.05.2016 749 3 % 135,55 2 238,45 (травень 2014 року) 16.05.2014 - 04.05.2016 719 3 % 132,47 2 262,59 (червень 2014 року) 16.06.2014 - 04.05.2016 688 3 % 128,13 Всього: 642,60

Сума боргу (грн) - проценти та комісіїПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 1 251,58 (лютий 2014 року) 16.02.2014 - 30.06.2014 135 3% 13,89 1 552,04 (березень 2014 року) 16.03.2014 - 30.06.2014 107 3 % 13,65 1 675,91 (квітень 2014 року) 16.04.2014 - 30.06.2014 76 3 % 10,47 1 732,54 (травень 2014 року) 16.05.2014 - 30.06.2014 46 3 % 6,55 1 778,09 (червень 2014 року) 16.06.2014 - 30.06.2014 15 3 % 2,19 Всього: 46,75

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тройка-СКСІ» 3 % річних у розмірі 1 130,47 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 689,35 (642,60 грн. + 46,75 грн.).

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 12 973,46 грн. за загальний період нарахування з 16.02.2014 до 04.05.2016 р.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки, як встановлено судом, свій обов'язок зі сплати чергових лізингових платежів відповідач повинен був здійснювати у строк до 15 числа поточного місяця (включно), а отже, позивач має право нараховувати інфляційні втрати, починаючи з 16 числа відповідного місяця.

Крім того, як встановлено судом, Договір про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.є розірваним та 01.07.2014 р. відповідач повернув позивачу об'єкт лізингу, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок сплачувати позивачу вартість предмета лізингу, а тому з 01.07.2014 р. (фактична дата повернення відповідачем об'єкту лізингу) позивач має право нараховувати інфляційні втрати лише на частину лізингового платежу (проценти та комісії).

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат:

Сума боргу (грн) - відшкодування частини вартості об'єкта лізингуПеріод простроченняКількість днів простроченняСукупний індекс інфляціїЗагальна сума інфляційних втрат, грн. 1 707,51 (лютий 2014 року) 16.02.2014 - 04.05.2016 809 1,865 1 477,07 2 070,59 (березень 2014 року) 16.03.2014 - 04.05.2016 780 1,825 1 708,02 2 198,88 (квітень 2014 року) 16.04.2014 - 04.05.2016 749 1,767 1 685,65 2 238,45 (травень 2014 року) 16.05.2014 - 04.05.2016 719 1,702 1 571,22 2 262,59 (червень 2014 року) 16.06.2014 - 04.05.2016 688 1,685 1 550,04 Всього: 7 992,00

Сума боргу (грн) - проценти та комісіїПеріод простроченняКількість днів простроченняСукупний індекс інфляціїЗагальна сума процентів 1 251,58 (лютий 2014 року) 16.02.2014 - 30.06.2014 135 1,107 133,67 1 552,04 (березень 2014 року) 16.03.2014 - 30.06.2014 107 1,083 128,78 1 675,91 (квітень 2014 року) 16.04.2014 - 30.06.2014 76 1,048 81,08 1 732,54 (травень 2014 року) 16.05.2014 - 30.06.2014 46 1,010 17,33 1 778,09 (червень 2014 року) 16.06.2014 - 30.06.2014 15 1,000 - Всього: 360,89

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тройка-СКСІ» інфляційних втрат у розмірі 12 973,46 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 8 352,86 грн. (7 992,00 грн. + 360,86 грн.).

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача збитки у загальному розмірі 6 000,00 грн., що є витратами на правову допомогу.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Судом враховано, що згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України, для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Обгрунтовуючи вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 6 000,00 грн. позивач вказує на те, що вказані грошові кошти були понесені ним у якості оплати юридичних послуг, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма Вернер» щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р. у примусовому порядку (шляхом подання позову до суду).

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма Вернер», копію додаткової угоди № 206 від 10.08.2015 р. до вказаного договору (про надання юридичних послуг стосовно справи щодо стягнення всіх належних до сплати платежів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тройка-СКСІ» відповідно до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.), копію рахунку-фактури № 648 від 13.05.2016 р., виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма Вернер», на суму 5 000,00 грн., копію акту № 649 від 13.05.2016 до договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 р. (про надання послуг у повному обсязі на суму 5 000,00 грн.) та копію платіжного доручення № 50030564 від 23.05.2016 на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до п. 8.2.3. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.), у випадку прострочення сплати лізингових платежів до відповідача застосовуються санкції, зокрема, компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, гонорари юристам, судові та позасудові витрати.

Згідно з п. 8.6. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.), будь-які збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обов'язків за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі понад передбачені контрактом штрафні санкції.

Відповідно до п. 12.10. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.), у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту позивач зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, зокрема витрат на правову допомогу.

Однак, суд наголошує на тому, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками , оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг № 00007199 від 31.05.2013 р.

Відповідна правова позиція викладена в Оглядовому листі ВГСУ від 14.01.2014 р. № 01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків».

При цьому, суд зазначає, що у випадку звернення лізингодавця з позовом до лізингоодержувача та відмови суду у задоволенні позовних вимог, в тому числі у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, сам факт надання юридичних послуг лізингодавцю не може бути підставою для стягнення таких витрат на юридичну допомогу з лізингоодержувача.

Тому, незважаючи на те, що сторони передбачили у договорі конкретні види збитків, це не позбавляє позивача обов'язку довести наявність таких збитків у кожному конкретному випадку (всі елементи збитків).

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тройка-СКСІ» понесених позивачем витрат за юридичні послуги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма Вернер» у розмірі 6 000,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні в справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Однак, позивачем не надано суду доказів того, що понесені ним витрати були здійснені за отримання саме адвокатських послуг (адвоката, адвокатського об'єднання, фірми, тощо); тобто, у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат позивача у якості судових витрат відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тройка СКСІ» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тройка-СКСІ» (02232, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: 36192475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, буд. 1В; ідентифікаційний код: 35571472) суму основного боргу у розмірі 10 478 (десять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 02 коп., 3 % річних у розмірі 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 35 коп., інфляційні втрати у розмірі 8 352 (вісім тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 86 коп. та витрати на сплату судового збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 18.07.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина