Рішення

від 13.07.2016 по справі 910/8549/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016Справа №910/8549/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Дістрібьюшн»

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізобуд-Трейд»

про стягнення 443 059,51 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (позивач, банк, кредитодавець) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Дістрібьюшн» (поручитель, відповідач) про стягнення 443 059,51 грн. (з яких: 237 597,12 грн. кредит, 105 222,30 грн. проценти, 30 000,00 грн. комісія, 950,39 грн. штраф, 69 289,70 грн. пеня), у зв'язку з неналежним виконанням боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізобуд-Трейд» (позичальник, боржник, третя особа) зобов'язань за кредитним договором № 797-241213 від 24.12.2013 р.

Ухвалою суду від 13.05.2016 р. порушено провадження у справі № 910/8549/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 15.06.2016 р., залучено до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізобуд-Трейд»; зобов'язано сторін і третю особу надати певні документи та пояснення.

Через відділ діловодства суду 26.05.2016 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2016 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про продовження строку розгляду спору, для надання йому можливості представити суду додаткові докази у справі.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Судом встановлено, що строк вирішення спору у даній справі № 910/8549/16 спливає 10.07.2016 року.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 15.06.2016 р. не з'явилися, про поважні причини неявки не повідомили, про судове засідання були повідомлені належним чином, третя особа вимог ухвали суду не виконала.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів відповідача та третьої особи, у з неявкою представників відповідача та третьої особи у призначене судове засідання та не виконанням третьою особою вимог ухвали суду, керуючись ч. 3 ст. 69, ст. 77 ГПК України, ухвалою від 15.06.2016 р. розгляд справи відклав на 13.07.2016 р.; клопотання представника позивача задовольнив та продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів до 26.07.2016 р.; повторно зобов'язав третю особу надати суду письмові пояснення по суті спору.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2016 р. надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні 13.07.2016 р. проти позову заперечив у повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання 13.07.2016 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду в даній справі не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення третьої особи про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 13.07.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» (надалі - кредитодавець, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізобуд-Трейд» (надалі - позичальник, боржник) було укладено кредитний договір № 797-241213 від 24.12.2013 р. (надалі - кредитний договір), згідно з умовами якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з графіком погашення, з лімітом 300 000,00 грн. (надалі - кредитна лінія, кредит), на строк з 24.12.2013 р. до 28.11.2014 р. (включно), цільове призначення кредиту: кредит на обороти - кошти.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами п. 2.2. кредитного договору, за користування кредитними коштами у межах встановленого в п. 1.2. строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 24 % річних.

Пунктом 2.4. кредитного договору визначено, що щомісячна комісія за користування кредитом становить 0,5 % від ліміту кредитної лінії, що визначено в п. 1.1. цього договору.

Згідно з п. 3.1. кредитного договору, забезпечення зобов'язань за договором є порука ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн» (код ЄДРПОУ 35978021) та порука фізичної особи - ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Відповідно до п. 4.3.1. кредитного договору, позичальник зобов'язується використовувати кредит на визначені договором цілі, та повернути кредитні кошти в повному обсязі в строк до 28.11.2014 р., сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також усі штрафні санкції та комісії у разі їх виникнення згідно з умовами цього договору та чинного законодавства.

З пояснень позивача вбачається, що позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізобуд-Трейд» зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувались, у зв'язку з чим Оболонським районним судом м. Києва та Апеляційним судом м. Києва була розглянута справа № 756/12495/14-ц за позовом ПАТ «Європейський газовий банк» до ОСОБА_3 (поручитель) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізобуд-Трейд» (позичальник) про стягнення грошових коштів за кредитним договором № 797-241213 від 24.12.2013 р.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08.04.2015 р. у справі № 756/12495/14-ц позовні вимоги банку задоволено та стягнуто з відповідачів солідарно 352 812,80 грн. заборгованості за кредитним договором № 797-241213 від 24.12.2013 р.

У відповідності до частини 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» дано роз'яснення, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Таким чином, позивач зазначає, що рішенням у справі № 756/12495/14-ц було встановлено наявність заборгованості у ТОВ «Ізобуд-Трейд» за вказаним кредитним договором. Дане рішення вступило в законну силу та є обов'язковим для виконання.

24.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпекс Дістрібьюшн» (поручитель) було укладено договір поруки № 181-241213/П (надалі - договір поруки), згідно з умовами якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з ТОВ «Ізобуд-Трейд» (код ЄДРПОУ 34839276) (надалі - боржник), за несвоєчасне погашення суми кредиту в розмірі 300 000,00 грн. за кредитним договором № 797-241213 від 24.12.2013 р. (надалі - кредитний договір).

Згідно з п. п. 3.1. та 3.2. договору поруки, поручитель відповідає за зобов'язаннями згідно з кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, неустойки, відшкодування збитків тощо; відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Відповідно до п. п. 4.1. та 4.2. договору поруки, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами; порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за п. 1.1. цього договору.

Позивач пояснив суду, що зобов'язання за кредитним договором наразі належним чином не виконані позичальником та поручителем, у зв'язку з чим станом на 04.01.2016 р. заборгованість за кредитним договором складає 443 059,51 грн. (з яких: 237 597,12 грн. кредит, 105 222,30 грн. проценти, 30 000,00 грн. комісія, 950,39 грн. штраф, 69 289,70 грн. пеня).

Таким чином, на думку позивача непогашення позичальником заборгованості перед позивачем свідчить про грубе порушення ними прав позивача, що дає останньому право звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з іншого поручителя.

За таких обставин, Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» (позивач, банк, кредитодавець) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Дістрібьюшн» (поручитель, відповідач) про стягнення 443 059,51 грн. (з яких: 237 597,12 грн. кредит, 105 222,30 грн. проценти, 30 000,00 грн. комісія, 950,39 грн. штраф, 69 289,70 грн. пеня), у зв'язку з неналежним виконанням боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізобуд-Трейд» (позичальник, боржник, третя особа) зобов'язань за кредитним договором № 797-241213 від 24.12.2013 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором та договором поруки підлягають припиненню в частині стягнення 273 320,28 грн. та відмові в позові в частині стягнення 169 739,23 грн. з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Між Публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» (надалі - кредитодавець, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізобуд-Трейд» (надалі - позичальник, боржник) було укладено кредитний договір № 797-241213 від 24.12.2013 р. (надалі - кредитний договір), згідно з умовами якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з графіком погашення, з лімітом 300 000,00 грн. (надалі - кредитна лінія, кредит), на строк з 24.12.2013 р. до 28.11.2014 р. (включно), цільове призначення кредиту: кредит на обороти - кошти.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За приписами ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою , гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1 і 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частинами 1 і 2 статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 24.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпекс Дістрібьюшн» (поручитель) було укладено договір поруки № 181-241213/П (надалі - договір поруки), згідно з умовами якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з ТОВ «Ізобуд-Трейд» (код ЄДРПОУ 34839276) (надалі - боржник), за несвоєчасне погашення суми кредиту в розмірі 300 000,00 грн. за кредитним договором № 797-241213 від 24.12.2013 р. (надалі - кредитний договір).

Згідно з п. п. 3.1. та 3.2. договору поруки, поручитель відповідає за зобов'язаннями згідно з кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, неустойки, відшкодування збитків тощо; відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Відповідно до п. п. 4.1. та 4.2. договору поруки, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами; порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за п. 1.1. цього договору.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.12 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

У відповідності до частини 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» дано роз'яснення, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Господарським судом міста Києва у справі № 910/17185/14 за позовом Товариства з обмеже-

ною відповідальністю «Імпекс Дістрібьюшн» до Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні віповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізобуд-Трейд» про визнання припиненою поруки частково та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Дістрібьюшн» про стяг нення заборгованості за кредитним договором № 797-241213 від 24.12.2013 р. та договором поруки № 181-241213/П від 24.12.2013 р. прийнято рішення від 15.10.2014 р., яким задоволено первісний по зов про визнання поруки припиненою і відмовлено в задоволенні зустрічного позову про стягнення коштів.

Рішенням Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. рішення Госпо дарського суду міста Києва від 15.10.2014 р. у справі № 910/17185/14 скасовано частково: в ча стині задоволення позовних вимог за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Дістрібьюшн» до Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» про визнання частково припиненим зобов'язання за договором поруки № 181-241213/П від 24.12.2013 р. ви рішено прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обме женою відповідальністю «Імпекс Дістрібьюшн» до Публічного акціонерного товариства «Євро пейський газовий банк» про визнання частково припиненим зобов'язання за договором поруки № 181-241213/П від 24.12.2013 р. відмовити.

В частині відмови у стягнення коштів суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції в силі, на тій підставі, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 р. у справі № 910/17185/14 в цій частині не оскаржувалось апелянтом - ПАТ «Європейський газовий банк».

Київським апеляційним господарським судом при перегляді справи № 910/17185/14 було зазначено, що суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження банку про порушення відповідачем за зустрічним позовом (ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн») взятих на себе зобов'язань за спірним договором поруки не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн» було виконано всі умови договору поруки, зокрема, подано для списання коштів платіжне доручення в ПAT «Європейський газовий банк», який є, в даному випадку, одночасно боржником за договором банківського рахунку, кредитором за кредитним договором і договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 538 ЦК України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України, боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 221 ГК України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що в порушення вимог договору банківського рахунку № 22352 від 15.07.2013 р., ч. ч. 1-3 ст. 1066 Цивільного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк не списав грошові кошти з рахунку поручителя для погашення кредиту ТОВ «Ізобуд-Трейд», чим зумовив порушення поручителем і кредитором своїх зобов'язань до самого себе (ст. ст. 220-221 ГК України).

Враховуючи наведене, суд встановив, що ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн» не може вважатись таким, що порушив умови кредитного договору № 797-241213 від 24.12.2013 р. та договору поруки № 181-241213/П від 24.12.2013 р., а у ПAT «Європейський газовий банк» відсутні правові підстави для стягнення з ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн» 237 597,12 грн. - заборгованості по наданим кредитним коштам, 24 296,01 грн. - заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 4 500,00 грн. - заборгованості по сплаті комісії за травень-липень 2014 року, а також стягувати 5 798,10 грн. - пені за порушення строків кредитних коштів, 1 020,13 грн. - пені за порушення строків сплати процентів, 108,92 грн. - пені за порушення строків сплати комісії, у зв'язку з тим що застосування такої міри відповідальності як стягнення пені, можливе лише при порушенні основного (грошового) зобов'язання, а так як ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн» не було порушено основне зобов'язання, то й до нього не застосовуються штрафні санкції у вигляді стягнення пені, а відтак місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої зустрічних позовних вимог про стягнення з ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн» 273 320,28 грн. - заборгованості по кредитному договору та договору поруки (з яких: 237 597,12 грн. - заборгованості по наданим кредитним коштам, 5 798,10 грн. - пені за порушення строків кредитних коштів, 24 296,01 грн. - заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 1 020,13 грн. - пені за порушення строків сплати процентів, 4 500,00 грн. - заборгованості по сплаті комісії за травень-липень 2014 року, 108,92 грн. - пені за порушення строків сплати комісії), а тому вказані зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вищий господарський суд України постановою від 24.03.2015 р. залишив в силі рішення апеляційної інстан ції у справі № 910/17185/14.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про припинення провадження у справі № 910/8549/16 в частині стягнення з ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн», як поручителя за договором поруки № 181-241213/П від 24.12.2013 р. заборгованості за кредитним договором № 797-241213 від 24.12.2013 р. у розмірі 273 320,28 грн. (з яких: 237 597,12 грн. - заборгованості по наданим кредитним коштам, 5 798,10 грн. - пені за порушення строків кредитних коштів, 24 296,01 грн. - заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 1 020,13 грн. - пені за порушення строків сплати процентів, 4 500,00 грн. - заборгованості по сплаті комісії за травень-липень 2014 року, 108,92 грн. - пені за порушення строків сплати комісії), на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно решти позовних вимог у справі № 910/8549/16, зокрема, стягнення з ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн», як поручителя за договором поруки № 181-241213/П від 24.12.2013 р. 169 739,23 грн. (з яких: 950,39 грн. штрафу, 62 362,55 грн. пені, 25 500,00 грн. комісії та 80 926,29 грн. процентів), то господарський суд зазначає наступне.

Оскільки, як було встановлено господарським судом у справі № 910/17185/14, ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн» не може вважатись таким, що порушило умови кредитного договору № 797-241213 від 24.12.2013 р. та договору поруки № 181-241213/П від 24.12.2013 р., так як ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн» не було порушено основне зобов'язання, то й до нього не застосовуються штрафні санкції у вигляді стягнення пені, а відтак господарський суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог про стягнення з ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн» як поручителя за договором поруки № 181-241213/П від 24.12.2013 р. 169 739,23 грн. (з яких: 950,39 грн. штрафу, 62 362,55 грн. пені, 25 500,00 грн. комісії та 80 926,29 грн. процентів), а тому вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, п. 2 ч. 1 ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 273 320,28 грн.

2. У решті позову відмовити.

3. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 18.07.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина