Постанова

від 20.07.2016 по справі 904/7839/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2016 року Справа № 904/7839/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Березкіна О.В., Подобєд І.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 01.12.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № б/н від 01.07.2016 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський осетровий завод" Акваріус" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015 року у справі № 904/7839/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Рибницька ферма" Акватоп", м. Одеса

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський осетровий завод" Акваріус", м. Дніпропетровськ

про: стягнення 78 592,93 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015р. ( суддя Колісник І.І.) позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський осетровий завод "Акваріус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Рибницька ферма В«АкватопВ» основний борг у сумі 50 526,00 грн., 3% річних у сумі 1 478,22 грн., інфляційні втрати у сумі 26 588,71 грн., судовий збір у сумі 1 827,00 грн.

Рішення суду мотивовано не виконанням зобов'язання відповідачем перед позивачем щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар, поставлений на підставі Договору поставки № 5 від 11.06.2012 року.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 19.102.2015р.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що:

- відповідач перерахував позивачу 12.08.2015 року передплату за поставлений товар у розмірі 10 000, 00грн., 14.08.2015 року - 27 000, 00грн., 11.09.2015 року - 30 000, 00грн., отже заборгованість по накладним на поставку товару, що були предметом спору відсутня;

- суд першої інстанції помилково визначив суму боргу і дати здійснення оплати за товару за накладною № 214 від 13.08.2014 року на суму 15393, 00грн., №228 від 04.09.2014 року на суму 42021, 00грн., №229 від 04.09.2014 року на суму 4011, 00грн.;

- заявлені позивачем до стягнення 3% річних у загальній сумі 1478, 22грн. та інфляційні втрати у розмірі 26 588, 71грн., нараховані із заборгованості за товар за кожною видатковою накладною окремо, а саме виходячи з помилково визначено дати виникнення заборгованості та без врахування всіх оплат за отриманий товар.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та вказав, що у зв'язку з крадіжкою бухгалтерських документів на підприємстві відсутні видаткові накладні та платіжні доручення. При співставленні деяких видаткових накладних, наданих до справи позивачем, з документами податкового обліку та звітності встановлена невідповідність деяких. У зв'язку з цим відповідачем заявлено клопотання про витребування з ДПІ Ленінського району м. Дніпропетровська копій податкових декларацій з ПДВ за 2013-2014 роки ТОВ «Дніпровський осетровий завод «Акваріус».

Представник позивача проти задоволення клопотання. Вважає, що клопотання заявлено з метою затягування розгляду справи.

Колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання у зв'язку з тим, що податкова накладна не є належним та достатнім доказом для підтвердження здійснення господарської операції. Позивачем надані копії видаткових накладних, які підписані сторонами та скріплені печатками. Саме видаткові накладні є первинними документами, що підтверджують здійснення господарської операції.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а апеляційна скарга такою, що не підлягає задоволенню. Додані відповідачем до апеляційної скарги банківські виписки не відповідають приписам ст.34 ГПК України та не можуть бути взяті судом до уваги. До того ж дати оплати не співпадають з датами відвантаження, що обумовлено договором. Дані оплати могли бути здійснені за попередні поставки. Директор відповідача в судовому засіданні 19.10.2015р. визнав заборгованість. Визнання заборгованості у сумі 50 526 грн. підтверджується також відповідями на претензію. Господарський суд повно та всебічно дослідив наявні у справі документи та прийняв законне і обґрунтоване рішення. Просить рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

Між позивачем (виробник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 5 від 11.06.2012 р., згідно умов якого виробник зобов'язується відпускати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити відпущений згідно накладних товар протягом дії договору. Об'єкт поставки - жива риба ( осетер) ( п.п.1.1, 1.2 Договору).

Згідно п. 3.1. Договору, аванс в розмірі 10 % від повної суми по поставці сплачується покупцем при поданні попередньої заявки на підготовку та перетримку риби за домовленістю сторін.

Повний розрахунок за кожну відвантажувальну партію товару, що поставляється, здійснюється покупцем до відвантаження товару. ( п. 3.3 договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.2012 р., а в частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання Сторонами (п. 5.1. Договору).

На виконання умов договору, виробник поставив покупцю товар у період із серпня 2014 року по вересень 2014 року товар (осетр живий для вирощування) на загальну суму 61425, 00 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними № 214 від 13.08.2014р. на суму 15 393,00 грн., № 228 від 04.09.2014р. на суму 42 021,00 грн., № 229 від 04.09.2014р. на суму 4011,00 грн. (т.1 а.с. 15 - 17).

В порушення умов Договору, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 10899, 00грн. по накладній №214 від 13.08.2014 року.

Заборгованість, що утворилась - 50 526,00 грн.

Позивач, звернувшись до суду просив стягнути сума боргу у розмір 50526, 00 грн., 26 588,71 грн. - інфляційні втрати, 1 478,22 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст..ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст..712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором абоактами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як передбачено умовами договору, повний розрахунок повинен здійснюватися до відвантаження товару. Однак в процесі виконання договору сторони своїми діями змінили порядок розрахунків - товар відвантажувався без здійснення повної його оплати.

За таких обставин оплата повинна була здійснюватися відповідачем відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, а саме з моменту його отримання.

З метою встановлення факту заборгованості та його розміру від позивача були витребувані видаткові накладені та платіжні документи відповідача за весь час правовідносин, оскільки у відповідача будь-які документи відсутні.

Згідно наданих позивачем видаткових накладних за період з 12.06.2012р. по 04.09.2014р. відповідачу відвантажено товару на загальну суму 2 802 678,63 грн. Відповідачем здійснена оплата за період з 12.06.2012р.11.09.2014р. на загальну суму 2 752 161,63 грн. Таким чином заборгованість складає 50 526 грн. та правильно стягнута судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Неоплаченими залишилися видаткові накладні № 228 від 04.09.2014р. на суму 42 021,00 грн., № 229 від 04.09.2014р. на суму 4011,00 грн. та частково на суму 4 494 грн. видаткова накладна № 214 від 13.08.2014р.

Розмір інфляції за видатковою накладною № 214 від 13.08.2014р. в сумі 4 494 грн. за період з серпня 2014р. по серпень 2015р. складає 2 426,76 грн. (індекс інфляції 1,540), за накладними №№ 228, 229 на суму 46 032 грн. за період з вересня 2014р. по серпень 2015р. (індекс інфляції 1,528) - 24 304,90 грн.

Загальна сума інфляційних 26 731,66 грн. Позивач просив стягнути інфляційні в сумі 26 588,71 грн., що є меншою, то суд також правильно задовольнив вимоги в цій частині повністю.

Розрахунок 3% річних за період з 14.08.2014р. по 25.08.2015р. із суми 4 494 грн. та за період з 05.09.2014р. по 25.08.2015р. з суми 46 032 грн. здійснений позивачем правильно. Загальна сума 3% річних складає 1 478,22 грн.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про здійснення оплат 12.08.2015р. у розмірі 10 000, 00грн., 14.08.2015р. - 27 000, 00грн., 11.09.2015р. - 30 000, 00грн. не відповідають дійсності. Дані оплати були здійснені в аналогічні числа місяців 2014 року. Докази здійснення оплат у 2015році в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський осетровий завод" Акваріус" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2015 року у справі № 904/7839/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 21.07.2016р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

О.В. Березкіна

---

ОСОБА_3