Постанова

від 13.07.2016 по справі 910/4784/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2016 р. Справа№ 910/4784/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко О.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна будівельна компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року у справі № 910/4784/16 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Приватного акціонерного товариства "Національна будівельна компанія"

про стягнення 128 526,85 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва у березні 2016 року звернулося Публічне акціонерне товариство «Київенерго» з позовом до приватного акціонерного товариства «Національна будівельна компанія» про стягнення за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 07.07.2014 року № 811678 128526,85 грн., з яких: 84574,23 грн. боргу, 16092,32 грн. пені, 2438,81 грн. трьох процентів річних, 25421,49 грн. інфляційних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року у справі № 910/4784/16 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна будівельна компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 84574,23 грн. - боргу, 16092,32 грн. - пені, 2 438,81 грн.- 3% річних, 25421,49 грн.- інфляційних витрат, 1927,91 грн. - судового збору.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 07.07.2014 року № 811678 в частині внесення грошових коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.

Не погодившись із вказаним рішенням, Приватним акціонерним товариством "Національна будівельна компанія" подано апеляційну скаргу, у якій, відповідач просить:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року;

- постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що на як зазначає відповідач, в матеріалах справи відсутній обґрунтований розрахунок сум, що стягуються в порушення ч. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України.

Також, відповідач наголошує на тому, що тарифи, визначені у облікових картках, не відповідають узгодженим між сторонами тарифам у Додатку №3 до Договору.

Крім цього, відповідач посилається на відсутність Актів виконаних робіт, що на думку відповідача звільняє його від сплати грошових коштів за Договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна будівельна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року у справі № 910/4784/16 разом з доданими до неї матеріалами було повернуто скаржнику на підставі п.п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

08.06.2016 року апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Національна будівельна компанія" надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_4 (головуючий), ОСОБА_5, ОСОБА_1

Разом із апеляційною скаргою апелянт звернувся до апеляційного суду з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року відновлено Приватному акціонерному товариству "Національна будівельна компанія" строк на подання апеляційної скарги; прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна будівельна компанія" до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.та порушено апеляційне провадження у справі № 910/4784/16; розгляд справи призначено на 29.06.2016 року.

29.06.2016 року до канцелярії суду надійшов відзив №б/н від 29.06.2016 року позивача на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

29.06.2016 року до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату для проведення звірки розрахунків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року відкладено розгляд справи на 13.07.2016 року.

13.07.2016 року до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

07.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Національна будівельна компанія» (абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 811678 (далі за текстом - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого, предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, для проведення пусконалагоджувальних робіт, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору, при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (Закон України від 09.07.2010 № 2479-VI), Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правилами), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Основним обов'язком постачальника, який складає предмет Договору, є обов'язок безперебійно постачати абоненту теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з заявленими абонентом величинами приєднаного теплового навантаження (п. 2.2.1 Договору), а абонент дотриматись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 4 до Договору (п. 2.3.1 Договору).

У відповідності до звертання-доручення про укладання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 07.07.2014 року, Договір укладено з метою постачання теплової енергії для будівельного майданчика, який знаходиться за адресою: вул. Кольцова, 14-у, в м. Києві.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору у період з 01.12.2014 року по 01.01.2016 рік щодо оплати поставленої теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 84 574,23 грн.

Колегія суддів зазначає, що Договір, укладений між сторонами, є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Приписами ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено (з чим погоджується колегія суддів та що підтверджується матеріалами справи), що нарахування відповідачу здійснювалося відповідно до п. 2.1 Договору за тарифами, затвердженими розпорядчим документом органу виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, визначеними в додатку 3 до Договору, та за тепловими навантаженнями та обсягами, визначеними у звертанні-дорученні про укладення Договору та в додатку 1 до Договору.

З матеріалів справи вбачається, та не спростовано відповідачем, що у період з 01.12.2014 року по 01.01.2016 року відповідач належним чином не виконував зобов'язання щодо оплати поставленої теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 84 574,23 грн.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порядок оплати споживачем послуг визначено у додатку № 4 до Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за Договором та поставив відповідачу теплову енергію, тоді як відповідач у визначений Договором та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію не здійснив.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 84 574,23 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання умов договору у сумі 84 574,23 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 25 421,49 грн. інфляційних втрат та 2 438,81 грн. 3 % річних.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.

Частина 1 статті 261 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7 додатку 4 до Договору передбачено, що на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) постачальник нараховує пеню у розмірі 0,5% за кожний день до моменту його погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Враховуючи викладене, здійснивши додаткові розрахунки пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 16 092,32 грн.

Доводи апелянта про відсутність розгорнутого розрахунку заборгованості спростовуються наявними матеріалами справи, а саме а.с. 9 та а.с. 16.

Щодо посилань апелянта стосовно зміни тарифів, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладання договору №811678, діяв тариф, що затверджений постановою НКРЕКП від 16.05.2014 року №537 (923,00 без ПДВ).

В період дії договору тариф змінювався, що передбачено п.3 Додатку 3 до Договору №811678 та становив 1105,38 грн. та 1 576,91 грн. (без ПДВ) (Постанови НКРЕКП №622 та №284 відповідно). Отже, зміна тарифів в період дії Договору узгоджувалася з відповідачем шляхом підписання Додатку №3 до Договору, та не суперечить умовам Договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що порядок отримання абонентом актів виконаних робіт визначений, зокрема, п.5 Додатку №4 до Договору, який передбачає, що відповідач самостійно отримує з 12 по 15 число вказані Акти.

Разом з тим, інші доводи Приватного акціонерного товариства "Національна будівельна компанія", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та не впливають на результат розгляду справи.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року у справі № 910/4784/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Національна будівельна компанія" є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна будівельна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року у справі № 910/4784/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року у справі № 910/4784/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4784/16 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.В. Тищенко

ОСОБА_1