Постанова

від 19.07.2016 по справі 910/694/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Справа № 910/694/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. -головуючого, Малетича М.М., Чернова Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Багорія-Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі№ 910/694/16 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Домобуд Інвест" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Багорія-Україна" про стягнення 222703,04 грн.,

За участю представників:

від позивача-Сидорчук К.Г., від відповідача-не з'явились, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобуд інвест" задоволено. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Багорія - Україна" (04112, м. Київ, вулиця Івана Гонти, будинок 3-А, офіс 411; ідентифікаційний код 34300056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобуд інвест" (08292, Київська обл., місто Буча, вулиця Центральна, будинок 33 А, квартира 21; ідентифікаційний код 36010165) 187779,60 грн. основну заборгованість; 26227,41 грн. пені; 1728,60 грн. 3 % річних; 6967,43 грн. втрат від інфляції; 3340,55 грн. витрат з оплати судового збору.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю "Багорія-Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі № 910/694/16 Господарського суду міста Києва, і прийняти нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів даної справи та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "Домобуд інвест" (підрядник) та ТОВ "Багорія -Україна" (замовник) укладено договір підряду від 01.09.2014 № 01/09-14 (далі - договір), відповідно до предмета якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язки з виконання таких робіт: 1) загальнобудівні роботи, 2) електрична частина, 3) водозабезпечення та каналізація (далі - роботи), за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Крюківщина, вул. Балукова, 2 (далі - об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх (пункт 1 договору).

Згідно з пунктом 6.1 договору приймання виконаних підрядником робіт здійснюється замовником протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту надання підрядником акта приймання-передачі виконаних підрядних робіт.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт надаються підрядником на розгляд замовником в термін не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа поточного місяця та підписується замовником протягом 5 (п'яти) календарних днів або надається письмова вмотивована відмова від їх прийняття.

У разі виявлення в ході приймання робіт недоліків, сторонами складається дефектний акт із зазначенням строків усунення недоліків у роботах. Роботи підрядника з усунення недоліків, вказаних в акті, замовником не оплачуються (пункт 6.3 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору остаточний розрахунок здійснюється замовником на підставі актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт.

Замовник перевіряє правильність актів протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх надання підрядником та підписує, виходячи з фактично виконаних робіт або надає письмову вмотивовану відповідь щодо відмови від їх прийняття (пункт 3.4 договору).

Згідно з пунктом 3.5 договору оплата вартості фактично виконаних робіт здійснюється замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт, які підтверджують виконання підрядником всіх робіт згідно з наданою замовником проектною документацією.

Пунктом 11.3 договору передбачено, що у разі порушення зобов'язань за договором, зокрема, строків оплати за виконані та прийняті роботи, замовник сплачує підрядникові за кожний день прострочення пеню в розмірі 0,2 % від вартості робіт за договором, зазначеної у пункті 2.1 договору.

Додатковою угодою до договору сторонами вирішено продовжити до договору з 01.01.2015.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (стаття 526 Цивільного України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи з умов договору, даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду, тому права і обов'язки сторін визначаються, зокрема, положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Положеннями частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судами встановлено, що позивачем, на виконання своїх зобов'язань за договором, виконано, а відповідачем прийнято роботи загальною вартістю 632779,60 грн., що підтверджується:

-довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які підписані сторонами договору і скріплені відбитками їх печаток: від 30.12.2014 на суму 200000,00 грн.; від 31.03.2015 на суму 150000,00 грн.; від 30.04.2015 на суму 20000,00 грн.; від 31.08.2015 на суму 262779,60 грн.;

- актами приймання виконаних будівельних робіт, які підписані сторонами договору і скріплені відбитками їх печаток: від 30.12.2014 № 1 на суму 200000,00 грн.; від 31.03.2015 № 2 на суму 150000,00 грн.; від 30.04.2015 № 3 на суму 20000,00 грн.; від 31.08.2015 № б/н на суму 262779,60 грн.

Як стверджував позивач, спір між сторонами справи виник внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором, останній у встановлений у пункті 3.5 договору строк виконані позивачем роботи оплатив лише частково на суму 445000,00 грн., що підтверджується засвідченою копією виписки з поточного рахунку позивача за період часу з 06.08.2014 по 02.12.2015. Таким чином, неоплаченими є роботи, виконані і прийняті за актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.08.2015 № б/н, на суму 187779,60 грн.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що будь-яких доказів щодо здійснення відповідачем повної оплати виконаних позивачем робіт за вказаними актами матеріали справи не містять.

Відповідачем оплачено роботи, виконані за актом від 30.12.2014 № 1, від 31.03.2015 № 2 та від 30.04.2015 № 3, повністю; за актом від 31.08.2015 № б/н - частково, тобто такими діями відповідачем фактично прийнято роботи за вказаними актами та схвалено їх.

Акти скріплені відбитками печатки відповідача, і при цьому матеріали справи не містять документів, які б свідчили про незаконне її використання третіми особами всупереч волі ТОВ "Багорія-Україна".

Матеріали справи не містять жодного дефектного акта до виконаних робіт або вмотивованої відмови від їх прийняття, тому суди дійшли до правильного висновку, що доводи щодо невиконання позивачем необхідного обсягу робіт є необґрунтованими.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Суди дійшли до правильного висновку, що позовна вимога про стягнення боргу за виконані роботи за актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.08.2015 № б/н у розмірі 187779,60 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт виконання позивачем робіт на підставі договору і порушення відповідачем грошового зобов'язання позивачем належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (стаття 610 Цивільного кодексу України), тому суди дійшли до правильного висновку, що відповідач прострочив виконання (стаття 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції шляхом стягнення з відповідача пені.

Відповідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення 26227,41 грн. пені; 1728,60 грн. 3% річних та 6967,43 грн. втрат від інфляції за період часу прострочення з 08.09.2015 по 28.12.2015 включно є правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суди дійшли до правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.

Підстав для зміни чи скасування прийнятої у справі постанови Вищий господарський суд України не вбачається, тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі № 910/694/16 Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Багорія-Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі № 910/694/16 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі № 910/694/16 залишити без змін.

Головуючий, суддяКорнілова Ж.О. Судді:Малетич М.М. Чернов Є.В.