Рішення

від 13.07.2016 по справі 904/3925/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.16р. Справа № 904/3925/16 За позовом Дочірнього підприємства з 100% іноземною інвестицією "Сіменс Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне чесько-українське підприємство "ЗВВЗ УА", м. Дніпропетровськ

про стягнення 3 580 516 грн. 58 коп.

Суддя Рудь І.А .

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 244/16-LS/AH від 09.06.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство з 100% іноземною інвестицією "Сіменс Україна" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне чесько-українське підприємство "ЗВВЗ УА" заборгованість в розмірі 3 580 516 грн. 58 коп., з яких: 2 183 303 грн. 23 коп. - сума основного боргу, 1 103 862 грн. 68 коп. - пеня, 120 186 грн. 13 коп. - 3% річних, 173 164 грн. 54 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору поставки від 08.01.2013р. № 080113/С_440_СS_08,01,13 в редакції додаткових угод.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач явку повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце судового розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

08.01.2013р. між Дочірнім підприємством з 100%-ою іноземною інвестицією "Сіменс Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне чесько-українське підприємство "ЗВВЗ УА" (покупець) укладений договір поставки № 080113/С_440_СS_08,01,13 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, зазначену у специфікаціях, які додаються до ОСОБА_2, на умовах, визначених даним ОСОБА_2 та специфікаціями (п. 1.1 ОСОБА_2).

Відповідно до пункту 2.1 ОСОБА_2 кількість, номенклатура товару зазначаються в специфікаціях до ОСОБА_2, які є його невід'ємною частиною.

За умовами п. 13.5 ОСОБА_2 в редакції додаткової угоди № 2-1 від 24.12.2013р. даний Договір діє до 30.09.2014р., а в частині зобов'язань по гарантії та грошовим розрахункам, в тому числі з оплати штрафних санкцій, - до їх виконання сторонами належним чином.

Згідно з п. 4.1 ОСОБА_2 поставка товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікаціях та включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші видатки постачальника, пов'язані з поставкою товару. Ціна товару не включає вартість розвантаження товару з транспортного засобу, яке повинен здійснити покупець.

Відповідно до 5.1 ОСОБА_2 оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому ОСОБА_2. Умови та строки оплати зазначаються в специфікації.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.2 ОСОБА_2).

На виконання умов ОСОБА_2 сторонами були укладені відповідні специфікації, зокрема, специфікація № 2/ S_440_2_СS_08,01,13 від 08.01.2013р. (надалі - Специфікація № 2).

Так, згідно змісту Специфікації №2 в редакції додаткової угоди №3 від 03.03.2014р. до ОСОБА_2 сторони узгодили поставку товару орієнтовною вартістю 3 939 852 грн. 98 коп. з ПДВ, в тому числі ПДВ 656 642 грн. 16 коп.

За умовами п. 1 Специфікації №2 враховуючи, що товар, вказаний в позиціях № №1-13 Специфікації, є імпортним (тобто ціна товару включає імпортну складову), керуючись статтями 524, 533 Цивільного кодексу України, сторони визначили еквівалент грошового зобов'язання товару за позиціями №№1-13 в іноземній валюті євро в сумі 322 544,44 євро з ПДВ. Вказаний еквівалент було визначено за курсом НБУ гривні до євро на 08.01.2013р., який складав 10,612306 грн. за 1 (один) євро.

Сторони узгодили, що у випадку зміни НБУ курсу гривні до євро, по відношенню до курсу НБУ, зазначеному вище, ціна і вартість товару за поз .№ №1-13 Специфікації (його частини, під частиною товару розуміється повна вартість товару за вирахуванням здійснених платежів покупця), а також суми, які підлягають оплаті покупцем постачальнику, будуть змінюватися пропорційно зміні курсу. Ця зміна буде здійснюватися автоматично і не буде потребувати ніякого додаткового узгодження сторонами. При цьому, у випадку зміни курсу НБУ на дату оплати у порівнянні з курсом НБУ на 08.01.2013р., суми, що підлягають оплаті покупцем постачальнику визначаються покупцем самостійно, виходячи з еквівалента вартості товару в євро і сум платежів, вказаних у специфікації, по курсу гривні до євро, встановленого НБУ на день платежу, і перераховуються на рахунок постачальника. Покупець при цьому є відповідальним за такий розрахунок.

Вартість товару в частині позицій №14-15 Специфікації № 2 у гривнях (516 912,70 грн., у тому числі ПДВ) є твердою і зміні не підлягає (п. 2 Специфікації №2).

Пунктом 5 Специфікації № 2 в редакції додаткової угоди № 2-1 від 24.12.2013р. до ОСОБА_2 визначений порядок оплати товару, який поставляється.

Так, Пунктом 5.1 визначений порядок оплати товару (позиції № № 1-13):

5.1.1 передплата складає 10% від вартості обладнання по поз. № 1-13 Специфікації, а саме 342 294,03 грн. в тому числі ПДВ 20%, що еквівалентно 32 254,44 євро, - протягом 10 днів з моменту підписання ОСОБА_2;

5.1.2 80% від загальної вартості товару по поз. № 1-13 Специфікації, а саме 2 738 352,22 грн. в тому числі ПДВ 20%, що еквівалентно 258 035,56 євро, сплачується протягом 5 календарних днів з дати поставки обладнання поз. № № 1-13;

5.1.3 10% від загальної вартості товару по поз. № 1-13, а саме 342 294,03 грн. в тому числі ПДВ 20%, що еквівалентно 32 254,44 євро, сплачується покупцем протягом 10 днів від дати введення обладнання в експлуатацію та підписання акта вводу в експлуатацію, але у будь якому випадку не пізніше 6 місяців з дати поставки обладнання по даній Специфікації.

Пунктом 5.2 визначений порядок оплати товару (позиції № 14-15):

5.2.1 80% від вартості товару поз. № 14-15 Специфікації, а саме 413 530,16 грн. в тому числі ПДВ 20%, сплачуються покупцем протягом 5 календарних днів з дати поставки обладнання поз. № 14-15;

5.2.2 20% від загальної вартості товару по поз. № 14-15, а саме 103 382,54 грн., в тому числі ПДВ 20%, сплачуються покупцем протягом 10 днів від дати введення обладнання в експлуатацію та підписання акта вводу в експлуатацію, але у будь якому випадку не пізніше 6 місяців з дати поставки обладнання поз. № 14-15.

На виконання умов укладеного ОСОБА_2 та Специфікації № 2 до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3 998 375 грн. 59 коп., що підтверджується видатковими накладними:

- за поз. № № 1-13 Специфікації №2: № 8/3960380314883 від 25.12.2013р.; №8/3960380347227 від 13.03.2014р.;

- за поз. № № 14-15 Специфікації №2: №8/960380347227 від 13.03.2014р.; №8/3960380370761 від 13.05.2014р.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, вартість поставленого товару оплатив частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 2 183 303 грн. 23 коп. Вказана заборгованість складається із заборгованості по позиціям №1-13 Специфікації № 2 на суму 1 883 303 грн. 23 коп., що еквівалентно 65 515,23 євро за курсом НБУ 28,746037 за 1 євро станом на 18.04.2015р., а також із заборгованості по позиціям № 14-15 Специфікації № 2 на суму 300 000 грн. 00 коп.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією від 14.03.2016р. № 176 DFPD, в якій вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар згідно специфікації № 2, яка залишена останнім без відповіді та задоволення (а.с. 40-42).

За приписами п. 7.2 ОСОБА_2 за прострочення грошового зобов'язання покупець сплачує постачальнику за весь час прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої сум за кожен день прострочки платежу. Для розрахунку пені застосовується облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача підлягає стягненню пеня за загальний період з 20.04.2015р. по 19.04.2016р. в розмірі 1 103 862 грн. 68 коп.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача суму 120 186 грн. 13 коп. 3% річних за період з 19.03.2014р. по 19.04.2016р. та інфляційні втрати в сумі 173 164 грн. 54 коп. за період з 19.05.2014р. по 19.04.2016р..

На час розгляду справи доказів сплати відповідачем заборгованості за позовом сторонами не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі ОСОБА_2 поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ч. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, з огляду на умови ОСОБА_2 та Специфікації №2 в редакції додаткової угоди № 2-1 від 24.12.2013р. до ОСОБА_2 строк виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати отриманого товару за Специфікацією № 2 є таким, що настав, а саме:

1) з оплати товару по поз. № 1-13 на суму 956 115 грн. 90 коп., що еквівалентно 33 260,79 євро згідно курсу НБУ 28,746037 грн. за 1 євро станом на 18.04.2016р. (65 515,23 євро - 32 254,44 Євро) - 18.03.2014р. (після спливу 5 днів з дати поставки);

- з оплати товару по поз. № 1-13 на суму 927 187 грн. 33 коп., що еквівалентно 32 254,44 євро згідно курсу НБУ 28,746037 грн. за 1 євро станом на 18.04.2016р. - 14.09.2014р. (після спливу 6 місяців задати поставки).

2) з оплати товару по поз. № 14-15 на суму 196 517 грн. 46 коп. (300 000 грн. 00 коп. - 103 382 грн. 54 коп.) - 18.05.2014р. (після спливу 5 днів з дати поставки);

- з оплати товару по поз. № 14-15 на суму 103 382 грн. 54 коп. - 12.11.2014р. (після спливу 6 місяців задати поставки).

При цьому, судом враховано, що остаточна поставка спірного товару по поз. № 1-13 відбулась згідно накладної №8/3960380347227 - 13.03.2014р.; по поз. № 14-15 - згідно накладної №8/3960380370761 - 13.05.2014р.

В силу положень ст.ст. 9, 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220 та 230-232 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок 3% річних та пені, наданий позивачем, судом встановлено, що розрахунок арифметично проведений невірно, тому до стягнення з відповідача в межах заявленого позивачем періоду підлягають 3% річних в сумі 120 132 грн. 20 коп. та пеня в розмірі 1 103 661 грн. 33 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Одночасно, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів інфляційних втрат у розмірі 173 164 грн. 54 коп. з огляду на наступне.

Вищий господарський суд України у п. 8.1 постанови пленуму "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13р. №14 зазначає, що згідно з частиною другою статті 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

Оскільки в договорі поставки сторони визначили, що вартість товару, що поставляється по поз. № 1-13 Специфікації № 2, встановлюється у євро, а згідно п. 2 Специфікації № 2 покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості товару за вказаними позиціями з урахуванням зміни курсу гривні до євро, виходячи з еквівалента вартості товару в євро і сум платежів, вказаних у специфікації, по курсу гривні до євро, встановленого НБУ на день платежу, суд дійшов висновку про неможливість урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.

За наведених підстав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих позивачем інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені ОСОБА_2 майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати поставленого на його замовлення товару, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_2 та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 2 183 303 грн. 23 коп. основного боргу, 1 103 661 грн. 33 коп. пені та 120 132 грн. 20 коп. 3% річних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43,49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне чесько-українське підприємство "ЗВВЗ УА" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, буд.. 1-А, 2 поверх, код ЄДРПОУ 35934443) на користь Дочірнього підприємства з 100%-ою іноземною інвестицією "Сіменс Україна" (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4-В, код ЄДРПОУ 24940089) 2 183 303 грн. 23 коп. (два мільйони сто вісімдесят три тисячі триста три грн. 23 коп.) основного боргу, 1 103 661 грн. 33 коп. (один мільйон сто три тисячі шістсот шістдесят одну грн.. 33 коп.) пені, 120 132 грн. 20 коп. (сто двадцять тисяч сто тридцять дві грн. 20 коп.) 3% річних, 51 106 грн. 45 коп. (п'ятдесят одну тисячу сто шість грн. 45 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_3

Повне рішення складено - 18.07.16р.