Рішення

від 19.07.2016 по справі 902/511/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 липня 2016 р. Справа № 902/511/16

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

ОСОБА_1 Вознюк

за участю представників :

позивача : не з'явився;

відповідача : не з'явився.

Місце розгляду справи : приміщення суду, кімн. № 1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (79068, АДРЕСА_1)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннтранс" (21100, м.Вінниця, вул.Архітектора Артинова, 53/2)

про стягнення 7 000 грн.- за послуги перевезення автомобільним транспортом.

ВСТАНОВИВ :

Позивач вимог ухвали суду від 15.06.2016 р. про явку в судове засідання повноважного представника, надання додаткових доказів не виконав. Копія вказаної ухвали направлена позивачу рекомендованим листом на адресу вказану в позовній заяві.

Станом на 19.07.2016 р. копія вказаної ухвали, яку було направлено на адресу позивача, від органу поштового зв'язку до суду не поверталася.

Згідно ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається також із п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Відповідач вимог ухвали суду від 15.06.2016 р. про явку в судове засідання повноважного представника, надання додаткових доказів, в тому рахунку відзиву на позовну заяву, контррозрахунку позовних вимог не виконав. Копія вказаної ухвали направлена відповідачу рекомендованим листом на адресу вказану в позовній заяві. Копія ухвали від 15.06.2016 р. вручена відповідачеві 04.07.2016 р., що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вх.№ 5255 від 06.07.2016 р. (а.с.11).

Вказане розцінюється судом як вручення рекомендованих листів із копіями ухвал сторонам та, як належне їх повідомлення про час і місце судового розгляду справи за їх участю. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача, відповідача про час і місце судового розгляду справи за їх участю.

Оскільки сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду, суд прийшов до висновку про те, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання, неподання відповідачем витребуваних судом доказів, в тому рахунку відзиву на позов, контррозрахунку позовних вимог не перешкоджає вирішенню спору, та на підставі ст.75 ГПК України прийшов до висновку про розгляд справи за наявними в справі доказами у відсутність представника відповідача.

Повно, всебічно, об’єктивно і в сукупності дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги, на підставі ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 908, 909, 916 ЦК України, підлягають задоволенню в сумі 7 000 грн.- боргу.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

Позивачем в позовній заяві вказано про те, що між позивачем та відповідачем 03.02.2016 р. укладено договір перевезення, оформлений заявкою про перевезення вантажу автомобільним транспортом.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав заявку про перевезення вантажу автомобільним транспортом, копію товарно - транспортної накладної № 00009 від 04.02.2016 р. якими стверджується перевезення позивачем вантажу (холодильного обладнання) кількістю місць - 48.

На підтвердження надання вказаних послуг з перевезення на суму 7 000 грн. відповідачу, позивачем додано до позовної заяви копію податкової накладної № 15 від 05.02.2016 р..

Відповідач не сплатив позивачу 7 000 грн.- за послуги перевезення згідно заявки про перевезення вантажу автомобільним транспортом, товарно - транспортної накладної № 00009 від 04.02.2016 р..

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за отримані послуги перевезення становить 7 000 грн. грн., що і стало причиною виникнення спору.

12.07.2016 р. від відповідача до суду надійшла заява про визнання позову в повному обсязі.

Суд приходить до висновку про те, що між сторонами укладено в письмовій формі договір перевезення автомобільним транспортом згідно названих заявки про перевезення вантажу автомобільним транспортом, копії товарно - транспортної накладної.

Зміст взятих сторонами зобов'язань свідчить про те, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 64 ЦК України В«ПеревезенняВ» .

Згідно ст. 908 ЦК України Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами. Робота та послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленістю сторін. Перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Господарські зобов'язання можуть виникати, відповідно до ст. 174 ГК України, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із приписів ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.І ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статті 628, 629 ЦК України передбачають, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.610, ст.612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість належними доказами вимог позивача про стягнення 7 000 грн.- боргу за послуги перевезення автомобільним транспортом.

Судові витрати на судовий збір в сумі 1 378 грн., згідно ст.49 ГПК України, підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 47, 49, 82-84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити в сумі 7 000 грн.- боргу за послуги перевезення автомобільним транспортом. Судові витрати на судовий збір в сумі 1 378 грн. покласти на відповідача.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннтранс", код ЄДРПОУ 39387770 (21100, м.Вінниця, вул.Архітектора Артинова, 53/2) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1 (79068, АДРЕСА_1) 7 000 грн.- боргу за послуги перевезення автомобільним транспортом, 1 378 грн.- судових витрат на судовий збір. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

3. Копію даного рішення направити позивачу, відповідачеві рекомендованими листами або вручити їх повноважним представникам під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 19.07.2016 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 22 липня 2016 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (79068, АДРЕСА_2)

3 - відповідачу (21100, м.Вінниця, вул.Архітектора Артинова, 53/2)