Рішення

від 18.07.2016 по справі 914/1346/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016р. Справа№ 914/1346/16

За позовом: Фізико - технологічного інституту металів та сплавів НАН України, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Пласт», м.Сокаль, Львівська область

про стягнення заборгованості в сумі 1 564,33 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Сало О.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

На розгляд господарського суду Львівської області 20.05.2016 року надійшла позовна заява Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України до Товариства з обмеженою відповідальністю В«АВ ПластВ» про стягнення заборгованості в сумі 1 564, 33 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.05.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.06.2016р.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 18.07.2016р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки та не виконання вимог ухвал суду не повідомив. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов договору оренди № 208/12 від 01.11.2012р. не в повному обсязі та не своєчасно здійснював оплату орендних платежів, у зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість в сумі 1 540,00грн. станом на 01.05.2015р. За неналежне виконання умов договору позивач просить стягнути 18,99 грн. пені, 3,80 грн. 3% річних та 1,54 грн. інфляційних втрат.

Відповідач в черговий раз у судове засідання 18.07.2016р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі, повернулись без вручення з відміткою: «за закінченням терміну зберігання», яка надсилалась судом на адресу: 80000, м. Сокаль, вул. Яворницького, буд.105, що зазначена позивачем у позовній заяві та вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010)).

Суд оглянувши та дослідивши наявні у справі документи, враховуючи строк розгляду справи відповідно ст. 69 ГПК України не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Отже, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами, оскільки позивач та відповідач жодного разу не забезпечив явку повноважних представників у судове засідання.

У судовому засіданні 18.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено таке.

01.11.201р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди № 208/12 нерухомого майна, що знаходиться на балансі ОСОБА_1 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно нежитлові приміщення лабораторного корпусу: к. 106, площею 38,50 кв.м. на 1 поверсі (далі - майно), що розміщено за адресою: м. Київ,бульв. Акад. Вернадського, 34/1, що перебуває на балансі Фізико - технологічного інституту металів та сплавів (далі - балансоутримувач).

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 01.11.2012р., підписаного сторонами.

Майно передається в оренду з метою використання під офіс (п.1.2. Договору).

Згідно з п.3.1 Договору, сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995р. №786 зі змінами (надалі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку ( останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - вересень 2012р. 62,93 грн. за 1 кв.м.,а за всю орендовану площу 2 422,70 грн. па ПДВ 484,54 грн., а всього 2 907,24 грн.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця:

- відшкодування комунальних платежів;

- відшкодування податку на землю;

- витрат на утримання будинку та прилеглої території;

- інші витрати.

Відповідно до п. 3.3. Договору, орендна плата та інші платежі перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісяця не пізніше 30 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 5.3.1. Договору, відповідач, як орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за даним Договором.

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2013р. відповідач повернув, а позивач прийняв орендоване майно, що підтверджується Актом здачі - приймання приміщення в оренду від 08.04.2013р.

Згідно п.3.4 Договору у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого або останнього місяців оренди) добова (година) у випадку погодинної оплати, орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням (годинам) користування.

Однак з матеріалів справи слідує, що відповідачем неналежно виконано взяті на себе зобов'язання згідно Договору, що сплати орендної сплати та інших платежів.

Відповідно п. 3.11. Договору оренди у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату та інші платежі до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно.

У відповідача існує заборгованість по орендній платі за квітень 2013р. та інших платежах в сумі 1 540,00 грн. згідно Договору (рахунки-фактури згідно Договору оренди № 208/12 в матеріалах справи).

Відповідачем не подано суду жодних доказів, які б спростовували факт існування заборгованості в сумі 1 540,00 грн. чи їх сплати.

Позивач пред'явив відповідачу попередження від 21.01.2014р. № 87/44-2 про сплату заборгованості за Договором в сумі 1 540,00 грн., однак залишено останнім без відповіді.

За неналежне виконання умов Договору позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути 3% річних в сумі 3,80 грн. та інфляційні втрати в сумі 1,54 грн. та на підставі п.3.6.Договору пеню в сумі 18,99 грн.

Належних та допустимих доказів іншого відповідачем не надано.

Доказів повного або часткового погашення заборгованості чи відсутність її існування на момент розгляду справи суді сторонами суду не подано.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір оренди є обов'язковим для виконання сторонами.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору оренди в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів частини 3 статті 283 Господарського кодексу України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною першою статті 19 цього ж Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, допустимих доказів спростування наявності боргу чи його розміру не надав.

Доказів проведення повної оплати орендної плати та інших платежів згідно п.3.1. Договору не надав.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі та інших платежах за Договором в сумі 1 540,00 грн., оскільки така обґрунтована та підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат дійшов висновку, що 3% річних в сумі 3,80 грн. та інфляційних втрат в сумі 1,54 грн., нараховані правомірно та підлягають стягненню в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до п. 3.5. Договору орендна плата та інші платежі перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають індексації і стягуються на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення пеня в 18,99 грн. нарахована правомірно та підлягає стягненню (в межах заявлених позовних вимог).

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних.

Судові витрати, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 49, 81, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Пласт» (8000, м.Сокаль, Сокальський район, Львівська область, вул. Яворницькаого, буд. 105; ідентифікаційний код 35879791) на користь Фізико - технологічного інституту металів та сплавів НАН України (03680, м. Київ, вул. Акад. Вернадського, 34/1; ідентифікаційний код 05417153) 1 540,00 грн. заборгованості, 18,99 грн. пені, 3,80 грн. 3% річних та 1,54 грн. інфляційних втрат та 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.07.2016р.

Суддя Коссак С.М.