Рішення

від 18.07.2016 по справі 922/1810/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2016 р.Справа № 922/1810/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Городнянське лісове господарство", м. Городня до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалпромінвест", м. Харків про стягнення 9000,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 29 від 01.07.2016 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Городянське лісове господарство" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалпромінвест" про стягнення 9000,00 грн. за невиконання відповідачем умов договору від 01.04.2014 року щодо поставки товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від07 червня 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 04 липня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.07.2016 року розгляд справи було відкладено на 18.07.2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.07.2016 року представник позивача надав заву про долучення до матеріалів справи документів (вх. № 23409).

Представник позивача в судовому засіданні 18.07.2016 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 18.07.2016 року не з’явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. На адресу суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутнього представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані позивачем докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об`єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

01.04.2014 року між Державним підприємством "Городянське лісове господарство" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрметалпромінвест" (відповідач) було укладено договір поставки № 46/14-ГР, у відповідності до умов якого відповідач зобов`язується у 2014 році поставити позивачу товар, а позивач прийняти та оплатити його.

Відповідно до розділу ІІІ даного договору, ціна поставленого товару з врахуванням ПДВ становить 91000,00 грн., ціна за одиницю товару вказана у Додатку № 1.

Відповідно до розділу IV даного договору, розрахунки за договором проводяться позивачем шляхом 1005 оплати, яка здійснюється на підставі виставленого рахунку відповідача після прийняття та підписання акту приймання передачі товару на складі позивача того ж дня або за домовленістю сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 9000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3882 від 11.12.2014 року.

За твердженням позивача, дані кошти були перераховані відповідачу помилково, не в рамках договору поставки від 01.04.2014 року, оскільки умовами даного договору не було передбачено передплати та оплата товару здійснюється по факту поставки та після підписання акту приймання-передачі.

03.03.2016 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 244 про повернення помилково перерахованих коштів в умі 9000,00 грн.

Відповідач відповіді на претензію позивача не надав, грошові кошти перераховані останнім не повернув, що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Як вже було встановлено судом, умовами договору поставки від 01.04.2014 року сторони передбачили оплату за товар по факту поставки після підписання акту приймання-передачі.

В матеріалах справи відсутні докази виконання сторонами умов договору, а саме докази поставки відповідачем товару.

Отже і обов`язку щодо здійснення оплати за даним договором поставки у відповідача не виникло.

Проте в матеріалах справи наявні докази перерахування позивачем на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів в сумі 9000,00 грн.

Як стверджує позивач, вказані кошти були помилково перераховані відповідачу та підлягають поверненню.

Із наданого позивачем платіжного доручення не вбачається, що дана оплата стосується договору поставки від 01.04.2014 року.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави (глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому майно безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що грошові кошти, перераховані позивачем згідно платіжного доручення № 3882 від 11.12.2014 року є помилково перерахованими та не були повернуті відповідачем, суд визнає позовні вимоги позивача щодо повернення відповідачем безпідставно отриманих коштів в сумі 9000,00 грн. обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати в даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 11, 256, 257, 267, 526, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 222, 223 Господарського кодексу України, ст. ст. 12, 22, 33, 34, 43, 49, 65, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалпромінвест" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 92/А, р/р 2600919895000 АКІБ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО351005, код ЄДРПОУ 36034165) на користь Державного підприємства "Городнянське лісове господарство" (15100, Чернігівська область, м. Городня, вул. Жовтнева, 54, р/р 26003301101583 в АТ "Ощадбанк", ТВБВ № 10024/0112, МФО 353553, код ЄДРПОУ 00993550) безпідставно отримані кошти в сумі 9000,00 грн. та 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

922/1810/16