Рішення

від 12.07.2016 по справі 522/913/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1064/16

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Цюри Т.В., Сидоренко І.П.

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Моряк-1» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Моряк-1», треті особи - Одеська міська рада, Департамент комунальної власності, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва,-

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача та з урахуванням уточнень просив суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 0,0729 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом знесення розташованих на цій земельній ділянці самочинно збудованих споруд: капітальної нежитлової споруди, зазначеної за № 8 на схемі, що є додатком до акту обслідування домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 від 20.05.2015 року та огорожі (паркану) (т. 1 а. с. 3-5, 41, 83-85, 104-107, 118-120).

В обґрунтування свого позову посилався на те, що він є власником земельної ділянки площею 0,0729 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2013 року. Позивач має намір використовувати вказану ділянку за цільовим призначенням, а саме: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Разом з тим, частина земельної ділянки позивача зайнята частиною капітальної нежитлової споруди і огорожею, що самочинно збудовані відповідачем. На підставі наведеного, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Усунуті перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 0,0729 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом знесення розташованих на цій земельній ділянці самочинно збудованих споруд: капітальної нежитлової споруди, зазначеної за № 8 на схемі, що є додатком до акту обслідування домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 від 20.05.2015 року, та огорожі (паркану) (т. 1 а. с. 139-141).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 147-151).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСББ «Моряк-1» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_2 виходив з того, що безпідставне розміщення на земельній ділянці позивача огорожі та нежитлової споруди позбавляє позивача можливості користуватися своєю земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення, спричиняє відповідні труднощі щодо користування нею та виключає можливість її забудови, а отже позивач незаконно обмежений у здійсненні свого права власності на земельну ділянку.

Проте, повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0729 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2, реєстраційний номер земельної ділянки НОМЕР_1, на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 21 травня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3522. Право власності на дану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 травня 2013 року за № 998128, про свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності номер НОМЕР_3. Цільове призначення земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_2, визначено для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (т. 1 а. с. 7-9).

ОСОБА_2 було замовлено у сертифікованого інженера-землевпорядника виготовлення звіту з кадастрової зйомки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_2. В результаті проведеної роботи інженер-землевпорядник дійшов наступних висновків: - земельна ділянка знаходиться у власності ОСОБА_2 та надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0729 га. В результаті проведеного обстеження і камеральної обробки даних, отриманих в результаті польових вимірів, встановлено, що частина земельної ділянки ОСОБА_2 зайнята частково капітальною нежитловою спорудою і огорожею суміжних землекористувачів. Площа земельної ділянки ОСОБА_2, яка зайнята забудовами суміжних землекористувачів складає 99 кв.м. (т. 1 а. с. 12-22).

В матеріалах справи наявні результати перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні прилеглої земельної ділянки до будинку АДРЕСА_1, проведеної Департаментом комунальної власності Одеської міської ради. Згідно акту перевірки № 000430 від 03.06.2015 року, земельна ділянка, прилегла до будинку АДРЕСА_1 належить до земель територіальної громади м. Одеси. Перевіркою встановлено, що земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_1, була незаконно захоплена ОСББ «Моряк-1», а саме огороджена та забудована господарськими спорудами орієнтовною площею 1100 кв. м. Разом з тим, із земель комунальної власності вказана ділянка не відводилась, у зв'язку з чим користувачами земельної ділянки допущені порушення земельного законодавства, передбачені п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України (самовільне зайняття земельних ділянок).

Крім того, згідно акту обслідування домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 від 20.05.2015 року, складеного та затвердженого фахівцями КП «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради», що знаходиться в матеріалах справи, дане домоволодіння є двоповерховим житловим багатоквартирним будинком, що знаходиться на балансі ОСББ «Моряк-1». Встановлено, що балансоутримувачем ОСББ «Моряк-1» самовільно огороджено земельну ділянку примірною площею 0,15 га, що прилягає до фасадної сторони будинку. На земельній ділянці, прилеглій до будинку АДРЕСА_1, розташовано 15 господарських споруд, щодо яких імовірними користувачами - мешканцями будинку АДРЕСА_1 не надано будь-яких документів на підтвердження права користування або права власності (т. 1 а. с. 86-95).

Отже, встановлено, що земельна ділянка, прилегла до будинку АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку ОСББ «Моряк-1» не відводилась, належить до земель територіальної громади міста.

Судова колегія не погоджується з відомостями , які зазначені в акті № 000430 щодо незаконного захоплення ОСББ «Моряк-1» земельної ділянки прилеглої до будинку АДРЕСА_1 орієнтовною площею 1100 кв.м. та самовільного огородження ОСББ «Моряк-1» парканом земельної ділянки, площею 0,15 га, оскільки такі відомості внесені в акт без належної їх перевірки.

Так, ОСББ «Моряк-1» створено в 2002 році з метою задоволення потреб власників квартир та експлуатації житла. Будинок АДРЕСА_1 збудовано в період 1958-1960 роки на земельній ділянці площею 2,6 га, яка за рішенням Звуженого засідання виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 09 від 26.07.1948 року надана Одеській військово-морській базі, командування якої було зобов'язано встановити огорожу на вказаній земельній ділянці. На виконання рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 871 від 12.11.1962 року, на іншій, вільній від забудови ділянці, було створено парк (міський парк «Юність»). З цього часу склався порядок користування прибудинковою територією (т. 1 а. с. 129-130).

За таких обставин, вважати огорожу (паркан) самочинною неможна, а відтак правові підстави для її знесення відсутні.

Відповідно до роз'яснень п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідачем у справі позивач визначив ОСББ «Моряк-1», який прав його не порушував та не оспорював, у будь-яких відносинах з ОСОБА_2 не перебував.

Представник позивача пояснювала, що частина земельної ділянки ОСОБА_2 зайнята частково капітальною нежитловою спорудою, яка знаходиться на території ОСББ «Моряк-1» і огорожею ОСББ «Моряк-1», що перешкоджає встановленню меж земельної ділянки та подальшому будівництву.

Згідно з ч. ч. 2, 3, 5 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються: земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Доказів того, що межі земельної ділянки, яка належить позивачу, у встановленому законом порядку встановлювались на місцевості, матеріали справи не містять.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що згідно зі ст. 158 ЗК суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року N 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, якою визначено механізм відновлення меж земельних ділянок на місцевості, який здійснюють: виконавець - юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт; замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Пунктом 2.8 Інструкції передбачено, що після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками складається акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який містить підписи суміжних землевласників (землекористувачів) у разі, якщо вони не заявляють претензій до існуючих меж.

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою

Проте, суд першої інстанції наведені положення земельного законодавства та роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 залишив поза увагою, не врахував те, що згідно зі ст. 158 ЗК України спір про встановлення чи відновлення меж земельних ділянок не підвідомчий суду; не з'ясував предмет позову й не встановив, чи пов'язані позовні вимоги з поновленням межі, чи вони пов'язані з усуненням перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Що стосується знесення розташованих на цій земельній ділянці самочинно збудованих споруд: капітальної нежитлової споруди, зазначеної за № 8 на схемі, що є додатком до акту обслідування домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 від 20.05.2015 року слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Розглядаючи позов про знесення самочинного будівництва або перебудову на підставі ч. 7 ст. 376 ЦК України, суд має встановити, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Проте, судом першої інстанції не встановлена особа, яка здійснила самочинне будівництво, її не було притягнуто до участі у справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що нежитловою спорудою, зазначеної за № 8 на схемі, що є додатком до акту обслідування домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 цього будинку, використовуючи вказане приміщення для господарчих потреб.

Згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Шостою Одеською державною нотаріальною конторою 02.07.2010 року, зареєстрованого за реєстровим № 4-1253, тобто судом першої інстанції були вирішені права та обов'язки цієї особи без притягнення її до участі у справі (т. 1 а. с. 244-245).

Таким чином, земельна ділянка, прилегла до будинку АДРЕСА_1, у встановленому законом порядку ОСББ «Моряк-1» не відводилась, належить до земель територіальної громади міста, ОСББ «Моряк-1» не є ні власником, ні користувачем нежитлової споруди, зазначеної за № 8 на схемі, що є додатком до акту обслідування домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, а відтак він є неналежним відповідачем у справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, в адміністративному суді на розгляді перебуває справа за адміністративним позовом Заступника прокурора міста ОСОБА_1 до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, треті особи: ОСББ «Моряк-1», ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання противоправними дій та скасування містобудівних умов та їх обмежень на будівництво індивідуального житлового будинку, господарчих будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_2, у зв'язку з відновленням дії рішення Одеської міської ради від 27.02.1997 року № 122-ХХІІ Про затвердження проекту «Схеми функціонально - планувальної організації приморських територій».

При указаних обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті заявлених позовних вимог.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Моряк-1» - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Моряк-1», треті особи - Одеська міська рада, Департамент комунальної власності, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

Сидоренко І.П.