Ухвала

від 11.07.2016 по справі 757/30782/16-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30782/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту на майно,

В С Т А Н О В И В :

в провадження слідчого судді надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.09.2015 р. у справі №757/33206/15-к на належне йому майно, а саме: земельні ділянки, що мають кадастрові номери №№ 3222486200:03:006:5036, 3222486200:03:006:5034, 3222486200:03:006:5032, 3222486200:03:007:5207, 3222486200:03:007:5205 та знаходяться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

В обґрунтування доводів клопотання особа, яка його подала, зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, на даний час потреба у застосуванні такого заходу відпала, а існування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження порушує права та законні інтереси ОСОБА_3 як законного власника та добросовісного набувача земельних ділянок.

Так, в клопотанні зазначається, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем земельних ділянок, оскільки він не був і не повинен був знати про те, що його земельні ділянки можуть підпадати під дію положень п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, цивільний позов в рамках кримінального провадження до нього не пред`являвся. Також наголошується на тому, що ОСОБА_3 не перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого чи будь-якого іншого учасника кримінального провадження.

Звертає увагу, що у даному випадку відсутні підстави вважати, що незастосування арешту майна може призвести до пошкодження, псування, приховування або знищення відповідного майна. Також вважає, що за наявною у нього інформацією відповідні земельні ділянки не визнані речовими доказами, з чого вбачається, що вони не є предметом кримінального правопорушення.

В судовому засіданні представник заявника адвокат ОСОБА_4 , вимоги клопотання повністю підтримав та зазначив, що ОСОБА_3 під час набуття земельних ділянок у власність вжив всіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження такого майна, оформивши відповідні договори купівлі-продажу належним чином у передбачений законом спосіб (нотаріально посвідчивши їх).

Прокурор ОСОБА_5 проти задоволення клопотання категорично заперечував, зазначивши, що підстави для скасування арешту майна відсутні та пославшись на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні на даний час триває. В задоволенні клопотання просив відмовити.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Встановлено, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013110000001049 від 17.10.2013 стосовно службових осіб Міністерства аграрної політики та продовольства України, Київської обласної державної адміністрації, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та інших, які у період 2010-2013 років при наданні згоди на вилучення з постійного користування ДП «НДВАК «Пуща-Водиця» земельних ділянок загальною площею 944,8 га та подальшої передачі вказаних земельних ділянок у приватну власність, за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 197-1, ч. 1, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.09.2015 р. в рамках означеного кримінального провадження за клопотанням слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 накладено арешт із забороною відчуження і зміни меж земельних ділянок на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, у тому числі на земельні ділянки із кадастровими номерами: №№3222486200:03:006:5036, 3222486200:03:006:5034, 3222486200:03:006:5032, 3222486200:03:007:5207, 3222486200:03:007:5205.

Власником вказаних земельних ділянок на підставі відповідних нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 11.09.2013 р. є ОСОБА_3 , що також підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Судом встановлено, що вказане клопотання подане належною особою, виходячи з матеріалів, долучених до нього, а відтак є прийнятним до розгляду слідчим суддею.

Правові підстави для накладення арешту на майно визначені ст. 170 КПК України.

Так, згідно з вказаними нормами закону в редакції станом на час розгляду даного клопотання, арешт може бути накладено: на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України; на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 ч. 1 статті 96-2 КК України; на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України; на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у вигляді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Судом встановлено, що відповідне майно (власне, належні заявнику земельні ділянки), на яке накладено арешт: не відповідає критеріям, визначним ст. 98 КПК України, оскільки не визнано речовим доказом у кримінальному провадженні (крім того, прокурором в даному засіданні не було доведено можливість використання такого майна як доказу); не відповідає критеріям ст. 96-2 КК України.

Крім цього, прокурором було визнано те, що відповідне майно не перебуває у власності підозрюваного, обвинуваченого або іншого учасника кримінального провадження, а також не доведено наявності підстав вважати, що відповідне арештоване майно підлягатиме спеціальній конфіскації. З огляду на обставини набуття ОСОБА_3 права власності на земельні ділянки, відсутні розумні підстави вважати, що заявник здобув відповідне майно незаконним шляхом за викладених у фабулі кримінального правопорушення обставин. Крім того, судом встановлено, що оспорювання правоохоронними органами добросовісності порядку набуття заявником відповідних земельних ділянок не відбувалось (добросовісність набуття земельних ділянок не оспорювалась). Вказане змушує слідчого суддю критично поставитись до доводів прокурора щодо доцільності арешту відповідного майна заявника.

У відповідності до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Зважаючи на викладене, проаналізувавши зміст фабули кримінального правопорушення, в ході досудового розслідування якого накладено арешт на відповідне майно, враховуючи, що розгляд справи у відповідності до положень ст. 22 КПК України відбувається на засадах змагальності, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, що б виправдовувало втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, а заявник ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не має процесуального статусу особи, щодо майна якої може бути накладено арешт, приходжу до висновку про обґрунтованість клопотання про скасування арешту майна.

Таким чином, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись п.18 ч.1 ст.2, ст.7, ст.26, ст.ст.170-173, ст.175, ст.309, 372, ст.392, ст.532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту на майно задовольнити.

Скасувати арешт та заборону відчуження і зміну меж земельних ділянок, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10.09.2015 р. у справі № 757/33206/15-к на земельні ділянки, що мають кадастрові номери: №№ 3222486200:03:006:5036, 3222486200:03:006:5034, 3222486200:03:006:5032, 3222486200:03:007:5207, 3222486200:03:007:5205, та знаходяться на території Софіївсько-Боріщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області і належать на праві власності ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає та підлягає безумовному виконанню.

Слідчий суддя ОСОБА_1