Ухвала

від 15.06.2016 по справі 757/19233/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/1729/2016 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника

ТОВ «Біофармінвест » ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Біофармінвест» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області ОСОБА_8 , погоджене із прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_6 , та накладено арешт на грошові кошти, які містяться на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , відкритих ТОВ «Біофармінвест» (ЄДРПОУ 37480775) у ПАТ «Сбербанк» (МФО 320627).

В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого містить достатньо правових підстав для арешту майна, передбачених ст. 170 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ТОВ «Біофармінвест» ОСОБА_7 просить його скасувати та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на рахунки товариства. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що клопотання слідчого було постановлене з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, оскільки, в ньому відсутня аргументація накладення арешту на рахунки товариства ТОВ « Біофармінвест» в банківській установі, також відсутні конкретні факти незаконної діяльності товариства.

Апелянт вважає, що слідчий в своєму клопотанні не надав доказів того, що кошти на рахунках товариства ТОВ «Біофармінвест» здобуті незаконним, злочинним шляхом і є знаряддям кримінального правопорушення та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення. Не врахував відсутність правової підстави для арешту рахунків товариства і слідчий суддя. Крім того, апелянт зазначає про те, що директор ТОВ «Біофармінвест» не є підозрюваним, як і не пред`явлено жодній особі даного товариства підозри в даному кримінальному провадженні, не заявлено цивільного позову та не з`ясовано розміру шкоди, в тому числі і участі кожного підприємства у її заподіянні, не розкрито об`єктивної сторони злочинів, що інкримінуються При цьому апелянт стверджує, що арешт грошових коштів призведе до заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам ТОВ «Біофармінвест», не виконання підприємством укладених в процесі господарської діяльності договорів, зупинки діяльності товариства і ненадходження коштів до бюджету, заборгованості перед підприємствами. Також ОСОБА_7 зазначає, що ТОВ «Біофармінвест» надає матеріальну допомогу українським військовим підрозділам та добровольчим батальйонам в зоні АТО, що спростовує твердження про можливе фінансування тероризму.

Одночасно представник ТОВ «Біофармінвест» просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що клопотання старшого слідчого про арешт майна було розглянуто судом у відсутність директора та представника ТОВ «Біофармінвест», про ухвалу слідчого судді дізнались лише 17.05.2016 року, а тому оскарження ухвали про накладення арешту на майно слід вважати поданим без пропущення процесуального строку в п`ятиденний строк апеляційного оскарження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТОВ «Біофармінвест», який просив задовольнити апеляційні вимоги, думку прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження представник ТОВ «Біофармінвест» ОСОБА_7 не пропустив, а його апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З апеляційної скарги, доданих до неї документів та матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту було розглянуто судом у відсутність директора та представника ТОВ «Біофармінвест», про ухвалу слідчого судді дізнались лише 17.05.2016 року, а тому оскарження ухвали про накладення арешту на майно слід вважати поданим без пропущення процесуального строку.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділом Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22016101110000041, внесеному 04 березня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України.

Органи досудового розслідування вважають встановленим, що ТОВ «Стиролбіофарм» (код ЄДРПОУ 32781921), виробничі потужності якого знаходяться на окупованій території, що контролюється терористичною організацією «ДНР» за адресою: Донецька область, місто Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 97 (адреса місцезнаходження заводу концерну «Стирол»), перереєстровано у місті Києві по вул. Антоновича, 14-Б, офіс 26.

Крім того, у місті Обухів Київської області знаходяться складські та офісні приміщення партнерської компанії ТОВ «Стиролоптфармторг» (код ЄДРПОУ 31025465), які використовуються зазначеним підприємством для провадження своєї діяльності, пов`язаної з реалізацією продукції, виготовленої на окупованих територіях, з подальшою передачею отриманих коштів та лікарських засобів до так званої «ДНР», таким чином здійснюється фінансове та матеріальне забезпечення терористичної організації самопроголошеної «ДНР».

Також ТОВ «Стиролбіофарм» зареєстровано у так званих фіскальних органах «ДНР» та здійснює фінансування її терористичної діяльності шляхом перерахування коштів у вигляді податків до так званого «Міністерства доходів і зборів ДНР».

22 квітня 2016 року старший слідчий слідчого відділу Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_9 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на банківські рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , відкритих ТОВ «Біофармінвест» (ЄДРПОУ 37480775) у ПАТ «Сбербанк» (МФО 320627). Слідчий суддя погодився із вказаними доводами слідчого та задовольнив клопотання про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках товариства та зупинення видаткових операцій по даним рахункам.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст. 3 КПК України).

Обов`язковою умовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є наявність достатніх доказів, передбачених ст. 173 КПК України. При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого, який звернувся з клопотанням про арешт майна, а обов`язок перевірки цих обставин на слідчого суддю, який розглядає клопотання.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що ні слідчий, ні слідчий суддя не дотрималися вказаних вимог закону.

Старший слідчий в клопотанні, ставлячи питання про накладення арешту на майно, вказує, що арешт на вказані грошові кошти необхідно накласти з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки вони є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та були набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення.

При цьому він, як на правову підставу накладення арешту на майно, посилається на ч. ч. 3, 4 ст. 167, ч. 2 ст. 170 КПК України в редакції, яка з 11 грудня 2015 року втратила чинність відповідно до Закону України № 769-VІІІ від 10 листопада 2015 року.

28 лютого 2016 року ст. 170 КПК України в редакції Закону України № 769-VІІІ від 10 листопада 2015 року теж втратила чинність і з цього числа діє ст. 170 КПК України в редакції Закону України № 1019-VІІІ від 18 лютого 2016 року.

Беручи до уваги викладене, слідчий при визначенні правової підстави для арешту майна, завдань та мети такого арешту мав керуватися ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України в редакції, яка вступила в силу 28 лютого 2016 року відповідно до Закону України № 1019-VІІІ від 18 лютого 2016 року, однак в клопотанні, всупереч п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, керуючись нормою закону, яка втратила чинність, визначив правову підставу і мету арешту майна, які є взаємовиключними, причому, навіть за тією редакцією ст. 170 КПК України, яка втратила чинність з 11 грудня 2015 року.

Так, арешт майна з підстав, що воно виступає знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення на даний час є можливим, коли існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Арешт такого майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Коли ж метою арешту майна є забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яка фактично визначена старшим слідчим в клопотанні, то в цьому випадку правовою підставою для накладення арешту на майно має бути можлива конфіскація майна за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. Причому, в останньому випадку арешт накладається лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження і щодо якої може бути застосований захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Таким чином, клопотання старшого слідчого розглянуте як таке, що не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, а тому слідчий суддя, хоча і послався в оскаржуваній ухвалі на діючу редакцію ст. 170 КПК України, однак, відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України, мав повернути клопотання прокурору для усунення недоліків.

Разом з тим, посилаючись у клопотанні, що ТОВ «Стиролбіофарм» (код ЄДРПОУ 32781921), виробничі потужності якого знаходяться на окупованій території, яка контролюється терористичною організацією «ДНР», та ТОВ «Стиролоптфармторг» (код ЄДРПОУ 31025465), приміщення якого знаходяться в місті Обухів Київської області і використовуються для реалізації продукції, виготовленої на окупованих територіях, переказує та накопичує отримані злочинним шляхом кошти на банківських рахунках ТОВ «Біофармінвест» (ЄДРПОУ 37480775), звідки вони в подальшому переказуються (передаються) до так званої «ДНР», старший слідчий та прокурор повинні були зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження вищезазначених висновків, однак вони навіть не внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань даних про причетність ТОВ «Біофармінвест» до кримінальних правопорушень, а слідчий суддя не звернув на це уваги.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Однак, жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що кошти на банківських рахунках ТОВ «Біофармінвест» (ЄДРПОУ 37480775) у ПАТ «Сбербанк), які йому перераховує ТОВ «Стиролбіофарм» (код ЄДРПОУ 32781921), надалі переказуються (передаються) до так званої «ДНР», колегія суддів в матеріалах провадження не вбачає.

Представник ОСОБА_7 в засіданні суду апеляційної інстанції надав пояснення і ксерокопії документів, що на теперішній час існує два товариства з однаковою назвою, а саме ТОВ «Стиролбіофарм» (код ЄДРПОУ 32781921), перереєстровано у місті Києві по вул. Антоновича, 14-Б, офіс 26, виробничі потужності якого знаходяться в місті Обухів Київської області (керівник товариства ОСОБА_10 ), де знаходяться і приміщення ТОВ «Стиролоптфармторг» (код ЄДРПОУ 31025465), та ТОВ «Стиролбіофарм» (код ЄДРПОУ 50006685), виробничі потужності якого дійсно знаходяться на окупованій території, яка контролюється терористичною організацією «ДНР», а саме в місті Горлівка Калінінського району, вул. Горлівської дивізії, 97 (керівником цього товариства є ОСОБА_11 ). Тому представник запевняє, що в даному випадку взагалі відсутня подія злочину, оскільки товариства, які знаходяться на підконтрольній Україні території не мають жодного відношення і не перераховують будь-які кошти на окуповану територію, яка контролюється терористичною організацією «ДНР».

Такі доводи представника ОСОБА_7 прокурор в судовому засіданні не спростував, не спростовуються вони і наданими до суду матеріалами судового провадження.

Враховуючи, що за матеріалами клопотання відсутні достатні докази вчинення злочину за участю ТОВ«Біофармінвест», наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту рахунків цього товариства взагалі спростовується. Тобто, спростовується той факт, що кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Біофармінвест» отримані незаконним шляхом, а отже висновки слідчого та слідчого судді з цього приводу є помилковими.

З урахуванням викладених обставин, які свідчать про порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга представника ТОВ «Біофармінвест задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Біофармінвест» ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області ОСОБА_8 , погоджене із прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_6 , та накладено арешт на грошові кошти, які містяться на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , відкритих ТОВ «Біофармінвест» (ЄДРПОУ 37480775) у ПАТ «Сбербанк» (МФО 320627) скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області ОСОБА_8 , погоджене із прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про накладення арешту на грошові кошти, які містяться на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , відкритих ТОВ «Біофармінвест» (ЄДРПОУ 37480775) у ПАТ «Сбербанк» (МФО 320627) відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4