Постанова

від 19.07.2016 по справі 809/796/16

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2016 р. Справа № 809/796/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боршовського Т.І., за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М., прокурора Ворох А.В., представника позивача Григоріва В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області до Приватного підприємства "ІНВЕРТІН" про стягнення заборгованості в сумі 151977,80 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

04.07.2016 року Перший заступник керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «ІНВЕРТІН» (надалі - відповідач, ПП «ІНВЕРТІН»), в якому просить суд стягнути з відповідача в дохід місцевого бюджету податковий борг з орендної плати за землю в розмірі 151977,80 грн., а саме з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують Приватне підприємство "ІНВЕРТІН", та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в повному обсязі та в строки, визначені податковим законодавством, самостійно узгоджених шляхом подання декларацій сум податкових зобов'язань по орендній платі за землю з юридичних осіб за 2015-2016 роки. Загальна сума податкового боргу відповідача станом на день звернення до адміністративного суду становила 151977,80 грн., в тому числі пеня в розмірі 32662,33 грн.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Направлена на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу місцезнаходження відповідача: 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Січових Стрільців, будинок 23, офіс 604 рекомендована кореспонденція з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, інформацією про права та обов'язки та повісткою про виклик до суду, повернулась назад до суду з довідкою УППЗ «Укрпошта» «за зазначеною адресою не числиться».

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставини, суд дійшов висновку про те, що судова повістка про дату й час проведення судового засідання в даній справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевказані норми процесуального закону, міркування прокурора та представника позивача, суд дійшов висновку продовжити розгляд справи за відсутності в судовому засіданні представника відповідача на підставі наявних матеріалів в справі.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтований, а тому його належить задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 28.04.1998 року проведено державну реєстрацію Приватного підприємства «ІНВЕРТІН», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.06.2016 року (а.с. 24-26). Відповідач взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 14.1.136 п. 14.1.ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі - орендна плата) - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 ПК України). У відповідності до п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 даного Кодексу.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року. (п. 285.2 ст. 285 ПК України).

Згідно п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.( п. 287.3 ст. 287 ПК України).

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до приписів п. 56.11 ст.56 ПК України податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до вимог пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України подано позивачу такі податкові декларації:

- податкова декларація з плати за землю за 2015 рік (березень, квітень, травень, червень, липень) за № 9018030522 від 18.02.2015 року, в якій задекларовано суму 37324,62 грн. (а.с. 14-16);

- податкова декларація з плати за землю за 2016 рік (січень, лютий, березень, квітень) за № 9019935207 від 18.02.2016 року, в якій задекларовано суму 42800,00 грн. (а.с. 12-13);

- уточнена податкова декларація з плати за землю за 2015 рік (серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень) за № 9276572344 від 24.03.2016 року, в якій задекларовано суму 42430,49 грн., в тому числі самостійно нараховані штрафні санкції в сумі 1866,23 грн. та пеня в розмірі 3239,64 грн. (а.с. 17-18).

Наявність в оренді земельної ділянки підтверджується відомостями про наявність земельних ділянок до податкової декларації (додаток 1). Згідно вищевказаних податкових декларацій, місцезнаходження земельної ділянки за КОАТУУ 2610100000, орендодавець Івано-Франківська міська рада (а.с. 16).

Згідно пункту 10.5 статті 10 Податкового кодексу України зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період в повному обсязі не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за землю складає 117449,24 грн. та 1866,23 грн. штрафних санкцій.

З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з плати за землю на загальну суму 117449,24 грн. та штрафних санкцій 1866,23 грн., які несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, є податковим боргом ПП «ІНВЕРТІН».

Окрім цього, відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як вбачається з облікових карток платника податку, за відповідачем по особовому рахунку рахується пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з земельного податку в розмірі 32662,33 грн., в тому числі 3239,64 грн. самостійно визначеної платником в уточнененій податковій деклараціії з плати за землю № 9276572344 від 24.03.2016 року (а.с. 21-23).

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську було надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ю" за № 1206-19 від 21.08.2013 року на суму 28044,54 грн. рекомендованим листом, однак поштове відправлення з вказаною податковою вимогою повернулось позивачу з відміткою установи поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.19). Як встановлено судом з поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 2013 рік, вказана податкова вимога була направлена на поточну на цей час адресу державної реєстрації відповідача: м.Івано-Франківськ, вулиця Бельведерська, будинок 8, квартира, 1, інших податкових адрес в матеріалах особової справи відповідача немає, а, отже, згідно пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України така податкова вимога вважається врученою платнику податків належним чином.

Положеннями пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі та відсутності в нього податкового боргу з моменту виставлення йому вказаних податкових вимог та до дня звернення з даним позовом, вищевказана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги, а тому суд вважає підставним звернення заявника до суду по вказаних вимогах, без направлення нової вимоги за правилами Податкового кодексу України.

Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Натомість податковий борг відповідача з орендної плати в розмірі 151977,80 грн. підтверджується довідкою про борг відповідача від 13.06.2016 року (а.с. 20) та витягом з облікової картки платника - відповідача у справі за період 2015-2016 років (а.с. 22-23).

Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області до Приватного підприємства "ІНВЕРТІН" про стягнення заборгованості в сумі 151977,80 грн. є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити та стягнути з Приватного підприємства "ІНВЕРТІН" в дохід місцевого бюджету за КОАТУУ 2610100000 в порядку та розмірах, передбачених Бюджетним кодексом України, податковий борг з орендної плати за землю в розмірі 151977,80 грн.

Відповідно до частин 4, 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "ІНВЕРТІН" (код 25596365, місце знаходження: 78018, місто Івано-Франківськ, вулиця Січових стрільців, будинок 23, офіс 604) в дохід місцевого бюджету за КОАТУУ 2610100000 в порядку та розмірах, передбачених Бюджетним кодексом України, податковий борг з орендної плати за землю в розмірі 151977 (сто п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот сімдесят сім) гривень 80 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 21.07.2016 року.