Постанова

від 21.07.2016 по справі 826/26916/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/26916/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши у порядку скороченого провадження в м. Одесі адміністративну справу за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт лізинг» про стягнення штрафу у розмірі 3400,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт лізинг» про стягнення штрафу у розмірі 3400,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами розгляду справи про правопорушення на ринку фінансових послуг директором департаменту регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг фінансовими компаніями Комісії прийнято постанову про застосування штрафної санкції від 08.07.2015 року №99/16/03/01-ЛК, відповідно до якої за несвоєчасну подачу звітних даних, що є порушенням п.2.5 розділу 2 Порядку надання звітності фінансовими компаніями, довірчими товариствами, а також юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначену законами та нормативно-правовими актами Держфінпослуг або Нацкомфінпослуг можливість надавати послуги з фінансового лізингу та неподання довідки про обсяги та кількість наданих фінансових послуг за договорами фінансового лізингу у встановленій формі, що є порушенням пп.в) п.4.1 розділу 4 вказаного Порядку, до відповідача застосовано штрафну санкцію у розмірі 3400,00 грн. Враховуючи, що відповідач добровільно не сплатив суму штрафних санкцій, позивач звернувся до суду про стягнення коштів у примусовому порядку.

Ухвалу суду було надіслано відповідачу за адресою, зазначеною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та в позовній заяві, але, повернуто до суду з поштовою відміткою «не розшукано».

Згідно з ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У зв'язку із вказаними обставинами суд вважає, що відповідачу копія ухвали у справі вручена належним чином, жодних заяв про визнання позовних вимог чи заперечень на адміністративний позов до суду не надходило.

Розгляд справи проведено в порядку скороченого провадження у відповідності із ст. 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб які беруть участь у справі. Суддя за результатами розгляду справи у порядку скороченого провадження, оцінивши повідомленні позивачем обставини вважає їх достатніми для прийняття рішення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт лізинг» зареєстровано 18.06.2013 року як юридичну особу та згідно видів діяльності підприємство здійснює фінансовий лізинг (код 64.91), консультування з питань комерційної діяльності й керування (код 70.22), дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (код 73.20).

Так, пунктом 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1070/2011 (далі - Положення №1070/2011) визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним ОСОБА_1 України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Згідно з п.п. 4. п.4 Положення №1070/2011, Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань здійснює відповідно до законодавства державне регулювання та нагляд за діяльністю фінансових установ (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державної казначейської служби України та державних цільових фондів).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 № 2664-ІІІ, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється, зокрема, щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення (пункт 10 частини першої статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право проводити в межах своїх повноважень перевірку (інспекцію) діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх афілійованих та споріднених осіб. Періодичність інспектування встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, залежно від типу фінансової установи.

Згідно положень ст. 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, уповноважений орган застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Пунктом 3 ч.1 ст. 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати заходи впливу, у вигляді накладення штрафу в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за: неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою, іншими членами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також уповноваженими комісією посадовими особами після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення (ч.1 статті 42 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Відповідно до ч.3 ст.41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", штрафи, накладені національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, стягуються у судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.42 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 41 цього Закону , уповноваженою особою, яка його виявила, складається акт, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи чи фізичної особи - підприємця та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати штраф.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки звітних даних відповідача, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг встановлено порушення п.2.5 розділу 2 та п.п. в) п.4.1 розділу 4 Порядку надання звітності фінансовими компаніями, довірчими товариствами, а також юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначену законами та нормативно-правовими актами Держфінпослуг або Нацкомфінпослуг можливість надавати послуги з фінансового лізингу від 25.12.2003 №177, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2004 за № 69/8668, в частині несвоєчасного подання звітних даних та неподання довідки про обсяги та кількість наданих фінансових послуг за договорами фінансового лізингу у встановленій формі.

Вказані висновки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг викладені в акті №99/16/03-ЛК2 від 16.06.2015 року (а.с.10-10з/б).

На підставі висновків вказаного акту, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, прийнято постанову про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг від 08.07.2015 № 99/16/03/01-ЛК, якою до ТОВ «Еліт лізинг» застосовано штрафну санкцію у розмірі 3400,00 грн. (а.с. 13-14).

Постанова про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг від 08.07.2015 № 99/16/03/01-ЛК направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням, проте лист повернувся на адресу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с.17-17з/б).

Доказів щодо оскарження постанови про застосування до ТОВ «Еліт лізинг» штрафних санкцій до суду відповідачем не надано.

На момент розгляду справи в суді, сума штрафу за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг у розмірі 3400,00 грн. відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена.

Приймаючи до уваги, що відповідач, у встановлені законодавством строки штраф не сплатив, постанову про його накладення не оскаржив, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач, як субєкт владних повноважень, діяв в межах повноважень, а прийнята постанова про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг від 08.07.2015 № 99/16/03/01-ЛК підлягає виконанню шляхом стягнення суми штрафу в судовому порядку.

Окремо суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.

При цьому, питання правомірності визначення зобов'язання та виникнення боргу не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки вони не є предметом позову у даній справі, а отже суд у межах розгляду даної справи не здійснює її правовий аналіз.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 08.10.2012 року по справі № К-24814/10.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач довів суду обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги та надав суду необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 183-2, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт лізинг» про стягнення штрафу у розмірі 3400,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт лізинг» (код ЄДРПОУ 38806134) до Державного бюджету України (на рахунок територіального управління Державної казначейської служби України за місцем знаходження платника на балансовий рахунок 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету», КБК за доходами 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» символ звітності 106) штраф у сумі 3400 /три тисячі чотириста/ грн. 00 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому та скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя П.П.Марин