Ухвала

від 20.07.2016 по справі 805/1107/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року справа №805/1107/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Васильєвої І.А., Жаботинської С.В., секретаря судового засідання Борисова А.А., за участю представника позивача за довіреністю Моненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного управління водних ресурсів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 р. у справі № 805/1107/16-а (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом Донецького обласного управління водних ресурсів до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування пунктів 1 та 5 вимоги від 14 березня 2016 року № 06-07-10-14/1088,-

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне управління водних ресурсів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування пунктів 1 та 5 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області від 14 березня 2016 року № 06-07-10-14/1088 (а.с.4-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року відмовлено в задоволені позовних вимог (а.с.110-112).

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивує порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с.116-117).

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що пункти 1 та 5 вимоги від 14 березня 2016 року № 06-07-10-14/1088, були прийняті відповідачем з перевищенням повноважень. Диспетчер диспетчерської служби керування ОСОБА_3 деякий час залишався у м. Донецьку для того, щоб мати можливість інформувати керівництво про стан належного позивачу майна, для оперативного реагування в органи внутрішніх справ у випадках крадіжки державного майна. Апелянт зазначає, що суд дійшов до висновку, що ОСОБА_3 фактично виконував свої обов'язки не за місцем розташування позивача. Пункт 4 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремими підприємствами і організаціями Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595 (далі - Тимчасовий порядок № 595), не зобов'язує працівників виконувати свої обов'язки виключно за місцем реєстрації юридичної особи. Апелянт зазначає, що ОСОБА_3 виконував свої посадові обов'язки у м. Донецьку і після перереєстрації позивача як юридичної особи у м. Слов'янську, що підтверджується належними доказами, а саме листами поясненнями Кризового центру Держводагенства, доповідними записками працівників позивача. Обов'язок зберігати документи установи не містяться в посадових обов'язках ОСОБА_3, рятування документації установи в екстремальних умовах не може відбуватися в наказному порядку, особливо в бюджетній установі. Документацію яку виносив, комплектував, зберігав ОСОБА_3 не відноситься та не відносилась до матеріальних цінностей, є звітністю та не потребує при роботі з нею укладення договору матеріальної відповідальності. Крім того, відповідачем порушено вимоги Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII) та Кодекс законів про працю України, а саме відповідачем самостійно визначено ступінь вини та визначено захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відносно посадових осіб, які допустили порушення чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що рішення суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 КАС України, встановила наступне.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 січня 2016 року у справі № 263/209/16-к, надано дозвіл старшому слідчому слідчого управління ГУ Національної поліції в Донецькій області на проведення працівниками Державної фінансової інспекції в Донецькій області позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Донецького обласного Управління державного агентства водних ресурсів, за період з 01.01.2014 року по 13 січня 2016 року, строком на 15 робочих діб, та провести її до 29 січня 2016 року. На вирішення позапланової ревізії були поставлені наступні питання: повнота та законність нарахування заробітної плати (премій та інших виплат) працівникам зазначених установ; встановити заподіяний матеріальний збиток Донецькому обласному Управлінню державного агентства водних ресурсів в результаті встановленого незаконного нарахування та виплати заробітної плати на фіктивно працевлаштованих осіб; повнота та законність постановки та зняття з балансу товарно-матеріальних цінностей.

Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області, відповідно до ухвал Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 січня 2016 року у справі № 263/209/16-к та від 28 січня 2016 року у справі № 263/798/16-к, на підставі направлення № 25 від 14.01.2016, у період з 15.06.2016 до 03.02.2016 проведена позапланова ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Донецького обласного управління водних ресурсів за період з 01.01.2014 до 31.12.2015. За результатами ревізії відповідачем складено акт від 09.02.2016 № 07-17/004 позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності Донецького обласного управління водних ресурсів за період з 01.01.2014 до 31.12.2015 (а.с.9-17).

Актом ревізії встановлено, що диспетчеру диспетчерської служби керування 1 категорії ОСОБА_3, який не виїхав на контрольовану Україною територію з 18 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року виплачувалася заробітна плата без виконання своєї діяльності за місцем реєстрації Донецького обласного управління водних ресурсів на підконтрольній території органам влади України та без складання документації щодо виконання своїх службових обов'язків, що є порушенням пункту 4 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремими підприємствами і організаціями Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, пункту 1.3 Положення про Донецьке обласне управління водних ресурсів, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України від 21 листопада 2014 року № 131 (далі - Наказ № 131) та пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), пунктів 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Наказ № 88), що призвело до зайвої виплати заробітної плати в сумі 6190,80 грн. Внаслідок допущенного порушення завдано матеріальної шкоди управлінню на суму 8438,06 грн, у тому числі 2247,56 грн єдиний соціальний внесок (а.с.14-15).

Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області була складена вимога від 14 березня 2016 року № 05-07-10-14/1088, якою встановлено ряд порушень, що відображені в акті ревізії від 9 лютого 2016 року та на підставі п.1 ч.1 ст.8, п.7 ст.10, ч.2 ст.15 Закону № 2939-XII, п.п.15 п.6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 310 (далі - Положення № 310), п. 46, 49, 50, 52 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550), відповідач пунктом 1 вимоги вимагав опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства, у тому числі відшкодувати збитки, завдані зазначеними порушеннями, у встановленому законодавством порядку, та пункт 5, надати принципову оцінку посадовим особам, які допустили порушення чинного законодавства та розглянути питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб та їх відповідності займаним посадам, а також застосувати заходи дисциплінарного впливу до посадових осіб, з вини яких допущені фінансові порушення - звільнення.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано умови для виплати заробітної плати працівнику бюджетної установи ОСОБА_3, а саме виконання останнім своїх посадових обов'язків після переміщення бюджетної установи, в якій він працював, на контрольовану територію, а отже, і фактичне переміщення працівників такої установи на контрольовану територію.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 затверджено Положення про Державну фінансову інспекцію України. Також, постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 310 затверджено Положення про Державну фінансову інспекцію України. Зазначення Положення кореспондуються одне із іншим.

Згідно з пунктом 1 Положення № 310, Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства (п.п. 5 п. 4 Положення № 310).

Відповідно до п.п. 15 пункту 6 Положення № 310, Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2939-XII, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-XII, згідно якого, органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 595, Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям забезпечити: до 1 грудня 2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі; невідкладне інформування Міністерства фінансів про зміну місцезнаходження бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, які переміщені з тимчасово неконтрольованої території.

Згідно з пунктом 1 Тимчасового порядку № 595, цей Порядок визначає процедуру фінансування бюджетних установ, надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям (далі - установи), здійснення соціальних виплат населенню Донецької та Луганської областей.

За пунктом 4 Тимчасового порядку № 595, заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники (військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу) виконують свої обов'язки.

Переміщення установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території здійснюється за рішенням органу вищого рівня (у разі переміщення органу місцевого самоврядування - за рішенням відповідної місцевої ради).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що умовами виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ є переміщення установи на контрольовану територію та продовження її функціонування, та виконання працівниками своїх обов'язків, а отже, і фактичне переміщення працівників такої установи на контрольовану територію.

Наказом Державного агентства водних ресурсів України від 19 листопада 2014 року № 130, на виконання пункту 3 Постанови № 595, Донецьке обласне управління водних ресурсів було переміщено з м. Донецька до м. Слов'янська за адресою пров. Соляний, 6, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28 листопада 2014 року (а.с.26-28).

Як зазначалось, підставою для прийняття вимоги послугувало встановлення факту виплати заробітної плати диспетчеру диспетчерської служби ОСОБА_3 за листопад - грудень 2014 року, яким документально виконання службових обов'язків не підтверджено, внаслідок чого проведено зайве нарахування та виплата заробітної плати та єдиного соціального внеску.

Колегія суддів зазначає, що застосування первинної документації з обліку праці і заробітної плати пов'язано з особливостями діяльності підприємства (організації), технологічним процесам виробництва продукції, системою організації і формою оплати праці, іншими особливостями. Незалежно від цього в усіх випадках документація з обліку праці і заробітної плати повинна забезпечити на всіх рівнях управління підприємством одержання повної та достовірної інформації. Основою одержання всієї необхідної інформації для управління є первинний облік чисельності, відпрацьованого часу і виробітку робітників.

Наказ Державного комітету статистики № 489 від 05.12.2008 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету статистики України від 25 грудня 2009 року № 496 (далі - наказ № 489).

Згідно з наказом № 489 основними формами первинної документації з обліку особового складу є: Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу; Наказ (розпорядження) про надання відпустки; Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту); Табель обліку використання робочого часу; Розрахунково-платіжна відомість працівника; Розрахунково-платіжна відомість (зведена).

Колегія суддів зазначає, що прийом, переміщення і звільнення працівників оформляється наказом (розпорядженням) керівника підприємства. При прийомі на роботу, переміщенні і звільненні матеріально-відповідальної особи в наказі повинні бути зазначені порядок і терміни передачі їм матеріальних цінностей іншій матеріально-відповідальній особі. Такі накази має візувати головний бухгалтер підприємства.

За статтею 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996, визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

За частиною 1 статті 2 Закону № 996, цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 1 Положенням № 88, Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

За пунктом 2.1 Положення № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з пункту 2.15 Положенням № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до пункту 2.16 Положення № 88, у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Таким чином, виконання особою свої посадових обов'язків повинно бути підтверджено належними первинними документами, які є єдиною підставою для нарахування та виплати заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Положення про Донецьке обласне управління водних ресурсів від 26 листопада 2014 року, затвердженого наказам Державного агентства водних ресурсів України від 21 листопада 2014 року № 131, основними завданнями позивача є реалізація у межах Донецької області (крім тимчасово неконтрольованої території) державної політики щодо розвитку водного господарства і гідротехнічної меліорації земель, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів,експлуатації загальнодержавних і міжгосподарських меліоративних систем.

Відповідно до посадової інструкції диспетчера диспетчерської служби керування 1 категорії ОСОБА_3, наявної в матеріалах справи, до його повноважень входить збір та реєстрація оперативної інформації про роботу меліоративних систем і водних об'єктів в зоні діяльності обласного виробничого управління меліорації і водного господарства з обов'язковою його розшифровкою, забезпечення прийняття та своєчасне передання інформації щодо стану меліоративних систем і водних об'єктів про обстановку на них в цілому по області від міжрайонних управлінь водного господарства, тощо.

Відповідно до табеля обліку використання робочого часу за листопад та грудень 2014 року ОСОБА_3 проставлялися відмітки виходу на роботу, за листопад у кількості 20 виходів та за грудень у кількості 23 явки.

Оплата праці ОСОБА_3 проведена відповідно до зазначеного табелю обліку використання робочого часу, а саме: листопад 2014 року у сумі 2211 грн., за грудень 2014 року 5624 грн. 64 коп., що також підтверджується платіжними дорученнями від 10 грудня 2014 року № 298 від 17 грудня 2014 року № 303, від 22 грудня 2014 року № 311.

Разом з цим, факт неявки ОСОБА_3 жодного разу у м. Слов'янську за місцем переміщення підприємства позивачем підтверджується, будь-яких обов'язків передбачених посадовою інструкцією зазначена особа за місцем знаходження установи не здійснювала, що також не заперечувалось позивачем. Наказом від 15 грудня 2014 року № 78о ОСОБА_3 був звільнений за угодою сторін з 31 грудня 2014 року.

Тобто, матеріалами справи та позивачем підтверджується факт знаходження ОСОБА_3 у м. Донецьку та відсутність виконання ним посадових обов'язків у м. Слов'янську за новим місцезнаходженням позивача як юридичної особи та роботодавця.

Апелянтом зазначено, що ОСОБА_3 після переміщення до м. Слов'янська Донецького обласного управління водних ресурсів продовжував виконувати свої посадові обов'язки у м. Донецьку, щоб мати можливість інформувати керівництво про стан належного позивачу майна та документації для оперативного реагування в органи внутрішніх справ у випадках крадіжки державного майна.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що свої посадові обов'язки ОСОБА_3 в повному обсязі міг виконувати на території м. Слов'янська за місцезнаходженням установи (позивача), оскільки всю інформацію щодо стану меліоративних систем і водних об'єктів диспетчер отримував з водних господарств (об'єктів), які знаходяться на контрольованій українській владі території, що підтверджено наявними в матеріалах справи листами, поясненнями Кризового центру Держводагенства та доповідними записками працівників позивача, поясненнями представника позивача.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів закріплення ОСОБА_3 на непідконтрольній українській владі території та закріплення за ним відповідних функції та обов'язків, які передбачали розпорядження майном та документацією позивача, його матеріальну відповідальність, або виконання свої обов'язків саме на території міста Донецьк, зокрема, накази, договори, внесення змін до посадової інструкції тощо. Таким чином, у позивача відсутня будь-яка первинна документація, яка підтверджує виконання зазначеною особою своїх обов'язків в м. Донецьку, а отже відсутність підстав для виплати заробітної плати.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на листи пояснення Кризового центру Держводагенства, доповідні записки працівників позивача, як підтвердження закріплення та виконання ОСОБА_3 своїх обов'язків саме на території міста Донецьк, оскільки вони не є первинними документами у розумінні законодавства та не можуть бути прийняті в якості доказів виконання ОСОБА_3 своїх посадових обов'язків на непідконтрольній Україні території, оскільки зазначена в них інформація не підтверджується будь-яким офіційним документом підприємства, а отже не можуть бути підставою для нарахування та виплати заробітної плати.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не була дотримана обов'язкова умова для виплати заробітної плати працівнику, а саме виконання особою своїх посадових обов'язків після переміщення бюджетної установи, в якій він працював, на контрольовану територію.

Що стосується пункту 5 вимоги в частині застосування до осіб, з вини яких допущено порушення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 15 частини 1 статті 10 Закону № 2939-XII, органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Таким чином, вимога в частині звільнення працівників має рекомендаційний характер, не є обов'язковою для виконання, відтак не породжує безпосередньо для позивача якихось прав чи обов'язків, що підтверджується відповідачем у запереченнях, що унеможливлює задоволення адміністративного позову в цій частині.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного суду України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного управління водних ресурсів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 р. у справі № 805/1107/16-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 р. у справі № 805/1107/16-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 21 липня 2016 року.

Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв

Судді: І.А. Васильєва

С.В. Жаботинська