Ухвала

від 20.07.2016 по справі 227/880/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Мавроді Р.Ф.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року справа №227/880/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Суддів: Жаботинської С.В.

Казначеєва Е.Г.

при секретарі судового засідання: Борисова А.А.,

за участю

представника позивача, - ОСОБА_3,

представника відповідача, - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 травня 2016 року у справі № 227/880/16-а за позовом ОСОБА_4 до управління соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнути збитки, -

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2016 року ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.) звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області із адміністративним позовом до управління соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області (далі - відповідач, управління, УСЗН Добропільської міської ради) про: зобов'язання відповідача видати позивачу талони на пільговий проїзд на 5 років згідно законодавства України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та стягнути з відповідача кошти ціни квитка на потяг у розмірі 242,41 грн., які поніс відповідач у 2015 році отримавши путівку для лікування у санаторій м. Трускавець.

20 травня 2016 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області виніс постанову, якою вказаний адміністративний позов задоволено, зобов'язано управління соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області надати позивачу талони на пільговий проїзд до санаторно-курортного закладу відповідно до пункту 7-1 Положення «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни», затвердженого Постановою КМУ № 302 від 12 травня 1994 року та стягнуто з управління соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області на користь позивача у рахунок компенсації вартості квітка АШ № 620012 на потяг від 09 червня 2015 року сполученням Трускавець-Дніпропетровськ суму коштів у розмірі 242 (двісті сорок дві) грн. 41 коп.

Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, управління звернулось до Донецького апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою (арк. справи 57-58), в доводах якої апелянт посилався на те, що управління не може надати ОСОБА_4 талон на право одержання проїзних документів, оскільки листи талонів на пільговий проїзд видаються при пред'явленні пільгового посвідчення особи та повернення раніше отриманого бланку талонів. Талони квітки без посвідчення про право на пільги недійсні. Талони можуть бути використані для проїзду тільки протягом зазначеного у них року. ОСОБА_4 бланк раніше отриманих талонів не надав, а тому з'ясувати факт отримання або неотримання проїзних талонів в УПЗСН Київської районної у м. Донецьку ради неможливо, так як дана установа не перереєструвалася та не перемістилася на підконтрольну Україні територію.

З урахуванням викладеного апелянт просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (арк. справи 57-58).

У судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, оскільки вважає, що має право на отримання талону у відповідності до норм чинного законодавства, та стягнення коштів, витрачених на квиток, з урахуванням чого просила суд відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апелянт до судового засідання з розгляду даної справи не з'явився, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції ОСОБА_4 є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 15 жовтня 2014 року перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та статус інваліда війни 3 групи, що підтверджується довідкою УСЗН Добропільської міської ради № 1422000043 від 15 жовтня 2014 року, посвідченням позивача як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії серії НОМЕР_1 від 22 червня 1995 року та копією посвідчення ветерана війни-інваліда війни 3 групи серії НОМЕР_2 від 22 жовтня 2007 року (арк. справи 3, 4).

Раніше позивач знаходився на обліку в УПЗСН Київської районної у м. Донецьку ради.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, 05 травня 2015 року УСЗН Добропільської міської ради було видано позивачу санаторно-курортну путівку на оздоровлення з 08 травня 2015 року - 31 травня 2015 року до м. Трускавець, згідно наказу начальника УСЗН від 05 травня 2015 року № 43/02-13. Путівка була видана як інваліду війни 3 групи (арк. справи 19).

Позивач скористався наданою путівкою у 2015 році та проходив санаторно-курортне лікування в м. Трускавець. Але у зв'язку з неотриманням відповідних листів талонів на право одержання проїзних документів, позивач вимушений був придбати квіток на потяг за повну вартість в розмірі 242,41 грн., що підтверджується копією наданого позивачем квітка на потяг АШ № 620012 сполученням Трускавець-Дніпро від 09 червня 2015 року (арк. справи 5).

Як зазначав позивач, він протягом 2015 року неодноразово звертався до органів влади, до УСЗН Добропільської міської ради щодо отримання талонів для пільгового проїзду всіма видами транспорту, у тому числі до Департаменту соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Міністерства соціальної політики України.

Так, згідно відповіді УСЗН Добропільської міської ради від 06 липня 2015 року на звернення позивача, останній має відповідні пільги згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але для отримання листів талонів на пільговий проїзд позивачу необхідно надати інформацію з постійного місця реєстрації про отримання раніше виданих листів талонів на право одержання проїзних документів (арк. справи 8).

Також позивач звертався до Департаменту соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Міністерства соціальної політики України, який 30 вересня 2015 року роз'яснив відповідачеві, що Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-V111 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону, згідно з якими переглянуто види пільг і компенсаційних виплат та категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи осіб, які їх отримують. Особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до категорії 1, будуть забезпечуватися путівками для санаторно-курортного лікування та відпочинку. Пільги з оплати проїзду для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 1, Законом №76 не обмежено. Інші пільги та компенсаційні виплати для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 також залишено без змін (арк. справи 6-7).

Таким чином спірним питанням є право позивача на отримання талону на пільговий проїзд згідно законодавства України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та, як наслідок правомірність прийняття відповідачем рішення про відмову позивачу у наданні такого талону спираючись на обов'язковість повернення останнім попереднього талону, який видавався йому на території проведення АТО.

Згідно пункту 3 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 28 лютого 1991 року № 796-XII інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги: безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.

Згідно «Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни», затвердженого Постановою КМУ від 12 травня 1994 року № 302 листи талонів на право одержання ветеранами війни і особами, на яких поширюється чинність ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості видають:

-інвалідам війни, учасникам війни та особам, на яких поширюється чинність ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - органи праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина (Положення доповнено пунктом 7-1 згідно з Постановою КМУ № 12 від 14 січня 2009 року який чинний з 26 січня 2009 року).

При цьому, у відповідності до статті 63 Закону № 796-XII фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань «Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради» (ЄДРПОУ 25968659) знаходиться за адресою м. Донецьк вул. Челюскинців 263, тобто місце реєстрації вказаного органу не змінювалося, тобто вказаний орган перебуває на території, де проводиться АТО.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що позивач у відповідності до наведених норм Закону № 796-XII та Положення № 302 має право на отримання листів талонів на право одержання ветеранами війни і особами, на яких поширюється чинність ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою, а також компенсації вартості їх проїзду, а вимоги відповідача щодо надання позивачем будь-яких доказів отримання або неотримання в минулому листів талонів на право одержання проїзних документів в умовах проведення активних бойових дій за місцем його основної реєстрації на території окупованого міста судом вважаються безпідставними та такими, що суперечать безпеки життя людини.

До того ж обов'язок щодо спростування або підтвердження факту отримання у минулому позивачем листів талонів покладається у даному випадку у відповідності до статті 71 КАС України саме на відповідача, а відповідачем будь яких доказів щодо правомірності своєї відмови у видачі позивачу листів талонів ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано, з урахуванням чого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Крім того, як вірно зазначено Департаментом соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Міністерства соціальної політики України у відповіді від 30 вересня 2015 року, що Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-V111 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону, згідно з якими пільги з оплати проїзду для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 1 Законом № 76 не обмежено та інші пільги та компенсаційні виплати для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 також залишено без змін, а отже позивач має законне право користуватись пільгами, наданими йому, як ветерану війни та особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи вказаними Законами.

При цьому колегія суддів зазначає, що не приймає посилання відповідача на пропуск позивачем шестимісячного строку на звернення до суду першої інстанції з моменту відповіді УПСЗН Добропільської міської ради від 06 липня 2015 року, оскільки матеріалами адміністративної справи підтверджено, що позивач намагався захистити свої права шляхом звернення й до мінсоцполітики України, яке відповіло позивачеві на спірне питання 30 вересня 2016 року, отже позивачем не пропущений строк звернення до суду першої інстанції.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 травня 2016 року у справі № 227/880/16-а, - залишити без задоволення.

Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 травня 2016 року у справі № 227/880/16-а, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 21 липня 2016 року.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді С.В. Жаботинська

Е.Г. Казначеєв