Ухвала

від 13.07.2016 по справі 826/9494/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2016 р. м. Київ К/800/60779/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі № 826/9494/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей.Ді.Ленд" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протипранвими,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ей.Ді.Ленд" (далі - ТОВ "Ей.Ді.Ленд") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) в якому просило суд: визнати протиправними дії відповідача по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ей.Ді.Ленд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Спецбілд" за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, за наслідками якої було складено акт від 11 червня 2014 року №1402/26-59-22-02/36530374; зобов'язати ДПІ прийняти рішення про анулювання акту від 11 червня 2014 року №1402/26-59-22-02/36530374 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ей.Ді.Ленд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Спецбілд" за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року".

Крім того, позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, а саме: зобов'язати ДПІ вилучити інформацію про результати позапланової перевірки, за наслідками якої складено акт від 11 червня 2014 року № 1402/26-59-22-02/36530374 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ей.Ді.Ленд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Спецбілд" за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року", з інформаційних баз, перелік яких визначений центральним органом податкової служби в Україні.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року в позові відмовлено. При цьому, суд першої інстанції клопотання відхилив у зв'язку із невідповідністю положенням статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, та вирішив справу за первісним позовом.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ей.Ді.Ленд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Спецбілд" за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, за наслідками якої було складено акт від 11 червня 2014 року № 1402/26-59-22-02/36530374. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами контролюючого органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Ей.Ді.Ленд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин із платником податків ТОВ "Спецбілд" за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, за результатами якої складено акт від 11 червня 2014 року №1402/26-59-22-02/36530374 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ей.Ді.Ленд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин із платником податків ТОВ "Спецбілд" за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року", в якому зазначено про виявлені порушення товариством вимог законодавства, а саме: перевіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з отримання послуг ТОВ "Ей.Ді.Ленд" у ТОВ "Спецбілд", та операції з продажу цих послуг контрагентам-покупцям за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року; перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення статей 22,135 та 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) по операціях з отримання послуг у підприємства-постачальника ТОВ "Ей.Ді.Ленд" та по операціях з продажу цих послуг підприємцям-покупцям за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані дії не порушують права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскаржувані дії вчинені відповідачем протиправно, без дотримання законодавчо встановлених вимог.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин другої третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з частиною четвертою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом пункту 3 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Зі змісту висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення "Бендерський проти України", відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

При цьому, наведених вимог суди попередніх інстанцій не дотримались.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України способом здійснення податкового контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів.

Згідно зі статтею 71 ПК України Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Підпунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо в строки, передбачені цим Кодексом.

Статтею 74 ПК України установлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1 цієї статті); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2 згаданої статті).

За змістом позиції Верховного Суду України, що висловлений у справі № 21-511а14, постанову в якій ухвалено 9 грудня 2014 року, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків а, такий акт відповідно, не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Таким чином, дії контролюючого органу стосовно внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків із збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав і не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Наведене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена у постановах від 3 листопада 2015 року та 4 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 21-2261а15 відповідно)

Водночас суди першої та апеляційної інстанції зазначеному оцінки не надали та не перевірили чи оскаржувані дії відповідача щодо внесення змін до автоматизованих систем порушують права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів звертає увагу на те, що надання оцінки всім важливим аргументам сторін, що беруть участь у справі, становить гарантію дотримання принципу справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі № 826/9494/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак