Ухвала

від 12.07.2016 по справі 815/3559/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"12" липня 2016 р. № К/800/8257/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 у справі №815/3559/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю « Арома Інтер Плюс» доДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області провизнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Інтер Плюс», визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 09.06.2015 № 0000522203 та № 0000532203.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 22.04.2015 №612, прийнятого на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, призначено проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Арома Інтер Плюс» (код ЄДРПОУ 37351792) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2012 по 01.02.2015 у частині, що стосується взаємовідносин з ТОВ «Квартал-2011» (код ЄДРПОУ 38016593), ТОВ «Нікастрой» (код ЄДРПОУ 35048732), ТОВ «Шаблон-2011» (код ЄДРПОУ 38016627).

За результатами проведення вказаної перевірки складено акт перевірки від 12.05.2015 №3076/22-03/37351793 про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено значення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 832088,00 грн.; а також порушено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 803368,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення рішення №0000522203 від 09.06.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1040109,00 грн. (у тому числі - 832088,00 грн. за основним зобов'язанням, 208022,00 грн. - штрафна санкція) та податкове повідомлення рішення №0000532203 від 09.06.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1188479,00 грн. (у тому числі - 792319,00 грн. за основним зобов'язанням, 396160,00 грн. - штрафна санкція).

Суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства при відображені спірних сум податкового кредиту та складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, оскільки позивачем доведено реальність господарських операцій.

Вищий адміністративний суд України вважає висновок судів попередніх інстанцій щодо законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень таким, що зроблений без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що норми Податкового кодексу України дозволяють платнику податку формувати витрати на оплату придбаних у контрагента товарів (робіт, послуг) у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Однак, суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи даний спір, жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, та наявності в них обов'язкових реквізитів, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, не зробили, а лише, перелічивши їх, обмежилися висновками про їх наявність.

З метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст, фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентами.

Разом з тим, згідно статті 1 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та містять підписи осіб, які здійснювали господарську операцію. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно із пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

Отже, в силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Як вбачається з судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій відзначали про те, що висновки перевіряючих ґрунтуються на інформації з постанов слідчого, у яких зазначено, що невстановлені особи упродовж 2009-2013 років, шляхом реєстрації і перереєстрації в державних органах влади як суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), створили і придбали біля 15 підконтрольних собі підприємства, а саме: … ТОВ «Шаблон-2011» (код ЄДРПОУ 38016627), ТОВ «Квартал - 2011» (код за ЄДРПОУ 38016593), … ТОВ «Нікастрой» (код ЄДРПОУ 35048732) та інші, які оформили на підставних осіб, що дали згоду за грошову винагороду бути засновниками і керівниками створених суб'єктів підприємницької діяльності, не маючи при цьому на меті здійснювати статутну діяльність таких підприємств. Створивши і придбавши вище згадані підприємства, заволодівши їх печатками і установчими документами, призначивши на посади їх керівників підставних осіб, невстановлені особи, заздалегідь знаючи, що підконтрольні їм суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи - не здійснюватимуть статутну діяльність, переслідували при цьому прикриття своєї незаконної діяльності, яка виразилася в сприянні різним суб'єктам підприємницької діяльності України, що реально діяли, в проведенні безтоварних фінансових операцій з грошовими коштами за допомогою незаконного переведення їх з безготівковою форми розрахунку в готівку, в мінімізації зобов'язань з податку на додану вартість та штучному завищенні валових витрат, тобто в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. Так, встановлено, що реквізити підприємства ТОВ «Шаблон-2011» (код ЄДРПОУ 38016627), ТОВ «Квартал - 2011» (код за ЄДРПОУ 38016593), … ТОВ «Нікастрой» (код ЄДРПОУ 35048732) використовувались для безпідставного формування податкового кредиту для ТОВ «Арома Інтер Плюс» (код ЄДРПОУ 37351793).

Поруч з цим, поза увагою судів залишено те, що розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним та дослідити їх в тому обсязі поки не виникне повне переконання в обставинах справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили фактичні дані щодо підписання, виданих контрагентами податкових накладних, повноважними особами, а також не з'ясували результатів розгляду порушених кримінальних проваджень. Поза увагою суддів залишилось те, що більшість первинних документів взагалі не містять підпису та відомостей про осіб, які їх складали, а саме: на том 1 а.с.132-141, 158-162, 166, тощо.

Викладене у сукупності вказує на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, що входять до предмета доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош