Рішення

від 21.07.2016 по справі 922/2029/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2016 р.Справа № 922/2029/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Чугуївське ДЕП", м. Чугуїв до ОСОБА_1 підприємства "Хорст", м. Харків про стягнення 157 843,74грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, дов. № 865 від 18.07.2016р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 79 800,00грн. основного боргу, 71 006,04грн. збитків від інфляції, 7 037,70грн. 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 6 від 10.07.2013р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі. Також позивач звернувся до суду з заявою, в якій, посилаючись на допущену в позовній заяві описку, просить суд вважати вірним код ЄДРПОУ відповідача ОСОБА_1 підприємства "Хорст" - 32238966.

Суд приймає цю заяву, оскільки вона відповідає чинному законодавству та не порушує процесуальні права сторін.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності його представника за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

10.07.2013р. між Дочірнім підприємством "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Чугуївське ДЕП" (позивач) та ОСОБА_1 підприємством "Хорст" (відповідач) укладено договір поставки № 6, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача щебінь фракція 2-5 мм. в кількості 420 м.куб. на загальну суму 79 800,00грн. (далі товар), а позивач прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Порядок здійснення оплати сторони погодили у п.6.1 договору, а саме: позивач зобов'язався здійснити оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача протягом 15 календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Оскільки відповідач після отримання суми попередньої оплати товар позивачу не поставив, останній звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

10.07.2013р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000012 на оплату товару, на підставі чого позивач 12.07.2013р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 79 800,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 226 від 12.07.2013р. в призначенні платежу якого вказано "оплата за щебінь згідно рахунку № СФ-0000012 від 10.07.2013р".

Як зазначив позивач у позові відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, товар позивачу не поставив.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути грошові кошти, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.11-15).

За приписами ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов’язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред’явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов’язання належним чином не виконав, товар за договором не поставив.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу товар, не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати, докази на підтвердження повернення ним суми попередньої оплати в розмірі 79 800,00грн. у справі відсутні, суд дійшов висновку що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 7 037,70грн. та збитків від інфляції в розмірі 71 006,04грн., нарахованих на суму попередньої оплати, суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідальність, передбачена ст.625 Цивільного кодексу України, наступає за невиконання не будь-якого зобов’язання, а саме грошового.

Стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Такий правовий висновок зроблений у Постанові Верховного суду України від 16.09.2014р. у справі № 921/266/13-г/7, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, у суду не має правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції, нарахованих позивачем на суму зробленої ним попередньої оплати за договором.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.11, 530, 610, 625, 693, 712 Цивільний кодекс України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Хорст", код ЄДРПОУ 32238966 (61098, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 193, р/р 26005201483000 в АТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Дочірнє підприємство "Харківський Облавтодор" в особі Філії "Чугуївське ДЕП" Дочірнього підприємства "Харківський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", код ЄДРПОУ 03448913 (63501, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, 3, р/р 26009610113728 в АТ "Регіон-Банк" м. Харків, МФО 351254) - 79 800,00грн. основного боргу, 1 197,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 7 037,70грн. та збитків від інфляції в розмірі 71 006,04грн. - відмовити.

Повне рішення складено 22.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_3