Рішення

від 20.07.2016 по справі 904/4655/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.07.16р. Справа № 904/4655/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист", м. Дніпропетровськ

до відповідача-2: Приватного підприємства "Полімекс", м. Рівне Рівненської області

про стягнення заборгованості у розмірі 83 595,46 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути солідарно з Приватного підприємства "Полімекс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" заборгованість за кредитом у розмірі 33437,56 грн., прострочену заборгованість зі сплати відсотків у розмірі 21983,34 грн., пеню у розмірі 24262,34 грн., комісію у розмірі 3912,22 грн., загалом на суму 83595,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-2 умов договору банківського обслуговування № б/н від 21.11.2013 року в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів. Так, відповідно до договору відповідачу-2 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок відповідачем-2, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Відповідач-2 за умовами договору свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 83595,46 грн. Крім того, відповідно до договору поруки №Е029А32РО00S від 11.08.2015 відповідач-1 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-2 всіх своїх обов'язків за договором б/№ від 21.11.2013 року.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення позову, згідно якого просить накласти арешт в межах 83595,46 грн. на рахунки, які обліковуються за приватним підприємством "Полімекс", відповідно до доданого переліку.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що заборгованість перед позивачем не погашається відповідачем-2 протягом тривалого часу, при цьому, грошові кошти, що належать відповідачу-2, ніяким чином не обтяжені та відповідач-2 має можливість вільно ними розпоряджатися. На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на вказані рахунки відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно відзиву на позов, відповідач-2 проти задоволення позову заперечує. Відповідач-2 зазначає. що доданий до позовної заяви розрахунок суми позову не може бути прийняти судом у якості належного доказу, оскільки його оформлення не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Також усі інші додатки до позову, за твердженням позивача, мають ознаки недостовірності та підробки. До таких документів відповідач зокрема відносить акт звірки (немає реєстраційного номеру та дати складання, печатки та підпису особи, яка його склала), розрахунок заборгованості (відсутні посилання на реєстраційний індекс документа, посади осіб, відповідальні за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, не містить особистого підпису), виписка від 01.03.2015 по 12.05.2016 року (засвідчена КУ Кредит Колекш, яка не є стороною по справі).

Також відповідач-2 надає зауваження до претензії, адресованої ПП "Полімекс", де сума боргу на 45 233,23 грн. більша, ніж саму заявленого позову. Аналогічні ж зауваження викладені і до вимоги.

Крім того, відповідач звертається до суду з вимогою про надання офіційної інформації про дійсність зарахування суми судового збору та звертає увагу на підсудність даної справи.

Представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з'явились, про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

08.07.2016 року позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника. Позивачем також зазначено, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, вказана заборгованість не зменшилась.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Дніпропетровської області були надіслані на адресу відповідача-1, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.32, ідентифікаційний код 35201640) та відповідача-2 (33016, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 21090473).

Поштове відправлення (ухвала суду), яке направлено на адресу відповідача-1 повернулось на адресу суду із відміткою пошти "адресату не знайдено".

19.07.2016 року від відповідача-2 надійшло клопотання, відповідно до якого просить розглянути справу без участі представника. У клопотання зазначено, що позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на позов, який додатково направлено.

Відповідно до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відзиву на позов товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розгляд справи був відкладений з 06.07.2016 року на 20.07.2016 року.

У судовому засіданні 20.07.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2013 року Приватне підприємство "Полімекс" звернулося до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Акцент-Банк" із заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (а.с. 20).

Підписавши вказану заяву, відповідача-2 висловив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті www.a-bank.com.ua), Тарифами банку, які разом із цією заявою становлять Договір банківського обслуговування. Підписавши цю заяву, у порядку чинного законодавства засвідчив згоду на ведення з ПАТ "А-Банк" документообігу, у тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, що отримано в порядку, який передбачено Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Своїм підписом приєднався та зобов'язався виконувати умови, що викладено а Умовах та Правилах надання банківських послуг, ОСОБА_1 банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/ узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку (www.a-bank.com.ua) або інший інтернет-/СМСресурс, що зазначено банком).

Також, відповідач-2 подав позивачу заяву про відкриття поточного рахунку (а.с.20 на звороті).

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок.

Таким чином, між сторонами у справі укладено договір банківського обслуговування б/н від 21.11.2013, а згідно із заявою відповідач-2 взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Згідно з "Умовами та Правилами надання банківських послуг" Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк", що діє на підставі ліцензії Національного банку України №16 від 09 жовтня 2009 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Документи, розміщені на сайті банку - це публічна оферта, що містить умови та правила надання послуг банком, до якої приєднується клієнт.

Розділом 3.2.1. зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Кредитний ліміт".

Кредитний ліміт стосовно цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг" являє собою суму грошових кошів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується згідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників, тощо (пункт 3.2.1.1.5. Умов).

Згідно з пунктами 3.2.1.1.1., 3.2.1.1.6. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи Клієнт-Банк, Інтернет клієнт-банк, sms - повідомлення або інші).

Договір, а саме: обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта, набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за договором (пункт 3.2.1.6.1. Умов).

Пунктом 3.2.1.1.8. Умов передбачено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі ).

Відповідно до пункту 3.2.1.1.11. Умов, за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнуління кредитного ліміту періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більш 30 днів.

Відповідно до пунктів 3.2.1.1.3, 3.2.1.2.2.5 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди. Клієнт зобов'язаний повернути кредит у строки, встановлені пунктами 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17.

На виконання умов договору № б/н банківського обслуговування від 21.11.2013 року публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" надавалися приватному підприємству "Полімекс" кредитні кошти у межах встановленого ліміту з 09.12.2013 року у сумі 14000,00 грн.. з 23.12.2013 року у сумі 24000,00 грн., з 30.12.2013 року у сумі 26000,00 грн., з 01.03.2014 року у сумі 26000,00 грн., з 02.03.2014 року у сумі 24483,68 грн. з 22.10.2014 року у сумі 0,00 грн., з 30.10.2014 року у сумі 20000,00 грн., з 21.02.2015 року у сумі 35000,00 грн. (довідка про розмір встановлених кредитних лімітів (а.с.33)), які використовувалися Клієнтом, що підтверджується банківською випискою з рахунку.

В пункті 3.2.1.4.1. Умов вказано, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Та в цьому пункті встановлений порядок розрахунку відсотків.

Таким чином, відповідач-2, підписуючи заяву про приєднання до Умов та тарифів надання банківських послуг, надав згоду на встановлення змінюваної процентної ставки та подальшу її зміну.

Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У відповідності з вказаними положеннями Умов здійснювалося підвищення процентної ставки за користування кредитом.

Пунктом 3.18.4.1. Умов в редакції, діючій до 01.07.2014 було передбачено, що за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулювання дебетового сальдо в одну з дат наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулюванню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості; у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню; у разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь - якого грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Розрахунок процентів здійснюється виходячи з 360 днів у році.

У разі порушення Клієнтом будь - якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення.

З 01.02.2015 новою редакцією Умов в пункті 3.2.1.4.1.2. встановлено, що за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнуління кредитного ліміту у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню. За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 30% річних. За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015 за користування кредитом у період виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 32% річних.

В пункті 3.2.1.4.1.3 Умов в редакції, діючій з 01.02.2015 встановлено розмір процентів за сумами кредиту, отриманими до 31.01.2015 та після цієї дати і вказано розмір пені у разі прострочення сплати позивачу коштів по договору, зокрема, вказано, що при порушенні Клієнтом будь - якого грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 60% річних від суми залишку непогашеної заборгованості та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році.

Розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку по кредиту. День повернення кредиту до часового інтервалу нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (пункт 3.2.1.4.9 Умов).

Згідно з пунктом 3.2.1.4.1.3. Умов (нова редакція)за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня , наступного за датою порушення зобов'язань.

В разі невиконання або неналежного виконання Клієнтом, на якого поширюються дії пункту 3.2.1.8. (Програма Кредитні Канікули) зобов'язань по погашенню заборгованості за Кредитом та при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення коштів, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт протягом 3 днів з дати виникнення будь-якої заборгованості за Кредитом зобов'язується надати Банку забезпечення шляхом перерахування грошових коштів в розмірі поточної заборгованості на свій поточний рахунок, відкритий в Банку, далі забезпечення. За невиконання Клієнтом зобов'язань по перерахуванню забезпечення на поточний рахунок, Клієнт сплачує Банку за кожний місяць порушення штраф в розмірі згідно тарифів Банку, що діяли на момент сплати. При цьому відсотки за користування кредитом і комісія не нараховуються та не сплачуються.

Банк залишає за собою право продовжити період, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, і не вважати такий кредит простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості - порушеними. Таке право реалізується шляхом повідомлення Клієнта за допомогою повідомлення в Системі Internet Banking Приват24 або рекомендованим листом на юридичну адресу Клієнта. При цьому, додаткових погоджень з Клієнтом не потрібно. Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пункт 3.2.1.4.1.4.).

Розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку по кредиту. День повернення кредиту до часового інтервалу нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (пункт 3.2.1.4.9 Умов).

Крім того, пунктом 3.2.1.4.4. встановлено обов'язок клієнта сплачувати Банку винагороду за використання ліміту відповідно до пунктів 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами.

При перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки, утримувачем яких є сам власник поточного рахунку, або на будь-які пластикові карти (за винятком зарахувань заробітної плати на зарплатні картки Банку), а також на погашення будь-яких кредитів, з суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісійна винагорода в розмірі 3% від суми перерахувань. Клієнт доручає Банку списувати суми такої комісійної винагороди, що підлягають до сплати Банку, зі свого поточного рахунку (пункт 3.2.1.1.17. Умов).

Відповідно до розділу 3.2.1.2.2. Умов відповідач-2 зобов'язався: використовувати кредит на цілі, зазначені в пункті 3.2.1.1.1. даного розділу "Умов та правил надання банківських послуг" (пункт 3.2.1.2.2.1.); сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно пунктів 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3. (пункт 3.2.1.2.2.2.); здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого пунктом 3.2.1.1.11. (пункт 3.2.1.2.2.3.); повернути кредит в строки, встановлені пунктами 3.2.1.1.10., 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17. (пункт 3.2.1.2.2.5.).

В свою чергу відповідачем-2 зобов'язання за договором в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також сплати винагороди за використання ліміту у повному обсязі не виконані, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в наступних сумах: заборгованість за кредитом в сумі 33437,56 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 02.03.2015 року по 27.04.2016 року в сумі 21983,34 грн. заборгованість з комісії в період з 01.04.2015 року по 27.04.2016 року в сумі 3912,22 грн.

Як вбачається з наданих позивачем банківських виписок по рахунку відповідача-2, на ньому обліковуються прострочені суми.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 1067 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Відповідно до статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою відповідача позивачем було відкрито поточний банківський рахунок, на який відповідачу-2 встановлено кредитний ліміт.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи, у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

До заперечень відповідача щодо неналежного оформлення документів суд ставиться критично, оскільки вони є безпідставними. До того ж зауваження з приводу розміру заборгованості, вказаних у претензії та вимозі, яка є більшою ніж заявлена у даному позову, суд зазначає, що це є правом позивача заявляти до стягнення меншу суму боргу. Надані позивачем розрахунки відповідають дійсній сумі заборгованості.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували такі нарахування.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем-2 умов договору, відповідачем-2 господарському суду надано не було.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Прохання відповідача, заявлене до суду щодо витребування у ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області офіційної інформації про дійсність зарахування суми судового збору на підставі наданих у справу платіжних доручень задоволенню не підлягає, оскільки в матеріалах справи містяться роздруківки з програмного забезпечення "Діловодство" виписок про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України за відповідними платіжними дорученнями.

Тобто, судом при прийнятті позовної заяви до розгляду перед порушенням провадження у справі перевірено таке зарахування до державного бюджету України.

Щодо визначення підсудності суд зазначає, що по справі заявлені вимоги до двох відповідачів, місцезнаходження одного з яких є м. Дніпро Дніпропетровської області, а отже позивачем при зверненні до суду правильно визначено територіальну підсудність, відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов договору, відповідач-2 не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих процентів за його користування. Також відповідачем-2 були порушені зобов'язання щодо сплати винагороди за використання ліміту.

Так, судом перевірений розрахунок процентів за користування кредитом, здійснений позивачем, та встановлено, що він відповідає умовам договору, оскільки позивачем вірно застосовані річні процентні ставки станом на момент їх нарахування, а також вірно застосовані інші вихідні дані (сума ліміту, часткові оплати, періоди нарахування та ін.).

Розрахунок вищенаведених сум заборгованості по кредиту, заборгованості по процентам та комісії за використання ліміту станом на 27.04.2016 року, доданий позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим.

Строки виконання грошового зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту в сумі 33437,56 грн., сплати процентів за користування кредитом в період з 02.03.2015 року по 27.04.2016 року в сумі 21983,34 грн., заборгованості зі сплати комісії в період з 01.04.2016 року по 27.04.2016 року в сумі 3912,22 грн. є такими, що настали.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення вказаної заборгованості відповідач-2 не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 3.2.1.5.7 Умов терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю у 5 років.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення 33437,56 грн. - заборгованості за кредитом, 21983,34 грн. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та 3912,22 грн. - комісії.

При цьому, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченої пунктами 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6. клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних), від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 3.2.1.5.1.).

Згідно з пунктом 3.2.1.5.4 нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених пунктами 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконано Клієнтом.

На підставі вказаного пункту кредитного договору позивач нарахував та просить стягнути пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 05.03.2014 року по 27.04.2016 року в сумі 24262,34 грн.

При цьому, згідно із статтею 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розрахунок пені, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасного повернення отриманого кредиту, порушення строків сплати процентів за договором та сплати винагороди з використання ліміту, умови пунктів 3.2.1.5.1. та 3.2.1.5.4. договору та положення наведених правових норм, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань за договором (погашення кредиту, сплати відсотків та винагороди) підлягають задоволенню в сумі 24262,34 грн.

Заперечень щодо наявності самого боргу, до розрахунку суми позовних вимог відповідачем не надано.

Крім того, приймаючи рішення, суд виходив із наступного.

11.08.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (поручитель) та публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" (кредитор) укладено договір поруки №E0209A32РО00S, предметом якого є надання поруки за виконання приватним підприємством "Полімекс" (боржником) всіх своїх обов'язків за договором № б/н від 21.11.2013, р/р 26000010009006 (пункт 1 договору поруки).

У пункті 8 договору поруки сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2030.

Сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за договором, встановлюється протягом 5 років (пункт 9 договору поруки).

У пункті 2 договору поруки, встановлено, що поручитель (відповідач-1) відповідає перед кредитором (позивачем) за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в кредитному договорі.

За кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 4 договору поруки).

За умовами пункту 5 договору поруки, у випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку.

Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору (пункт 6 договору поруки).

На виконання вказаних умов договору поруки, позивач звернувся до відповідача-1 щодо виконання обов'язків за договором від 21.11.2013 з вимогою вих. № E0209A32РО00S від 14.04.2016 року, яка надіслана на адресу відповідача-1 25.04.2016 року, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та відповідною поштовою квитанцією (а.с.41-42 на звороті).

Доказів виконання обов'язків за договором банківського обслуговування від 21.11.2013 року, на момент розгляду спору відповідачі не надали.

Виходячи із положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Крім того, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до частини другої статті 556, пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що факт наявності у відповідача-2 перед позивачем заборгованості за договором встановлений судом, отже позовні вимоги позивача до відповідача-1 та відповідача-2 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судом встановлено, що причиною виникнення спору є неправильні дії саме відповідача-2, тому з відповідача-2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Стосовно клопотання про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно, що належать відповідачеві, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Відповідно до п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" : заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (п. 3 постанови пленуму).

Заявляючи клопотання про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача-2.

Разом з тим, позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано жодного доказу того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заява позивача ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджена жодним належним доказом.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Полімекс" (33016, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 21090473) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32, ідентифікаційний код 35201640) на користь Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код 14360080) заборгованість за кредитом у розмірі 33437,56 грн., заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 21983,34 грн., пеню у розмірі 24262,34 грн., заборгованість по комісії у розмірі 3912,22 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Полімекс" (33016, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 21090473) на користь Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код 14360080) судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні клопотання про забезпечення позову - відмовити.

Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покласти на позивача.

Повне рішення складено 22.07.2016 року.

Суддя О.М. Крижний