Рішення

від 13.07.2016 по справі 914/1169/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016р. Справа№ 914/1169/16

за позовом: до відповідача: третя особа, яка Публічного акціонерного товариства В«УкрСиббанкВ» , м.Харків ОСОБА_1 підприємства В«ЗОЛОТЕ РУНОВ» , с.Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, с.Зимна Вода Пустомитівський район Львівської області про:стягнення заборгованості за кредитним договором. Ціна позову: 20 979,58 дол.США (що станом на 18.04.2016 року за курсом НБУ 25.475042 гривень за 1 долар США еквівалентно 534455,68 грн.) - заборгованість по кредиту та процентах та 17484,80 грн. - заборгованість по пені. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з'явився

від третьої особи : не з'явився

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства В«УкрСиббанкВ» , м.Харків до відповідача ОСОБА_1 підприємства В«ЗОЛОТЕ РУНОВ» , с.Зимна Вода Пустомитівського району

Львівської області, про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ціна позову: 20 979,58 дол.США ( що станом на 18.04.2016 року за курсом НБУ 25.475042 гривень за 1 долар США еквівалентно 534455,68 грн.) - заборгованість по кредиту та процентах та 17484,80 грн. - заборгованість по пені.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.04.2016р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 25.05.2016р. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в статусі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (вул.Садівницька, буд.26, с.Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область ,81110) - позичальника за кредитним договором. Вимоги до сторін та третьої особи по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана відповідачем 07.05.2016 року, третьою особою - 06.05.2016 року, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованої поштової кореспонденції, відповідно, за №79014 1048620 5 та №79014 1048629 9.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 25.05.2016р. розгляд справи відкладався на 13.06.2016р.

Ухвала отримана відповідачем 01.06.2016 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення №79014 1050074 7, а третьою особою - 01.06.2016 року, про що свідчить наявне у справі повідомлення про вручення № 79014 1050073 9.

Ухвалою від 13.06.2016 року суд відкладав розгляд справи на 29.06.16 року. Ухвала отримана відповідачем 22.06.2016 року (повідомлення про вручення поштової кореспонденції № 79014 1051520 5), третя особа (ОСОБА_2М.) отримала ухвалу суду від 13.06.2016 р. - 22.06.2016р. (повідомлення про вручення №79014 1051519 1).

Ухвалою від 29.06.2016 року суд продовжив строки розгляду справи на п»ятнадцять днів за клопотанням представника позивача та з підстав, зазначених в цій ухвалі, відклав розгляд справи на 13.07.2016 року.

Ухвала отримана відповідачем і третьою особою 06.07.2016 р., що підтверджується наявними у справі повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції №79014 10573664 7 та №79014/1057363 9.

З підстав наведених у позовній заяві та наданих суду поясненнях представник позивача в судовому засіданні 13.07.2016 року заявлені позовні вимоги підтримав та просить задоволити у повному обсязі.

Відповідач та третя особа в жодне із судових засідань явку повноважних представників не забезпечили, хоч така визнавалась судом обов»язковою та, як вбачається із матеріалів справи, відповідач і третя особа своєчасно та належним чином повідомлялись про дати, час і місце проведення судових засідань у даній справі. Відповідач відзиву на позовну заяву та витребовуваних судом документів ( у т.ч. доказів сплати заборгованості за кредитним договором чи доказів відсутності правових підстав для її стягнення) суду не надав. Заяви, клопотання від відповідача до суду не надходили.

Третя особа пояснення на позовну заяву не подала, як і не подала доказів належного виконання нею умов кредитного договору і відсутності заборгованості перед Банком в сумі, яка заявлена до стягнення. Заяви, клопотання від третьої особи до суду не надходили.

Як зазначено у п.2.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із наступними змінами та доповненнями), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом ( частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з»ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення.

Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов'язки сторін, серед яких, зокрема, право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч.4 ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов»язки сторін, крім права на зміну підстави і предмету позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам, третій особі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам, третій особі можливість реалізації передбачених ст.ст.22,27 ГПК України прав сторін, третьої особи в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,69,75 ГПК України) вбачає за необхідне, оскільки підстав для відкладення розгляду справи немає, а строки її розгляду закінчуються, розглянути спір за відсутності представників відповідача та третьої особи, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, створивши сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічно, ст.526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» ( повне найменування якого, відповідно до внесених змін до Статуту на підставі Закону України «Про акціонерні товариства « №514-У1 від 17.09.2008 р. - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2, укладено договір про надання споживчого кредиту №11350791000 від 04.06.2008 року (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 70000,00 дол.США шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, а позичальник зобов»язався повертати кредит у повному обсязі в термін, встановлений графіком погашення кредиту (додаток №1 до кредитного договору ), але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 04.06.2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п.1.1,1.2 кредитного договору). Виписка з поточного рахунку позичальника в підтвердження надання кредиту долучена до матеріалів справи.

Відповідно до п.п.1.3.1 п.1.3 кредитного договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 15,00 % річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної в п.1.3.1 кредитного договору. Сторони домовились , що за умовами кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки (п.1.3.1, п.1.3.2 кредитного договору).

Відповідно до п.п.1.3.3 п.1.3 кредитного договору нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця , методом «факт/360» відповідно до вимог чинного законодавства України.

Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами пунктів 1.3.2,5.2 договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця.

При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору.

Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.

Відповідно до п.п.1.3.4 п.1.3 договору строк сплати процентів: з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти. При цьому сторони також погодили, що в разі повернення до банку всієї суми кредиту : банк в день такої повної сплати суми кредиту здійснює нарахування процентів за його користування протягом календарного місяця (в якому здійснюється повне повернення кредиту), починаючи з першого календарного дня такого місяця по день, що передує даті повернення всієї суми кредиту, а позичальник не пізніше дати повного повернення кредиту зобов»язується сплатити банку суму таких нарахованих процентів.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору цільове призначення (мета) кредиту - кредит надається позичальнику для його особистих потреб, а саме: споживчі потреби.

У п.1.6 кредитного договору сторони погодили наступну черговість погашення грошових зобов»язань позичальника за цим договором , а саме : прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення); строкові комісії; прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення); строкові проценти; прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); строкова сума основного боргу; штрафні санкції за договором.

Відповідно до п.п.3.1.3 п.1.3 кредитного договору банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит.

Відповідно до п.п.3.4.3 п.3.4 кредитного договору позичальник зобов»язується достроково повернути банку в повному розмірі всю суму кредиту та повністю сплатити плату за кредит у разі застосування банком права вимоги дострокового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 6 договору.

За порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов»язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та /або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пені в наступному порядку, а саме у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, позичаючи з 32 календарного дня (п.4.1 кредитного договору).

Відповідно до п.7.8 кредитного договору строк дії договору встановлюється з дати його укладення (дати підписання договору сторонами) до повного повернення банку всієї суми кредиту за договором та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання кредитних зобов»язань позичальника по вказаному кредитному договору прийнята порука приватного підприємства «ЗОЛОТЕ РУНО» (надалі-поручитель, відповідач у справі) згідно договору поруки №206279 від 04.06.2008 року ( далі - договір поруки).

Поручитель зобов»язується перед кредитором відповідати за невиконання фізичної особи ОСОБА_4, код за ДРФО НОМЕР_1 (далі-боржник) усіх його зобов»язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №11350791000 від 04 червня 2008р. (далі - основний договір), укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (п.1.1 договору поруки).

Як зазначено у п.1.2 , поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору, зокрема : сума основного договору - 70 000,00 ( сімдесят тисяч) доларів США, що дорівнює еквіваленту 339500,00 грн. (триста тридцять дев»ять тисяч п»ятсот гривень 00 копійок) за курсом Національного банку України ( далі- НЬУ) на день укладення договору. При цьому сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту має визначатися в договорі лише в разі надання банком кредиту в іноземній валюті. Термін виконання основного зобов»язання - 04 червня 2018 року, якщо згідно умов основного договору не буде застосовано інші терміни виконання такого зобов»язання; інші умови основного договору.

Відповідно до п.1.3 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов»язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми кредиту (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Відповідно до п.1.4 договору поруки відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Причини невиконання боржником своїх зобов»язань за основним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов»язань за договором ( п.1.5 договору поруки).

Відповідно до умов в п.2.2, у випадку невиконання боржником своїх зобов»язань за основним договором кредитор має право пред»явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов»язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом).

Поручитель зобов»язаний виконати свої зобов»язання за договором на користь кредитора в термін, встановлений п.2.2 договору, шляхом переказу/перерахування коштів у сумі заборгованості боржника за основним договором на рахунки, вказані кредитором ( п.2.3 договору поруки).

До поручителя, який виконав зобов»язання боржника за основним договором, переходять усі права кредитора за цим зобов»язанням. Поручитель вправі вимагати надання усіх підтверджуючих документів, що обґрунтовують вимоги кредитора до боржника, а також вимагати передачі інших прав, згідно з якими забезпечується виконання вищевказаних зобов»язань боржника ( п.2.4).

Відповідно до п.3.1 договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов»язань боржника за основним договором ( п.3.1).

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Пунктами 4.1.3. та 4.1.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року N 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

У розгляді справ за позовом кредитора до боржника та поручителя як солідарних боржників господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

У розгляді справ за окремими позовами до боржника та поручителя як солідарних боржників необхідно виходити з того, що чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599 - 601. 604 - 609 ЦК України) не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення. Наявність судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Тому подання кредитором позову до боржника не є перешкодою для подання позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашено.

Якщо ж зобов'язання забезпечується кількома поручителями, які надали поруку за різними договорами поруки, то останні не несуть солідарної відповідальності перед кредитором. У такому випадку кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору. Вказані обставини викладені в правовій позиції Верховного Суду України висловлена в постанові від 11 березня 2015 року у справі №6-35цс15.

Позивач використав своє право на пред'явлення , у даному випадку, позову до поручителя.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики., якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики , що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачається, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися па кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Доводи Банку про те, що всупереч умов кредитного договору позичальник (ОСОБА_2М.) не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у передбачені договором (додаток №1 до договору) строки, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов»язання, не спростовано належними та допустимими доказами.

У звязку з неналежним виконанням позичальником зобовязань за кредитним договором позивачем було скеровано на адреси позичальника та поручителя вимоги про необхідність усунення порушень договору. Як вбачається з матеріалів справи, вимога боржнику за вих.№30-11/31233 від 14.12.15 р. отримана останнім 17.12.2015р., вимога Банку за вих.№30-11/31231 від 14.12.2015 р. отримана поручителем теж 17.12.2015 року. Однак порушення договору залишилися не усунутими, заборгованість за кредитним договором залишилась непогашеною. Доказів зворотнього ні боржник, ні поручитель суду не надали.

Відповідно до ст. 230 ГК України, п. 4 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Таким чином, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Згідно кредитного договору, за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов»язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та /або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті.

Договором передбачено, що пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості. Банк використовує таке право на застосування пені, починаючи з 32 (тридцять другого ) календарного дня, рахуючи з дати порушення позичальником терміну виконання свого грошового зобов»язання, передбаченого договором.

Станом на 18.04.2016 р., згідно розрахунків позивача, заборгованість за кредитним договором №11350791000 від 04.06.2008 року становить: по кредиту та процентам у розмірі 20979,58 дол.США (двадцять тисяч дев»ятсот сімдесят дев»ять доларів США 58 центів) та по пені у розмірі 17484,80 грн. (сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири грн.80 клоп.), з яких: 18140,73 дол. США - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 3036,73 дол.США за строк з 10.12.2015 року по 18.04.2016 року, 2838,85 дол.США - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 2579,29 дол.США за строк з 01.05.2015 року по 31.03.2016 року,4305,79 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 12.12.2015 року по 18.04.2016 року,13179,01 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 12.05.2015 року по 18.04.2016 року.

Позивачем в підтвердження позовних вимог долучено до матеріалів справи довідку-розрахунок заборгованості за кредитним договором починаючи з 04.06.2008 року і станом на 18.04.2016 року з відображенням руху коштів по рахунку відповідача, якою підтверджується надання кредитних коштів, користування кредитними коштами та їх часткове погашення, чим підтверджено обставини, на яких ґрунтується вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом. Доказів зворотнього ні відповідач, ні третя особа суду не надали.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та за нарахованими процентами є обґрунтованими, не спростованими належними і допустимими доказами, підставними а відтак, такими, що підлягають до задоволення.

Враховуючи пояснення позивача, перевіривши проведені позивачем розрахунки пені, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 12.05.2015 року по 18.04.2016 року підлягає до задоволення частково, в сумі 13 136,21 грн. Частковому задоволенню підлягає і вимога про стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а саме в сумі 4 304,72 грн.

Виходячи з положень ст.99 Конституції України, статей 192,533 ЦК України, статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та статті 2 Закону України « Про банки і банківську діяльність» у разі укладення кредитного договору в іноземній валюті й наявності в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню в іноземній валюті. Як доказ правомірності надання кредиту у доларах США до справи долучена копія ліцензії НБУ №75 від 24.12.2001 року та дозволу НБУ №75-2 з додатком.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем належними і допустимими доказами доведено підставність позовних вимог, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, із врахуванням перерахунку пені, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати, сплачені за подання позову, покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.1,2,12,32,33,34,36,43,44,49,75,82,84,85 , 116 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «ЗОЛОТЕ РУНО» ( вул.Львівська, буд.3, с.Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область, 81110; ідентифікаційний код 23953470) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (проспект Московський,60, м.Харків, 61050; ідентифікаційний код 09807750) заборгованість за кредитним договором №11350791000 від 04.06.2008 року по кредиту та процентам у розмірі 20979,68 дол.США (двадцять тисяч дев»ятсот сімдесят дев»ять доларів США 58 центів) та пеню у розмірі 17440,93 грн. (сімнадцять тисяч чотириста сорок грн.93 коп.), з якої: 13136,21 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, 4304,72 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також стягнути 8278,44 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 18.07.2016 р.

Суддя Кітаєва С.Б.