Рішення

від 18.07.2016 по справі 409/3189/15-ц

БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №409/3189/15-ц

Пров.№2/409/438/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2016 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: О.Ю.Максименко

при секретарі: В.М.Бондаренко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Євро-БусВ» , ОСОБА_2 сервісного центру МВС в м. Києві, ОСОБА_3 про визнання право чинів недійсними, витребування майна, анулювання реєстрації права власності, поновлення реєстрації права власності, -

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ „Євро-БусВ» , ОСОБА_2 сервісного центру МВС в м. Києві, ОСОБА_3 про визнання право чинів недійсними, витребування майна, анулювання реєстрації права власності, поновлення реєстрації права власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві власності належить автомобіль НОМЕР_1, який останній час знаходився за адресою: Луганська область Лутугинський район с. Розкішне вул. Свердлова буд. 74, ним він тимчасово не користувався у зв'язку з проведенням у м. Луганську та Луганській області антитерористичної операції. В серпні 2015 року він побачив свій автомобіль у м. Луганську, хоча не давав нікому дозволу на його використання. Пізніше з'ясувалося, що його автомобіль відповідно до довідки-рахунку серія ААЕ 047491, виданої 25 квітня 2015 року відповідачем ТОВ «Євро-Бус», був придбаний відповідачем ОСОБА_3 та у подальшому перереєстрований в МРЕВ центру №6 м. Києва за технічним паспортом №СХТ 066945 від 25 квітня 2015 року. Наявність довідки-рахунку свідчить про те, що відповідачем ОСОБА_3 спірний автомобіль було куплено шляхом комісійної торгівлі, де продавцем виступав відповідач ТОВ «Євро-Бус». Однак, позивач ніяких договорів комісії щодо вказаного автомобіля не укладав і нікому ніяких доручень в іншій формі на укладення такого договору або на продаж свого автомобіля не видавав. Таким чином, у даному випадку невідома особа від його імені уклала без його відома та без його згоди договір комісії з відповідачем ТОВ «Євро-Бус» на продаж його автомобіля, який потім, як комісіонер, на підставі довідки-рахунку продав його автомобіль відповідачу ОСОБА_3. Оскільки договір комісії укладено не з ним, він з цим відповідачем ніяких умов договору комісії щодо продажу мого автомобіля не погоджував, волевиявлення в ньому від його імені не відповідає його внутрішній волі, оскільки він не мав наміру укладати договір комісії для відчуження належного йому автомобілю, його не підписував і нікому не давав доручень на укладення та підписання такого договору, позивач вважає, що є підстави вважати, що цей договір не відповідає вимогам закону, а тому є підстави для визнання його недійсним, оскільки внаслідок укладеного договору комісії він незаконно втратив свій автомобіль, що порушує його право власності на вказаний автомобіль, бо він не збирався його продавати, а, уклавши вказаний договір, відповідачі тим самим позбавили його права власності на нього.

Оскільки право власності вже зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3, то є підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу згідно довідки-рахунку ААЕ 047491 від 25 квітня 2015 року та самої довідки, укладеного між відповідачами ТОВ «Євро-Бус», як продавцем, та відповідачем ОСОБА_3, як покупцем, і позивач має право вимагати визнання їх недійсними, оскільки є зацікавленою особою, права якої порушено вчиненим договором купівлі-продажу, бо цим договором він безпідставно позбавлений права власності на автомобіль. Вказаний договір купівлі-продажу його автомобіля укладений відповідачами, як недійсний, не створює для відповідача ОСОБА_3 наслідків у вигляді набуття права власності на нього, однак позивач стороною у вказаному договорі не був, тому поновити свої права власності на вказаний автомобіль може тільки шляхом пред'явлення вимоги про витребування свого автомобіля від відповідача ОСОБА_3, оскільки у даному випадку автомобіль вибув з його володіння не з його волі, а іншим шляхом, тобто шляхом передачі його на комісію невідомою особою, тому позивач вважає, що є підстави для витребування його від відповідача ОСОБА_3, не зважаючи на те, що він є добросовісним набувачем. Оскільки договір купівлі-продажу та довідка-рахунок є недійсними, то вони не створюють ніяких правових наслідків для відповідача ОСОБА_3 стосовно права власності на його автомобіль, а тому реєстрація автомобіля за відповідачем ОСОБА_3 має бути анульована з поновленням реєстрації права власності позивача. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить: визнати недійсним договір комісії, укладений між відповідачем ТОВ «Євро-Бус» та невідомою особою від його імені на передачу для комісійного продажу автомобіля НОМЕР_1; визнати недійсними договір купівлі-продажу від 25 квітня 2015 року, укладений між ТОВ «Євро-Бус» та відповідачем ОСОБА_3 та довідку-рахунок № ААЕ 047491 від 25 квітня 2015 року, на підставі яких відповідач ОСОБА_3 придбав автомобіль НОМЕР_1; витребувати на його користь від відповідача ОСОБА_3 автомобіль НОМЕР_2; зобов'язати відповідача ОСОБА_3 повернути йому автомобіль НОМЕР_2; зобов'язати ОСОБА_2 сервісний центр МВС в м. Києві анулювати реєстрацію права власності на автомобіль НОМЕР_2 на ім'я відповідача ОСОБА_3 та поновити реєстрацію права власності на автомобіль FIAT NUOVO DOBLO державний номер ВВ 5577ВТ.

В подальшому позивачем було уточнено відповідача УДАЇ ГУМВС України в особі центру №6 та в якості належного відповідача залучено ОСОБА_2 сервісний центр МВС в м. Києві.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, заперечень проти позову суду не представили.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача проти постановлення заочного рішення не заперечував.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України, про що 18.07.2016 року постановляє відповідну ухвалу.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_4 на праві власності належить автомобіль НОМЕР_1, що підтверджується технічним паспортом (а.с.12-13).

Автомобіль знаходився у зоні проведення антитерористичної операції на території Луганської області та був невідомими особами без відома та згоди позивача на підставі договору комісії переданий на комісійний продаж відповідачеві ТОВ «Євро-Бус».

25 квітня 2015 року вказаний автомобіль відповідачем ТОВ «Євро-Бус» був проданий, а відповідачем ОСОБА_3 був придбаний на підставі договору купівлі-продажу, що підтверджується довідкою-рахунком серії ААЕ 047491 від 25 квітня 2015 року.

В подальшому автомобіль перереєстрований відповідачем ОСОБА_3 на своє ім'я з присвоєнням державного номеру ВВ5577ВТ в ОСОБА_2 сервісному центрі МВС в м. Києві за технічним паспортом №СХТ 066945 від 25 квітня 2015 року, що підтверджується повідомленням УДАІ та довідкою УВС (а.с. 20, 22, 45, 121).

Вказані обставини підтверджуються дослідженими судом зазначеними доказами.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачений законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способом, передбаченим законодавством, є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України позивач зобов'язаний представити суду докази на підтвердження своїх доводів про порушення відповідачем його прав.

Позивач звернувся до суду за захистом права власності на автомобіль, яке, як встановлено судом, було порушено, а тому підлягає судовому захисту.

Суд на підставі наданих позивачем доказів вважає встановленим, що позивач протиправно був позбавлений права власності на належне йому майно і це його право має бути захищено. Однак, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню відповідно до загальних положень норм цивільного права.

Згідно зі ст. 202 ЦК України договір є різновидом правочину.

Стаття 205, 206 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно зі ст. 208 ЦК України у письмовій формі, у числі іншого, належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Стаття 244 ЦК України передбачає, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 року №1200 затверджений Порядок здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, тобто, такий порядок відчуження транспортного засобу передбачений законом, в якому міститься розділ „Особливості здійснення комісійної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номериВ» , зі змісту положень цього розділу випливає, що суб'єкт господарювання, що здійснює комісійну торгівлю автомобілями, приймає для комісійного продажу транспортні засоби на підставі договору комісії, укладеного з власником цього транспортного засобу.

Відповідно до ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Спеціальні норми щодо форми такого договору відсутні, тому у даному випадку при укладенні такого договору слід застосовувати загальні положення ст.ст. 205-209 ЦК України, які регулюють правила щодо форми укладення право чинів.

Виходячи з системного аналізу вказаних правових норм випливає, що договір комісії, який є різновидом правочину, в якому сторонами є фізична та юридична особа, має бути укладений у письмовій формі, у ньому мають бути визначені погоджені істотні умови договору та він має бути підписаний сторонами договору.

Оскільки суду не надано доказів, що відповідачем ТОВ «Євро-Бус» було в установленому порядку саме з позивачем або його належним представником укладено відповідний договір комісії на продаж належного позивачеві спірного автомобілю, суд вважає, що вказаний відповідач не набув у встановленому порядку права на комісійну реалізацію спірного автомобілю будь-кому, оскільки без такого договору здійснення взагалі діяльності відповідача з комісійного продажу неможливе.

Доказів того, що відповідачем ТОВ «Євро-Бус» продаж спірного автомобілю здійснено з інших підстав, а не на підставі договору комісії, суду не надано.

Отже, суд вважає, що у даному випадку відповідач ТОВ «Євро-Бус», здійснивши продаж спірного автомобіля на комісійних засадах, діяв на підставі договору комісії, укладеного з порушенням вимог закону.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, оскільки у даному випадку договір комісії укладено не з позивачем, позивач з відповідачем ніяких умов договору комісії щодо продажу автомобіля не погоджував, волевиявлення в ньому від його імені не відповідає його внутрішній волі, оскільки він не мав наміру укладати договір комісії для відчуження належного йому автомобіля, він його не підписував і нікому на давав доручень на укладення та підписання такого договору, цей договір не відповідає вимогам закону, а тому є підстави для визнання його недійсним.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Однак, у даному випадку у зв'язку з недійсністю договору комісії, не можуть бути застосовані правові наслідки недійсності правочину шляхом повернення позивачеві відповідачем ТОВ «Євро-Бус» спірного автомобілю, оскільки він ним проданий відповідачу ОСОБА_3 на підставі довідки-рахунку № ААЕ 04791 від 25 квітня 2015 року.

Пленум Верховного Суду України у пункті 5 постанови №9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Суд вважає, що є підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу щодо спірного автомобіля, укладеного відповідачами, і виданої довідки-рахунку № ААЕ 047491 від 25 квітня 2015 року з цього приводу, яка є підставою для реєстрації права власності у компетентних органах, і позивач має право вимагати визнання їх недійсними, оскільки зазначеним правочином порушено його законні права та інтереси стосовно права власності на зазначений автомобіль, тобто, він є зацікавленою особою, права якої порушено вчиненим договором купівлі-продажу, оскільки цим договором він безпідставно позбавлений права власності на належне йому майно - автомобіль FIAT NUOVO DOBLO, державний номер НОМЕР_3, а тому має право оспорювати цей договір.

Статті 316, 317, 319, 321 ЦК України встановлюють, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 346 ЦК України містить підстави припинення права власності: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 347 ЦК України встановлено, що особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, право власності непорушне, тільки власник на свій розсуд розпоряджається своїм майном, у тому числі може укладати стосовно нього договори купівлі-продажу, припинення права власності можливе тільки у встановленому законом порядку та випадках.

У даному випадку позивач не мав наміру розпорядитися своїм автомобілем шляхом комісійного продажу його через відповідача ТОВ «Євро-Бус» відповідачеві ОСОБА_3, а тому договором купівлі-продажу було порушено право власності позивача на належний йому автомобіль, він був проти його волі позбавлений права власності на нього, інших передбачених законом підстав для позбавлення його права власності, немає.

Таким чином, вказаний договір є таким, що не відповідає вимогам закону, а тому є підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу згідно довідки-рахунку ААЕ 047491 від 25 квітня 2015 року, укладеного між відповідачами ТОВ «Євро-Бус», як продавцем, та відповідачем ОСОБА_3, як покупцем, оскільки цей договір суперечить вимогам закону стосовно розпорядження, набуття та припинення права власності, порушує право власності позивача на спірний автомобіль, бо він не збирався його продавати, а, уклавши вказаний договір, відповідачі тим самим позбавили його права власності на нього, на даний час право власності вже зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3.

Отже, вказаний договір купівлі-продажу спірного автомобіля, укладений відповідачами, як недійсний, не створює для відповідача ОСОБА_3 наслідків у вигляді набуття права власності на нього, однак, оскільки стороною у вказаному договорі позивач не був, застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України не надається можливим, а тому поновлення порушеного права позивача можливе тільки шляхом витребування свого автомобіля від відповідача ОСОБА_3.

Стаття 388 ЦК України передбачає, що майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У даному випадку автомобіль вибув з володіння позивача не з його волі, а іншим шляхом, тобто шляхом передачі його на комісію невідомою особою, тому є підстави для витребування його від відповідача ОСОБА_3 на його користь, не зважаючи на те, що цей відповідач є добросовісним набувачем.

Ця обставина дає право відповідачеві ОСОБА_3 вимагати повернення від відповідача ТОВ «Євро-Бус» сплачених за договором купівлі-продажу коштів на загальних підставах, отже його право не буде порушено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що достатнім та таким, що відповідає вимогам закону, способом захисту порушеного права позивача є витребування автомобіля з законного володіння відповідача ОСОБА_3, а тому позов в частині зобов'язання повернути автомобіль задоволенню не підлягає.

Відповідно до Порядку державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1338, з послідуючими змінами, реєстрація права власності на транспортні засоби проводиться на підставі довідок-рахунків, які видають суб'єкти підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби при продажу транспортних засобів та є підставою для реєстрації транспортного засобу за покупцем.

Державна реєстрація прав власності на майно - це підтвердження державою виникнення, існування або припинення права власності на майно, що у свою чергу гарантується Конституцією України.

Оскільки видана на підтвердження договору купівлі-продажу довідка-рахунок є документом, який породжує певні права та обов'язки, то у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу є недійсним, і довідка-рахунок, видана на його підтвердження також, з тих же підстав має бути визнана недійсною реєстрація права власності за відповідачем ОСОБА_3, з поновленням реєстрації права власності позивача на спірний автомобіль. Анулювання реєстрації, як про це просить позивач, законодавством не передбачене.

Порядком державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1338 встановлена єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, яка проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС.

Вказаним порядком визначена певна процедура проведення реєстрації, яка передбачає особисте звернення власника транспортного засобу або його довіреної особи до сервісного центру, написання відповідної заяви та подання певних документів, до яких відноситься також копія рішення суду. Реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів здійснюється за місцем звернення власника або його уповноваженої особи незалежно від місця реєстрації (проживання) фізичної особи.

Отже, поновлення державної реєстрації права власності позивача на автомобіль залежить від його дій, а тому цей обов'язок не може бути покладений на відповідача ОСОБА_2 сервісний центр МВС в м. Києві.

З вказаних підстав позов до вказаного відповідача суд вважає необґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При поданні позову позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 1000 гривень. Оскільки судом позов задовольняється частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору підлягають стягненню на його користь з відповідачів в рівних частках відповідно до пропорційності задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 року №1200 „Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номериВ» , Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1338 „Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедівВ» , Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 202, 203, 205, 206, 207, 208, 209, 215, 216, 239, 244, 316, 317, 319, 321, 346, 347, 388, 626, 638, 639, 655, 658, 1011 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 30, 58-60, 74, 88, 215-218, 224-233 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір комісії, укладений між відповідачем ТОВ «Євро-Бус» та невідомою особою на передачу для комісійного продажу автомобіля FIAT NUOVO DOBLO, державний номер НОМЕР_3.

Визнати недійсними договір купівлі-продажу від 25 квітня 2015 року, укладений між ТОВ «Євро-Бус» та відповідачем ОСОБА_3 та довідку-рахунок № ААЕ 047491 від 25 квітня 2015 року, на підставі яких відповідач ОСОБА_3 придбав автомобіль FIAT NUOVO DOBLO, державний номер НОМЕР_3.

Витребувати автомобіль НОМЕР_2 від відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1.

Визнати недійсною реєстрацію права власності на автомобіль НОМЕР_2 на ім'я відповідача ОСОБА_3 та поновити реєстрацію права власності на автомобіль НОМЕР_1 за ОСОБА_1.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з відповідачів ТОВ «Євро-Бус», що розташований за адресою: м. Київ вул. Харківське шосе б. 150/15 нежиле приміщення 191-Б, ідентифікаційний код 37538856, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_4, на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 700 гривень в рівних частках.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Білокуракинський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області ОСОБА_5