Постанова

від 21.07.2016 по справі 825/1128/16

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 року Чернігів Справа № 825/1128/16

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бобруйко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

17.06.2016 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - Бахмацька ОДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 23.06.2015 №4966-17.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення складено та вручено з грубим порушенням норм Податкового кодексу України, а тому є незаконним. Крім того, позивач вважає, що на момент винесення та вручення податкового повідомлення-рішення автомобіль перестав бути об'єктом оподаткування, оскільки він використовувався більше ніж 5 років. При цьому, на сьогоднішній день діє норма закону, згідно якої позивач не є платником транспортного податку і не був ним станом на липень-серпень 2015 року, а тому не повинен сплачувати його.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду свої письмові заперечення (а.с.30-33) зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що прийняте у повній відповідності до норм чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Центром надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Бахмач, Бахмацького, Борзнянського, Коропського, Талалаївського районів, на адресу Бахмацької ОДПІ було надіслано лист від 28.02.2015 №210, в якому зазначені списки власників транспортних засобів, за якими зареєстровані легкові автомобілі з об'ємом двигуна понад 3 000 куб. см та терміном використання до 5 років.

Як вбачається з вказаної довідки, позивач є власником автомобіля марки "TOYOTA TUNDRA" 2010 року випуску з об'ємом двигуна 5 663 куб. см, який зареєстрований ним 03.09.2014 (дата першої реєстрації 16.11.2012), що також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.52).

На підставі отриманої інформації відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.06.2015 № 4966-17, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн (а.с.7), що є предметом даного спору.

Вказане податкове повідомлення-рішення надіслано позивачу 30.06.2015 (а.с.40) та повернуто 03.08.2015 "за закінченням терміну зберігання". Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, отримано позивачем 05.08.2016 особисто, що підтверджується підписом на корінці податкового повідомлення-рішення (а.с.49). Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015, ст.267 Податкового Кодексу України (далі - Кодекс) викладена у новій редакції, якою передбачено сплату транспортного податку.

Підпунктом 267.1.1 п.267.1 ст.267 Кодексу (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Кодексу є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.1999).

Як вже зазначалося раніше, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. При цьому обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Тому, законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом від 28.12.2014 №71-VIII, та не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015.

Як було встановлено судом, позивачу на праві власності належить автомобіль марки "TOYOTA TUNDRA" 2010 року випуску з об'ємом двигуна 5 663 куб. см.

Тобто, вказаний транспортний засіб є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач - платником такого податку відповідно до ст.267 Кодексу.

Проте, суд зазначає, що податковим органом під час визначення податкового зобов'язання не було враховано, що транспортний податок належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст.12 Податкового кодексу України .

У відповідності до п.8.1 та п.8.3 ст.8 Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п.п.10.1, 10.2 ст.10 Кодексу до місцевих податків належить податок на майно, який в силу ст.265 Кодексу складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Положеннями статті 12 Кодексу визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає: перелік загальнодержавних податків та зборів; перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад; положення, визначені в п.7.1 та п.7.2 ст.7 цього Кодексу щодо загальнодержавних податків та зборів; положення, визначені в п.7.1 та п.7.2 ст.7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п.24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 Кодексу визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, транспортний податок, як місцевий податок, підлягав би сплаті у 2015 році виключно у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про його встановлення до 15.07.2014.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Бахмацької міської ради від 29.01.2015 (а.с.34) «Про транспортний податок" запроваджено на території Бахмацької міської ради транспортний податок. Крім того, зазначено, що вказане рішення набуває чинності з 01.01.2015.

Згідно пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Кодексу одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, а транспортний податок встановлено на території Бахмацької міської ради 29.01.2015 "Положенням про порядок справляння транспортного податок у м. Бахмач" (а.с.35-36), затвердженого рішенням Бахмацької міської ради від 29.01.2015 «Про транспортний податок», у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом змін з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Згідно із положеннями п.4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71, органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Однак, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII не передбачено, що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку не застосовуються правила, зазначені у ст.12 Податкового кодексу України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави для нарахування ОСОБА_3 в 2015 році транспортного податку та винесення податкового повідомлення-рішення від 23.06.2015 №4966-17, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. крім того визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб суперечить принципу стабільності закріпленого нормами Податкового кодексу України.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

При цьому, за врахуванням вищевикладеного висновку, суд не бере до уваги посилання позивача щодо порушень при складанні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його направлення, як такі що не впливають на підстави його скасування.

Таким чином, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду, а отже, суд визнає податкове повідомлення-рішення від 23.06.2015 № 4966-17 необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства і порушує права позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 про скасування податкового повідомлення-рішення належить задовольнити.

Відповідно в силу ч.1 ст.94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 23.06.2015 №4966-17.

Стягнути з Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Чернігівська, 2-а, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500, код ЄДРПОУ 39559899) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 16500, код НОМЕР_1) 551,20 грн (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.) судових витрат.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк