Рішення

від 21.07.2016 по справі 910/10355/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2016Справа № 910/10355/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС енд ТІ Тур" (далі - Замовник) до товариства з обмеженою відповідальністю "Оствесттур" (далі - Компанія) про стягнення 7 714,63 грн.,

за участі представників:

від позивача: Стельмаха Ю.М., за довіреністю від 1 червня 2016 року,

від відповідача: не з'явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2016 року Замовник звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов укладеного між ним та Компанією договору № 136 від 10 вересня 2015 року позивач перерахував вартість замовлених послуг у розмірі 7 714,63 грн. Оскільки відповідач у встановлений даною угодою строк обумовлені сторонами послуги не надав, Замовник, посилаючись на положення статей 525-526, 610-612, 901, 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з Компанії суму перерахованих грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 червня 2016 року порушено провадження у справі № 910/10355/16 та призначено її розгляд на 7 липня 2016 року.

7 липня 2016 року розгляд справи було відкладено на 21 липня 2016 року, про що судом винесено відповідну ухвалу суду.

У судовому засіданні 21 липня 2016 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у призначені судові засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 6 червня 2016 року та про відкладення розгляду справи від 7 липня 2016 року надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачем документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2015 року між сторонами було укладено договір № 136, за умовами якого Компанія зобов'язалась організувати прийом туристів, направлених Замовником, відповідно до його замовлення, та надати таким туристам комплекс послуг по розміщенню, харчуванню, конференц-послуг та додаткових послуг, передбачених у готелі, згідно з умовами даного договору.

Згідно заявки № 020/16 від 1 березня 2016 року позивач замовив у Компанії п'ять номерів для проживання шести осіб у період 8-9 квітня 2016 року та надав список осіб, що мали проживати у готелі.

2 березня 2016 року Замовником було отримано від відповідача підтвердження бронювання п'яти номерів для проживання в період 8-9 квітня 2016 року.

У подальшому позивачем було здійснено корегування замовлення та 16 березня 2016 року було надано Компанії заявку № 028/16, відповідно до якої було зменшено кількість замовлених номерів до чотирьох.

16 березня 2016 року позивач отримав від відповідача підтвердження бронювання чотирьох номерів для проживання в період 8-9 квітня 2016 року. Один номер було анульовано згідно заявки № 039/16 від 1 квітня 2016 року та відповідного підтвердження ануляції. Належні копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 3.2.3 договору № 136 відповідач зобов'язався не пізніше однієї доби після отримання замовлення направити позивачу рахунок з вартістю заявлених послуг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 1 квітня 2016 року було виставлено Замовнику рахунок-фактуру № ЛБ-0000601 на суму 7 714,63 грн.

Відповідно до пункту 4.7 укладеного правочину Замовник зобов'язався перерахувати на банківський рахунок Компанії 100 % вартості замовлених послуг згідно попередніх рахунків не пізніше, як за три дні до початку обслуговування по групових турах, а по індивідуальних турах - не пізніше дня поселення.

5 квітня 2016 року позивач перерахував грошові кошти в розмірі 7 714,63 грн. на користь Компанії, що підтверджується відповідною копією платіжного доручення № 87, наявною в матеріалах справи.

8-9 квітня 2016 року Замовник не зміг скористатись послугами відповідача, оскільки готель "Либідь" у зазначені дати не працював.

Пунктом 5.3 договору № 136 сторони передбачили, що в разі ненадання будь-якої із замовлених і сплачених послуг Компанія зобов'язана повернути позивачу повну вартість ненаданої послуги.

6 квітня 2016 року Замовник звернувся до відповідача з листом № 045/16 про повернення коштів. Надалі позивач повторно 18 квітня 2016 року звернувся до Компанії з претензією про повернення коштів.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно зі статтею 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача перед Замовником за договором, яка складає 7 714,63 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Компанія на момент прийняття рішення не надала документи, які свідчать про повернення вказаної суми позивачу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оствесттур" (02002, місто Київ, вулиця Марини Раскової, будинок 11, офіс 610, ідентифікаційний код 35646390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС енд ТІ Тур" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 41, ідентифікаційний код 39189659) 7 714 (сім тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 63 коп. основного боргу, а також та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25 липня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко