Рішення

від 18.07.2016 по справі 914/1055/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2016 р. Справа № 914/1055/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Ембавуд УкраїнаВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий Дім В«АМСВ»

про стягнення 7792315,64 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Зінченко С.С.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність б/н від 15.07.2016 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Ембавуд УкраїнаВ» (далі - ТОВ «Ембавуд Україна», позивач) звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий Дім В«АМСВ» (далі - ТОВ В«Торговий Дім В«АМСВ» , відповідач) про стягнення 7792315,64 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.04.2016 р. у справі № 914/1055/16 було передано дану справу за підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.05.2016 р. справу № 914/1055/16 було прийнято до провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення своєчасного та повного розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № SAM-22/11 від 15.04.2011 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 7792315,64 грн. заборгованості, а також 116884,73 грн. судового збору.

Крім того, при поданні даного позову ТОВ В«Ембавуд УкраїнаВ» було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми ТОВ В«Торговий Дім В«АМСВ» , яке було залишено судом без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позовуВ» № 16 від 26.12.2011 р., відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позовуВ» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин , з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Позивачем у даному випадку не доведено наявності зазначених вище фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову, та не надано відповідних доказів.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у даній справі.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 04.07.2016 р. представником позивача було подано клопотання б/н від 04.07.2016 р. (вх. № 13728/16 від 04.07.2016 р.) про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.07.2016 р. було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

До господарського суду Київської області від позивача було подано клопотання б/н від 15.07.2016 р. (вх. № 14789/16 від 18.07.2016 р.) про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема, копій видаткових накладних на підтвердження поставки товарів відповідачу, довіреностей на отримання представниками відповідача товару, довідки з банку про надходження коштів від відповідача та здійснений позивачем розрахунок заборгованості ТОВ «Торговий дім «АМС».

У судових засіданнях 30.05.2016 р., 04.07.2016 р. та 18.07.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримував.

Відповідач у судові засідання 30.05.2016 р., 04.07.2016 р. та 18.07.2016 р. представника не направив, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідачем не надано.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.07.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

15.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Ембавуд УкраїнаВ» (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий Дім В«АМСВ» (покупець) було укладено договір поставки № SAM-22/11, відповідно до п. 2.1 якого позивач зобов'язується поставляти покупцю товар, визначений сторонами договору у відповідних додатках та/або додаткових угодах до цього договору, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, визначених договором.

Згідно пункту 2.3 договору загальний обсяг товару, що поставляється за цим договором, визначається сумарно і дорівнює загальній кількості товару, поставленого покупцю протягом дії договору.

У відповідності з п. 4.1 договору постачальник поставляє товар покупцю в асортименті та за цінами, визначеними умовами договору та вказаними у відповідних додатках та/або додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна договору складається із загальної суми вартості товару, поставленого постачальником протягом дії цього договору (п. 4.2 договору).

Згідно пункту 5.1 договору, покупець зобов'язується здійснити 100% оплати вартості одержаного товару, що вказана у товарно-транспортній чи видатковій накладній або в іншому документі, протягом 30 банківських днів із моменту одержання товару покупцем у замовлених асортименті та кількості.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та товарно-транспортної чи видаткової накладної або іншого документа, за яким був поставлений товар, у національній валюті України та у безготівковому порядку на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 14.1 договору передбачено, зокрема, що термін дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Як зазначає позивач, протягом дії договору ТОВ В«Ембавуд УкраїнаВ» , на підставі видаткових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи, поставив ТОВ В«Торговий Дім В«АМСВ» товари загальною вартістю 20758858,90 грн., проте ТОВ В«Торговий Дім В«АМСВ» частково розрахувалось за отриманий товар, і частково покупцем було повернуто товару на загальну суму 12966543,26 грн. Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем, згідно здійсненого останнім розрахунку суми заборгованості за період з 01.01.2011 р. по 24.06.2016 р. становить 7792315,64 грн.

ТОВ В«Ембавуд УкраїнаВ» та ТОВ В«Торговий Дім В«АМСВ» було підписано та скріплено печатками акти звірки розрахунків від 31.01.2015 р. на суму 8205460,37 грн., від 28.02.2015 р. на суму 8209315,64 грн., від 31.03.2015 р. на суму 8099315,64 грн., від 30.04.2015 р. на суму 7999315,64 грн., від 30.06.2015 р. на суму 7971315,64 грн., від 31.07.2015 р. на суму 7851315,64 грн., від 31.08.2015 р. на суму 7792315,64 грн., від 30.09.2015 р. на суму 7792315,64 грн. та від 31.10.2015 р., згідно якого кінцеве сальдо станом на дату підписання становило 7792315,64 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за договором № SAM-22/11 від 15.04.2011 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати у повному обсязі отриманого за договором поставки № SAM-22/11 від 15.04.2011 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № SAM-22/11 від 15.04.2011 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 7792315,64 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю В«Ембавуд УкраїнаВ» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий Дім В«АМСВ» (07812, Київська обл., Бородянський р-н, с. Шибене, вул. Садова, 3, код 37613299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Ембавуд УкраїнаВ» (81400, Львівська обл., м. Самбір, вул. В'ячеслава Чорновола, 36, код 36676494) 7792315 (сім мільйонів сімсот дев'яносто дві тисячі триста п'ятнадцять) грн. 64 коп. основного боргу, 116884 (сто шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 73 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 25.07.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна