Рішення

від 19.07.2016 по справі 910/10128/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2016Справа №910/10128/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тройка-СКСІ"

про стягнення 52 301,84 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Климкович Ю.Б. (довіреність б/н від 25.08.2015)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тройка-СКСІ" (відповідач) 52301,84 грн., з яких: основна сума заборгованості - 24720,52 грн., збитки в розмірі 6000,00 грн., штраф у розмірі 2051,73 грн., 3 % річних у розмірі 1566,97 грн., та інфляційні втрати у розмірі 17962,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг № 00006234 від 21.11.2012 в частині своєчасної сплати лізингових платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 24720,52 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3 % річних у розмірі 1566,97 грн. та інфляційні втрати у розмірі 17962,62 грн. Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 2051,73 грн., нарахований за надіслані позивачем вимоги щодо сплати заборгованості та суму збитків в розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2016 порушено провадження по справі № 910/10128/16 та призначено її до розгляду 23.06.2016.

14.06.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2016 розгляд справи №910/10128/16 відкладено на 19.07.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 19.07.2016 надав суду розрахунки та пояснення щодо заявлених вимог та надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 19.07.2016 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 03.06.2016, від 23.06.2016, які надіслані на юридичну адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 19.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тройка-СКСІ" (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 00006234 (далі - договір), відповідно до умов якого об'єктом лізингу є транспортний засіб VW Polo Sedan, шасі НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_1.

Відповідно до розділу договору "Умови лізингу", вартість об'єкту лізингу становить еквівалент 15324,00 дол. США; авансовий платіж - еквівалент 3831,00 дол. США; обсяг фінансування - 111493,00 дол. США; кількість лізингових платежів - 60; строк лізингу - 60 місяців; лізинговий платіж - еквівалент 347,53 дол. США; адміністративний платіж - еквівалент 229,86 дол. США. Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені у гривні і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, відповідно до п. 6.3 та 2) відповідно до п. 6.4.2 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу. Зобов'язання (вказані вище еквіваленти в дол. США) лізингоодержувача на момент доставки об'єкта лізингу будуть виражені у гривнях у акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору про фінансовий лізинг. Наступні розрахунки у гривнях будуть здійснюватися лізингодавцем та вказуватись у рахунках, що підлягають сплаті лізингоодержувачем.

Відповідно до розділу договору "Придбання об'єкта лізингу" лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу після завершення погодженого строку лізингу за купівельною ціною, визначеною лізингодавцем.

Згідно із п. 3.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору про фінансовий лізинг № 00006234 від 21.11.2012) предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті, який був обраний у відповідності до специфікації лізингоодержувачем та у повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача.

Лізингодавець купує об'єкт лізингу та передає його лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями українського законодавства та договору, а лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями українського законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу у відповідності до договору (пункти 3.2, 3.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Згідно із п. 3.4 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають виплаті за цим контрактом. За умови повної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів та інших платежів, що підлягають виплаті за цим контрактом, Порше Лізинг Україна приймає рішення про визначення купівельної ціни у розмірі вартості об'єкта лізингу, як це визначено у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а сплачені лізингоодержувачем авансовий платіж та платежі, що відшкодовують частину вартості об'єкта лізингу, будуть зараховані у сплату купівельної ціни. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом, розмір купівельної ціни буде відповідним чином збільшений.

Відповідно до п. 4.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено у цьому контракті).

Пунктом п. 4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачено, що після завершення строку дії цього контракту, після сплати останнього лізингового платежу, інших платежів за цим контрактом та виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача. З цією метою сторони укладають договір купівлі-продажу, підписують додаткову угоду до цього контракту або оформлюють таке придбання в інший спосіб, визначений Порше Лізинг Україна.

Згідно із п. 5.4. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об'єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та Порше Лізинг Україна акту прийому-передачі. Будь-які дефекти об'єкта лізингу фіксуються в акті прийому-передачі. Об'єкт лізингу вважається таким, що був прийнятий лізингоодержувачем в ідеальному стані та у відповідності до вимог останнього.

Відповідно до п. 12.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).

Строк лізингу починається з дати підписання акта прийому-передачі лізингоодержувачем об'єкту лізингу (п. 12.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу).

Додатком до договору про фінансовий лізинг № 00006234 від 21.11.2012 (Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) сторони погодили строки та суми сплати лізингоодержувачем лізингових платежів за договором. Останнім днем внесення яких є 15.11.2017.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги стверджує, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань за договором у період з грудня 2013 по червень 2014 року не було здійснено сплати лізингових платежів, а саме:

лізинговий платіж за грудень 2013 року на суму 2867,82 грн. відповідно до рахунку №00167491 від 03.12.2013, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.12.2013;

лізинговий платіж за січень 2014 року на суму 2887,98 грн. відповідно до рахунку №00173622 від 02.01.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.01.2014;

лізинговий платіж за лютий 2014 року на суму 3023,51 грн. відповідно до рахунку №00179517 від 03.02.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.02.2014;

лізинговий платіж за березень 2014 року на суму 3718,57 грн. відповідно до рахунку № 00185591 від 03.03.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2014;

лізинговий платіж за квітень 2014 року на суму 3982,70 грн. відповідно до рахунку №00193032 від 01.04.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2014;

лізинговий платіж за травень 2014 року на суму 4083,48 грн. відповідно до рахунку №00199663 від 05.05.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.2014;

лізинговий платіж за червень 2014 року на суму 4156,46 грн. відповідно до рахунку №00205496 від 03.06.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.2014.

Таким чином внаслідок несплати відповідачем вищевказаних лізингових платежів у відповідача виникла заборгованість у сумі 24720,52 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00006234 від 21.11.2012 позивачем заявлено штраф за надіслані позивачем вимоги щодо сплати заборгованості у загальному розмірі 24720,52 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1566,97 грн. та інфляційні втрати у розмірі 17962,62 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки у загальному розмірі 6000,00 грн. витрат на правову допомогу (в т. ч. 1000,00 грн. ПДВ).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

У відповідності до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" № 723/97-ВР від 16.12.1997 передбачено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний: 1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; 2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати лізингові платежі; 4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; 5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; 6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; 7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до п. 6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше Лізинг Україна лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), що є невід'ємною частиною цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

Згідно із п. 6.3. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну Євро/долара США, встановленого НБУ або українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку з купівлі та продажу Євро/доларів США до української гривні, як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші виплати, передбачені цим контрактом, розраховуються в Євро/доларах США на змінній основі та підлягають сплаті в українській гривні за обмінним курсом вказаного вище банку (чинного станом на дату виставлення рахунку).

Відповідно до п. 6.4. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків за використання обсягу фінансування, розмір яких узгоджений сторонами.

Відповідно до п. 6.5. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).

Як підтверджено матеріалами справи, у період з грудня 2013 року по червень 2014 року відповідачем не здійснено сплату лізингових платежів на суму 24720,52 грн., а саме:

лізинговий платіж за грудень 2013 року на суму 2867,82 грн. відповідно до рахунку №00167491 від 03.12.2013;

лізинговий платіж за січень 2014 року на суму 2887,98 грн. відповідно до рахунку №00173622 від 02.01.2014;

лізинговий платіж за лютий 2014 року на суму 3023,51 грн. відповідно до рахунку №00179517 від 03.02.2014;

лізинговий платіж за березень 2014 року на суму 3718,57 грн. відповідно до рахунку № 00185591 від 03.03.2014;

лізинговий платіж за квітень 2014 року на суму 3982,70 грн. відповідно до рахунку №00193032 від 01.04.2014;

лізинговий платіж за травень 2014 року на суму 4083,48 грн. відповідно до рахунку №00199663 від 05.05.2014;

лізинговий платіж за червень 2014 року на суму 4156,46 грн. відповідно до рахунку №00205496 від 03.06.2014.

Як вбачається з Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) до договору, відповідач повинен був сплачувати черговий лізинговий платіж (відшкодування частини вартості об'єкта лізингу та сплата процентів і комісій) 15 числа поточного місяця користування об'єктом лізингу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, відповідач повинен був оплатити виставлені позивачем за період з грудня 2013 року по червень 2014 року рахунки-фактури не пізніше 15 числа поточного місяця, зокрема: рахунок-фактуру №00167491 від 03.12.2013 на суму 2867,82 грн. - в строк до 15.12.2013 (включно); рахунок-фактуру №00173622 від 02.01.2014 на суму 2887,98 грн. - в строк до 15.01.2014 (включно); рахунок-фактуру №00179517 від 03.02.2014 на суму3023,51 грн. - в строк до 15.02.2014 (включно); рахунок-фактуру № 00185591 від 03.03.2014 на суму 3718,57 грн. - строк до 15.03.2014 (включно); рахунок-фактуру №00193032 від 01.04.2014 на суму на суму 3982,70 грн. - в строк до 15.04.2015 (включно); рахунок-фактуру №00199663 від 05.05.2014 на суму 4083,48 грн. - в строк до 15.05.2014 (включно); рахунок-фактуру №00205496 від 03.06.2014 на суму 4156,46 грн. - в строк до 15.06.2014 (включно).

У відповідності до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір та повернути об'єкт лізингу у разі, якщо лізингоодержувач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів (п. 12.6.1).

Пунктом 12.8 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачено, що після розірвання договору лізингодавець має право негайно скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів незалежно від дати їхньої сплати.

Згідно з із п. 12.9 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до п. 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено п. 4.2, а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто, сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна ринковою вартість об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання договору.

Відповідно до п. 13.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об'єкт лізингу у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов контракту.

Пунктом 13.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу визначено, що після вилучення (повернення) об'єкта лізингу сторони підписують акт вилучення (повернення) об'єкта лізингу, в якому зазначають фактичні показники пробігу об'єкта лізингу, всі дефекти та вартість їх усунення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. № 00006234 від 17.06.2014 про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору.

Відповідно до п. 12.13 у випадках, передбачених п.п 12.6 та 12.12 контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

01.07.2014 між сторонами, у зв'язку із припиненням дії договору про фінансовий лізинг № 00006234 від 21.11.2012, підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого відповідач повернув позивачу об'єкт лізингу.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевстановлені обставини, оскільки строк сплати лізингових платежів за період з грудня 2013 року по червень 2014 року настав та враховуючи те, що договір фінансового лізингу припинив свою дію, суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення основної заборгованості за договором фінансового лізингу № 00006234 від 21.11.2012 у сумі 24720,52 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підстав п. 8.2.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 2051,73 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8.2.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у випадку прострочення сплати лізингових платежів лізингоодержувач сплачує штрафи за вимоги щодо сплати, надіслані лізиноодержувачем (нагадування про несплату): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, 20 доларів США за другу вимогу та 25 доларів США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку вимогу).

Позивач стверджує, що ним були направлені на адресу лізингоодержувача - ТОВ "Тройка-СКСІ" наступні нагадування про несплату лізингових платежів: перше нагадування від 17.02.2014, друге нагадування від 04.03.2014, трете нагадування від 17.03.2014, перше нагадування від 05.05.2014, друге нагадування від 19.05.2014, трете нагадування від 05.06.2014, третє нагадування від 17.06.2014 та виставлено відповідачу рахунки на сплату: №00182841 від 17.02.2014, №00187992 від 04.03.2014, №00190133 від 17.03.2014, №00197658 від 05.05.2014, №00202740 від 19.05.2014, №00207992 від 05.06.2014, №00209086 від 17.06.2014.

Пунктом 20.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу сторони погодили, якщо інше прямо не передбачено контрактом, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у контракті у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою. При цьому факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладеного з відповідною відміткою УДППЗ "Укрпошта" або кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або кур'єром). Факт отримання адресатом повідомлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), наявності повідомлення про вручення адресату поштового відправлення/відмови адресата від прийняття з відповідною відміткою УДППЗ "Укрпошта", кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення кур'єром або поштою).

Матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем вимог на адресу відповідача як це передбачено п. 20.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем доказів надсилання вимог також не надано, у суду відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення штрафу у сумі 2051,73 грн., у зв'язку із чим, позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Також позивач просить стягнути з відповідача нараховані за періоди з 16.12.2013 по 05.05.2016, з 16.01.2014 по 05.05.2016, з 16.02.2014 по 05.05.2016, з 16.03.2014 по 05.05.2016, з 16.04.2014 по 05.05.2016, з 16.05.2014 по 05.05.2016, з 16.06.2014 по 05.05.2016, 3% річних у розмірі 1566,97 грн. та інфляційні втрати у розмірі 17962,62 грн.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що дані розрахунки є арифметично вірними, у зв'язку із чим, вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1566,97 грн. та інфляційні втрати у розмірі 17962,62 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про з відповідача збитків у загальному розмірі 6000,00 грн. витрат на правову допомогу (в т. ч. 1000,00 грн. ПДВ).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України, передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Під збитками позивачем визначено суму 6000,00 грн. (в т. ч. 1000,00 грн. ПДВ) понесених ним витрат на оплату юридичних послуг, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Вернер" по справі за позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00006234 від 21.11.2012.

В підтвердження заявленої вимоги позивач надав договір про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 р., укладений між ТОВ "Порше лізинг Україна" (замовник) та ТОВ "Юридична фірма Вернер і Партнери" (виконавець), відповідно до якого виконавець надає юридичні послуги, які полягають у консультуванні, підготовці процесуальних документів та участі у судових засіданнях; копію рахунку-фактури № 831 від 07.07.2016, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма Вернер" на суму 5000,00 грн., копію акту № 830 від 07.07.2016 до договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 про надання послуг на суму 5000,00 грн.

Додатковою угодою №47 від 15.01.2013 року сторони замінили виконавця за договором №17/2010 на ТОВ "Юридична фірма Вернер".

Відповідно до п. 8.2.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у випадку прострочення сплати лізингових платежів до відповідача застосовуються санкції, зокрема, компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, гонорари юристам, судові та позасудові витрати.

Згідно із п. 8.6 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу будь-які збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обов'язків за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі понад передбачені контрактом штрафні санкції.

Пунктом 12.10 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу визначено, що у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту позивач зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, зокрема витрат на правову допомогу.

Проте, в силу положень ст. 22 Цивільного кодексу України, 224-225 Господарського кодексу України сума витрат, понесених на оплату послуг на оплату юридичних послуг не віднесена до складу збитків.

Витрати на правову допомогу не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг № 00006234 від 21.11.2012. Наведена правова позиція викладена в Оглядовому листі ВГСУ від 14.01.2014 № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків".

У зв'язку із вищенаведеним, позов в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 6000,00 грн. (в т. ч. 1000,00 грн. ПДВ) задоволенню не підлягає.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, норми ст. 44, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачають відшкодування сум, які сплачені стороною судового процесу за надання юридичних послуг лише адвокату, а не будь-якій особі, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Проте, позивачем не надано суду доказів того, що витрати у сумі 6000,00 грн. були здійснені за отримання саме адвокатських послуг (адвоката, адвокатського об'єднання, фірми, тощо), як і не надано доказів сплати таких витрат. А тому, у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат позивача у якості судових витрат відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини у справі, суд задовольняє позов ТОВ "Порше Лізинг Україна" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тройка-СКСІ" (02232, м. Київ, вул. Лисківська, будинок 2/71, квартира 202, код ЄДРПОУ 36192475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, будинок 1 В, код ЄДРПОУ 35571472) основну суму заборгованості у розмірі 24720,52 грн., 3 % річних у розмірі 1566,97 грн., інфляційні втрати у розмірі 17962,62 грн. та судові витрати 1165,86 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2016.

Суддя С.О. Турчин