Рішення

від 19.07.2016 по справі 910/8687/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.07.2016Справа №910/8687/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/8687/16

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ,

до житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-14», м. Київ,

про стягнення 97 469,46 грн.,

за участю представників:

позивача - Кучкова Ю.В. (довіреність від 11.11.2015 № 91/2015/11/11-6);

відповідача - Кондратов О.Ф. (довіреність від 18.05.2016 № б/н).

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-14» (далі - Кооператив): 55 374,60 грн. заборгованості за договором від 01.11.1998 № 1630316 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір); 39 022,64 грн. втрат від інфляції; 3 072,22 грн. 3 % річних, а всього 97 469,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 порушено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 31.05.2016.

30.05.2016 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог повністю.

31.05.2016 відповідач подав суду клопотання про відкладення судового розгляду, у зв'язку з можливим мирним врегулюванням спору.

31.05.2016 позивач подав суду на виконання вимог ухвали суду клопотання про долучення документів.

Представник позивача у судовому засіданні подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Суд визнав за необхідне оголосити перерву у судовому засіданні та задовольнити клопотання про продовження строку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 продовжено строк вирішення спору та оголошено перерву до 19.07.2016.

15.07.2016 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи до 20.09.2016 з метою надання сторонам часу для мирного врегулювання спору.

19.07.2016 позивач подав суду довідку, з якої вбачається надходження від Комбінату 10 000 грн. після порушення провадження у справі.

Суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на таке.

Розгляд справи відкладався за клопотання відповідача та сторонам було надано достатньо часу для мирного врегулювання спору.

Разом з тим, сторони не позбавлені укласти мирову угоди і на стадії виконання рішення суду.

Слід зазначити, що відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Отже, відкладення розгляду справи, є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

Представник позивача у судовому засіданні 19.07.2016 надав пояснення по суті спору та позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору; позов визнав з урахуванням сплаченої суми.

У судовому засіданні 19.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.11.1998 акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник), правонаступником якої є ПАТ «Київенерго», та Кооперативом (абонент) було укладено Договір, за умовами якого:

- предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених Договором (пункт 1.1 Договору);

- енергопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 Договору);

- абонент зобов'язався оплачувати своєчасно та в повному обсязі згідно з Додатком № 4 до Договору отриману теплову енергію (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 Договору);

- Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 (пункт 8.1 Договору);

- Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (пункт 8.4 Договору).

Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору сторони узгодили, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до пункту 3 Додатку № 4 до Договору, відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - Заступником директора Чепурним Б.О., який діяв на підставі «Положення про Департамент Енергозбуту», та від відповідача - головою правління Контрадовим О.Ф., який діяв на підставі Статуту, та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина перша статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором постачання теплової енергії у гарячій воді.

Як визначено частиною першою статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами шостою - сьомою статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідач умови Договору належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2014 по 01.07.2015 виникла заборгованість за використану теплову енергію, у розмірі - 55 374,60 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Відповідач у відзиві заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Договір втратив чинність як такий що не відповідає типовому договору; сплата мешканцями платежів Комбінату зменшилася у зв'язку із важкою економічною ситуацією в країні.

Вказані доводи відповідача є необґрунтованими та спростовуються доказами долученими до матеріалів справи.

Інші доводи відповідача викладені ним у відзиві, суд вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Разом з тим, після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачу грошові кошти у сумі 10 000 грн., що підтверджується довідкою про стан розрахунків станом на червень 2016 року (03.06.2016 - 6 000 грн.; 30.06.2016 - 4 000 грн.).

Відповідно до пункту 1 1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У пункті 4.4 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, господарській спір щодо стягнення боргу у сумі 10 000 грн. відсутній у зв'язку з погашенням.

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва вважає за можливе припинити провадження у справі в частині стягнення боргу у сумі 10 000 грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 45 374,60 грн. є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 39 022,64 грн. втрат від інфляції та 3 072,22 грн. 3% річних. Позивач визначає період прострочення з 01.11.2014 по 01.03.2016.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог; по суті позов визнав.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, пункт 1 1 частини першої статті 80, статтями 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 10 000 грн. боргу.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівник-14» (02217, м. Київ, проспект Маяковського, 4-В; ідентифікаційний код: 22885714) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка 5; ідентифікаційний код: 00131305): 45 374 (сорок п'ять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 60 коп. основного боргу; 3 072 (три тисячі сімдесят дві) грн. 22 коп. 3% річних; 39 022 (тридцять дев'ять тисяч двадцять дві) грн. 64 коп. втрат від інфляції та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 25.07.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук