Рішення

від 18.07.2016 по справі 641/5132/14-ц

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/532/2016 Справа № 641/5132/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2016 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Онупко М.Ю.,

за участю секретаря - Нагорної М.Р.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ѳльвер КласВ» та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Сільвер Клас» (далі - ТОВ «Сільвер Клас») та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2А.) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, КП «Жилкомсервіс» про відшкодування шкоди. Під час розгляду позивачі неодноразово уточнювали позовні вимоги, зокрема, змінюючи склад відповідачів у справі. Та в редакції уточненої позовної заяви від 30.03.2016 року просили стягнути з відповідача ОСОБА_3 збитки завдані затопленням приміщення, що належить ТОВ «Сільвер Клас» в розмірі 7633,27 грн., стягнути з відповідача ОСОБА_3 збитки завдані затопленням меблів, що належать ФОП ОСОБА_2 в розмірі 13 783,01 грн., стягнути з відповідача ОСОБА_3 судові витрати на користь ТОВ «Сільвер Клас» в розмірі 3057,78 грн., стягнути з відповідача ОСОБА_3 судові витрати на користь ФОП ОСОБА_2 в розмірі 2814,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що з 19 на 20 грудня 2013 року було затоплено приміщення, що належить ТОВ «Сільвер Клас», загальною площею 349,7 кв.м., та яке знаходиться на першому поверсі будинку по проспекту Маршала Жукова, 53. 23.12.2013 року було складено акт комісією у складі: начальника дільниці № 22 Комінтернівської філії Комунального підприємства «Жилкомсервіс», інженера та майстра Комунального підприємства «Жилкомсервіс», майстра Комунального підприємства «Харківводоканал». Як зазначено у вказаному акті - «Причиною залиття, яке сталося в ніч з 19 на 20 грудня 2013 року, стало недбале ставлення мешканців другого поверху (залишена без нагляду пральна машина на кухні загального користування). Вказана пральна машина перебувала на кухні, яка є місцем загального користування для квартир №№ 51-59 по проспекту Маршала Жукова, 53.

Внаслідок затоплення приміщення було зіпсовано стелю та стіни в кабінеті, а також стелю та стіну в коридорі. Стеля та стіни в кабінеті та коридорі мають сліди жовтого кольору від води, здуття фарби, відшарування штукатурки, зіпсовано офісні меблі серії «Аташе» торгової марки «MERX», що розташована в кабінеті та належить ФОП ОСОБА_2, а саме - письмовий стіл і тумба (артикули АТ103 та АТ211 каталогу виробника).

ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити у повному обсязі. В подальшому до судового засідання не з'являвся, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

До судового засідання представник позивачів ОСОБА_9 не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги в редакції від 30.03.2016 року підтримала в повному обсязі. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В наданих до суду запереченнях зазначив, що проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та пояснив, що акт залиття був складений 23.12.2013 року комісією у складі: начальника дільниці №22 Комунального підприємства «Жилкомсервіс» ОСОБА_10, інженера дільниці № 22 ОСОБА_11, майстра дільниці № 22 ОСОБА_12, майстра Комунального підприємства «Харківводоканал» ОСОБА_13 Жодного опитування мешканців другого поверху, щодо обставин та фактів пов'язаних з подією яка сталася, а ні уповноваженою особами потерпілої сторони, а ні посадовими особами, які складали акт не було проведено. Зазначений акт залиття, на який посилаються позивачі не містить всіх необхідних реквізитів, а також ідентифікуючі ознаки пральної машини, її безпосереднє розташування на кухні.

Таким чином, вищезазначений акт від 23.12.2013 року складений з порушенням вимог «Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій», а отже, не є належним та допустимим доказом по справі.

Також зазначив, що існують розбіжності та суперечності в даних, викладених у відповіді Комунального підприємства «Жилкомсервіс» № 4532/0705 від 17.03.2014 року, та відповіді Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 1790047 від 14.04.2014 року наданих директору ТОВ «Сільвер Клас» ОСОБА_2

Відповідач вказав, що із змісту акту не вбачається, що саме він є особою, винною у залитті, що автоматично виключає його цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану позивачам залиттям їх приміщення. Крім того, в акті не міститься інформації з приводу пошкодження офісних меблів внаслідок залиття, що сталося 20.12.2013 року.

З приводу позовних вимог позивачів про стягнення з нього процентів та трьох відсотків річних зазначив, що згідно до положень чинного законодавства вимоги ст. 625 ЦК України не поширюються на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди. Також наголосив, що нарахування додаткових сум, в тому числі відсотків та інфляційних втрат на суми судових витрат, які були понесені сторонами в зв'язку з розглядом судової справи, в тому числі на суми витрат понесених за проведення судових експертиз. Тобто позовні вимог в цієї частині також не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень ТОВ «Сільвер Клас» № 4223-В-С від 14.11.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрований в реєстрі 13.01.2009 року, ТОВ «Сільвер Клас» набуло право власності на нежитлові приміщення першого поверху №1-:-24 в житловому будинку літ. «А-5» загальною площею 349,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, пр. Жукова Маршала, 53 (т. 1 а.с. 5-6).

З акту від 23.12.2013 року складеного комісією у складі: начальника дільниці № 22 Комінтернівської філії Комунального підприємства «Жилкомсервіс» ОСОБА_11, майстра дільниці № 22 Комунального підприємства «Жилкомсервіс» ОСОБА_15, майстра Комунального підприємства «Харківводоканал» ОСОБА_16 вбачається, що причиною залиття нежитлових приміщень першого та другого під'їздів, що належать ТОВ «Сільвер Клас», яке сталося в ніч з 19 на 20 грудня 2013 року, стало недбале ставлення мешканців другого поверху (залишена без нагляду пральна машина на кухні загального користування) (т.1 а.с. 15).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф ОСОБА_17 № 11372 від 24.12.2013 року вірогідний розмір завданої матеріальної шкоди унаслідок залиття приміщень «8» та «11» по пр. Маршала Жукова, 53 в м. Харкові, на момент проведення експертизи, становить 5184 грн., причину слідів залиття визначити не надається можливим (т.1 а.с. 184-194).

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф ОСОБА_17 № 11464 від 29.01.2015 року розмір матеріальної шкоди, завданої власнику меблів внаслідок залиття приміщень, складає 9360,36 грн. (т.1 а.с. 227-235).

Згідно до інформації наданої на запит суду Департаментом містобудування, архітектури та генерального плану № 2513/0/22-14 від 20.10.2014 року, місцями загального користування (далі - МЗК) між квартирами №№ 51-59 по пр. Маршала Жукова, 53 є кухня № LV, коридори №№ LIV, XVII, душові №№ LVI, LVIII - загальною площею 40.1 кв.м. Квартири №№ 51-59 по пр. Маршала Жукова, 53 по праву власності з станом на 31.12.2012 року зареєстровані:

- квартира №51 - ОСОБА_18 на підставі договору купівлі-продажу, посвідчений 08.07.2004 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_19, № 2959, загальною площею 25,9 кв.м., частка МЗК 13/100;

- квартира № 52 - ОСОБА_5, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 25.11.2008 року відділом приватизації житлового фонду УКМтаП р.№ 3-08-294785П2, загальною площею 22,9 кв.м., частка МЗК 11/100;

- квартира № 53 - ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідчений 09.04.2005 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_20, № 989, загальною площею 22,8 кв.м., частка МЗК 11/100;

- квартира № 54 - ОСОБА_8, ОСОБА_7, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 25.01.2012 року відділом приватизації житлового фонду УКМтаП р.№ 3-12-316279-Ц1, загальною площею 22,6 кв.м., частка МЗК 11/100;

-квартира № 55 - право власності не оформлено, загальна площа 23,3 кв.м., частка МЗК 10/100;

- квартира № 56 - ОСОБА_21, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 30.03.1999 року відділом приватизації житлового фонду УКМтаП р.№ 3-99-169752, загальною площею 23,6 кв.м., частка МЗК 11/100;

- квартира № 57 - ОСОБА_22 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 09.11.2004 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_23 р.№ 5983, загальною площею 23,1 кв.м., частка МЗК 11/100;

- квартира №58 - ОСОБА_24, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 06.05.2008 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_25 р.№ 3034, загальною площею 16,5 кв.м., частка МЗК 8/100;

- квартира № 59 - ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 18.01.1995 року відділом приватизації житлового фонду УКМтаП р.№ 3-95-36012, загальною площею 28,3 кв.м., частка МЗК 13/100 (т. 1 а.с. 163-165).

Згідно до договору купівлі - продажу №Р10-176 від 02.02.1998 року, посвідченого на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна», ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 було продано, а ОСОБА_29 придбано квартиру № 59 в м.Харкові по пр. Маршала Жукова, 53 (т. 2 а.с. 150).

Відповідно до листа КП «Жилкомсервіс» № 13270/2/07-05 від 07.07.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані проживаючими: ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 (т. 2 а.с. 205).

А також згідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майн щодо об'єкта нерухомого майна від 11.09.2014 рокуАДРЕСА_2 в м.Харкові по пр. Маршала Жукова, 53 на підставі договору купівлі - продажу № 2111, виданий 30.08.2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_33, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_34 (т. 1 а.с. 154).

Допитаний у якості свідка за клопотанням представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він з кінця серпня 2013 року до весни 2015 року проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та орендував зазначену квартиру у ОСОБА_5. З дозволу власника квартири ним на спільні кухні було встановлено належну йому пральну машину, яка була встановлена ним під час вселення та яку пізніше він забрав при його виселенні з зазначеної квартири. Вказана пральна машинка була ввімкнена в електричну мережу безпосередньо в його кімнаті, тому її міг вмикати тільки він або його дружина. Будь-яких течій та технічних несправностей за час користування зазначеної пральною машиною не було. Також зазначив, що на момент залиття, а саме 20.12.2013 року він мешкав у вищевказаній квартирі. Під час встановлення пральної машинки він її підключив до входів, що вже були вмонтовані на кухні. Інших пральних машин на кухні не було. Йому нещодавно стало відомо про залиття приміщення, яке відбулося в грудні 2013 року. Однак він вважає, що належна йому пральна машина не могла бути причиною залиття приміщення на першому поверсі, так як в грудні 2013 року в приміщенні, що знаходиться на першому поверсі проводилися ремонтні роботи, що й могло спричинити зазначене залиття.

Свідок ОСОБА_35 в судовому засіданні пояснила, що вона товаришує з відповідачем ОСОБА_5, також вони є сусідками. Вона тривалий час мешкала в квартирі АДРЕСА_3, також їй відомо, що у ОСОБА_5 є кімната в гуртожитку. Однак, з грудня 2013 року вона постійно мешкала АДРЕСА_4. Також зазначила, що у ОСОБА_5 є пральна машинка, однак чи перевозила вона майно з вул. Слинько до іншої квартири їй невідомо.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_36 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_5 та їй відомо, що ОСОБА_5 мешкає по вул. Слинько,2, разом з донькою та її сином, приблизно з 1985 року. Їй відомо, що у ОСОБА_5 є квартира, яка розташована по пр. Маршала Жукова в м. Харкові, однак вона в ній не мешкає. Вказані обставини їй відомі зі слів ОСОБА_5.

В судовому засідання свідок ОСОБА_37 пояснила, що вона знайома з ОСОБА_5 та їй відомо, що у неї є кімната в гуртожитку по пр. Маршала Жукова в м. Харкові, зазначені обставини їй відомі зі слів ОСОБА_5. Також їй відомо, що ОСОБА_5 з 1987 року постійно мешкає АДРЕСА_5. Вона інколи буває вдома у ОСОБА_5, за адресою вказаною вище, та у житловому приміщенні вона бачила особисті речі відповідача ОСОБА_5, в тому числі і пральну машинку. Також зазначила, що їй невідомо чи знаходяться в квартирі по пр. Маршала Жукова будь-яке майно ОСОБА_5.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Пунктом третім частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст. 316-319, 325, 386, 391 ЦК України, під правом власності слід розуміти право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Тільки власникові у повній мірі належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, це означає, що власник повинен не лише користуватися майном, вилучати з нього корисні властивості, але й нести відповідальність перед суспільством за належне використання цих прав.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, власник майна не тільки має право на свій розсуд володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном, але й повинен виконувати певні обов'язки, зокрема, утримувати майно, та нести витрати, необхідні для збереження майна, та вживати всіх заходів, пов'язаних із забезпеченням належного рівня безпеки.

Відповідно Постанови Пленуму Верховного Суду України В«Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкодиВ» від 27.03.1992р. № 6 із змінами, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були правомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності інших громадян.

Статтею 322 ЦК України на власника майна покладається тягар його утримання та передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Під час розгляду справи судом було встановлено, та не заперечувалось відповідачем ОСОБА_3, що на час затоплення приміщення належного позивачу ТОВ «Сільвер Клас», що відбулося 19-20 грудня 2013 року, він був орендарем квартири АДРЕСА_6, яка на праві власності належить ОСОБА_5 Відповідач ОСОБА_3, допитаний в судовому засіданні в якості свідка у справі підтвердив, що саме належна йому на праві приватної власності автоматична пральна машинка знаходилася приміщенні загального користування - кухні за адресою: м.Харків, пр. Маршала Жукова 53. Будь-які інші пральні машини у вищезазначеному приміщенні були відсутні.

Отже, згідно вимог чинного цивільного законодавства України, відповідач ОСОБА_3, який в судовому засіданні, допитаний в якості свідка, визнав себе власником пральної машинки, під час володіння та користування належним йому майном, повинен був вжити всіх необхідних заходів за для уникнення та попередження пошкодження житла та майна інших осіб.

Вищевказаного обов'язку відповідач не виконав та не вжив всіх необхідних заходів для попередження пошкодження майна інших осіб під час експлуатації своєї пральної машини, внаслідок чого було пошкоджено майно позивачів.

Згідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками серед іншого визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1166 ЦК України, встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до зазначених норм Цивільного кодексу України при виникненні між сторонами деліктних правовідносин доведення відсутності вини у спричиненні шкоди є обов'язком відповідача, вина заподіювана шкоди презюмується.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_3 будь-яких доказів на підтвердження відсутності своєї вини в завданні шкоди позивачам надано не було.

Згідно до ч.1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 статті 10, ч.1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_3, як власника об'єкта заподіяння матеріальної шкоди, підлягає стягненню завдана позивачам шкода.

З приводу заявлених позивачами вимог щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності на неможливість виконання ним грошового зобов'язання, на підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності. Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 ЦК не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

На підставі викладеного, оцінивши належність, допустимість, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів про стягнення з відповідача матеріальної шкоди обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача ТОВ «Сільвер Клас» підлягає стягненню матеріальна шкода завдана залиттям приміщення у розмірі 5184 грн., а також з відповідача необхідно стягнути на користь позивача ФОП ОСОБА_2 матеріальну шкоду завдану залиттям меблів у розмірі 9360,36 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених позивачем ТОВ «Сільвер Клас» судових витрат до суду надано копії платіжних доручень про сплату за розміщення оголошень в засобах масової інформації, витрат на проведення судової експертизи, судового збору, а позивачем ФОП ОСОБА_2 надано докази оплати за проведення судової експертизи. Крім того, позивачами в позовній заяві на заявлену суму судових витрат, а саме стягнення з відповідача на користь ТОВ «Сільвер Клас» судових витрат в розмірі 3057,78 грн., та на користь ФОП ОСОБА_2 в розмірі 2814,18 грн., нараховані три відсотка річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Як вбачається з аналізу чинного цивільно-процесуального законодавства, а також практики застосування ст. 625 ЦК України, нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат на судові витрати чинним законодавством не передбачена.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «Сільвер Клас» судових витрат в розмірі 3168,60 грн., та на користь ФОП ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 1845 грн.

Під час розгляду цивільної справи представником позивача ТОВ «Сільвер Клас» - ОСОБА_2 заявлено вимогу про прийняття окремої ухвали щодо притягнення до відповідальності посадової особи Комунального підприємства «Жилкомсервіс» за порушення інформаційного законодавства України, у зв'язку з чим суд вважає необхідним зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 211 ЦПК України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.

Згідно до приписів ст. 211 ЦПК України постановлення окремої ухвали є прерогативою суду та за наявності причин та умов, що обумовлюють її винесення, у зв'язку з чим, суд дослідивши матеріали справи не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали щодо посадових осіб Комунального підприємства «Жилкомсервіс».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 10, 11, 57, 60, 88, 208-209, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ѳльвер КласВ» та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер невідомий, на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ѳльвер КласВ» (ЄДРПОУ 22708840) матеріальну шкоду у розмірі 5 184 (п'ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер невідомий, на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) матеріальну шкоду у розмірі 9 360 (дев'ять тисяч триста шістдесят) грн. 36 коп.

Стягнути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер невідомий, на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ѳльвер КласВ» (ЄДРПОУ 22708840) судові витрати у розмірі 3 168 (три тисячі сто шістдесят вісім) грн. 60 коп.

Стягнути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер невідомий, на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 1 845 (одна тисяча вісімсот сорок п'ять) грн.

В інший частині позовні вимоги - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_38