Постанова

від 25.07.2016 по справі 826/14338/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 25 липня 2016 року                                          № 826/14338/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТІНВЕСТ» до           третя особа:Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві Товариство з обмеженою відповідальністю “РЕНКЛОД ЛТД” проскасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2015 року №00121202, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТІНВЕСТ» (далі — позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі — відповідач або ДПІ у Оболонському районі м. Києва), третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю “РЕНКЛОД ЛТД”, в якому з урахуванням поданих уточнень просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.02.2015 року №00121202. Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки № 134/26-54-22-02/21550555 від 10.02.2015 року щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.02.2015 року №00121202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29 055,00 грн. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, оскільки в акті перевірки не було наведено жодних достовірних доказів на підтвердження безтоварності правочинів між позивачем та його контрагентом. Всі товари, які було замовлено позивачем у ТОВ “РЕНКЛОД ЛТД”, були реально передані у повному обсязі, що підтверджується наданими первинними документами. Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні. Обґрунтовуючи свої заперечення зазначив, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальність проведених позивачем господарських операцій. Представник третьої особи в судовому підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити. Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. В судовому засіданні 14.01.2016 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “ПРИВАТІНВЕСТ” з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з  ТОВ «Вальдена» (код ЄДРПОУ 39082075), ТОВ «КМ ДІСТІ» (код ЄДРПОУ 38922231), ТОВ «РЕНКЛОД ТЛД»   (код   ЄДРПОУ   35945963)   за   період   з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201, п. 201.1 ст. 201, п. 200.1 п. 200.2 ст.  200  Податкового  Кодексу  України, в результаті  чого позивачем  занижено  суму ПДВ,  що  підлягає врахуванню до сплати в бюджет за вересень 2014 року на суму 19370,00 грн. За результатами перевірки складено акт № 134/26-54-22-02/21550555 від 10.02.2015 та винесено податкове повідомлення-рішення від 23.02.2015 року №00121202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29055,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 19370,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 9685,00 грн. За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги — без задоволення. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні    зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТІНВЕСТ» зареєстровано як юридична особа 20.08.1993 р. в Оболонській районній у м. Києві державній адміністрації. Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.08.1993 р. за № 310. У періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість. Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ “РЕНКЛОД ЛТД”, суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “ПРИВАТІНВЕСТ” та ТОВ “РЕНКЛОД ЛТД” було укладено Договір поставки №П-0414/17 від 01.04.2014 р., предметом якого є поставка товару. На підтвердження факту поставки товару позивачем надані видаткові накладні: №РН-0001245 від 03.09.2014 р., № РН-0001244 від 03.09.2014 р., № РН-0001268 від 04.09.2014 р., № РН-0001278 від 05.09.2014 р., № РН-0001284 від 08.09.2014 р., №РН-0001315 від 10.09.2014 р., №РН-0001322 від 11.09.2014 р., №РН-0001328 від 12.09.2014 р., № РН-0001341 від 15.09.2014 р., № РН-0001366 від 16.09.2014 р., №РН-0001358 від 17.09.2014 р., № РН-0001384 від 18.09.2014 р., №РН-0001394 від 19.09.2014 р., №РН-0001416 від 23.09.2014 р., № РН-0001434 від 24.09.2014 р., № РН-0001435 від 25.09.2014 р., № РН-0001451 від 26.09.2014 р. На підтвердження факту оплати за товар позивачем надано суду копії платіжних доручень №№: 4544 від 04.09.2014 р., 4545 від 04.09.2014 р., 4546 від 04.09.2014 р., 4580 від 05.09.2014 р., 4620 від 08.09.2014 р., 4656 від 09.09.2014 р., 4676 від 10.09.2014 р., 4709 від 11.09.2014 р., 4727 від 12.09.2014 р., 4770 р., від 15.09.2014 р., 4804 р., від 16.09.2014 р., 4821 від 17.09.2014 р., 4857 від 18.09.2014 р., 4927 від 22.09.2014 р., 4946 від 23.09.2014 р., 4989 від 25.09.2014 р., 4990 від 25.09.2014 р., 5008 від 29.09.2014 р.   Позивачем також було надано докази придбання ТОВ “РЕНКЛОД ЛТД” товарів для подальшого їх продажу ТОВ “ПРИВАТІНВЕСТ”, зокрема, накладні: №040901 від 04.09.2014 р., №1802174 від 18.02.2014 р., №300404 від 30.04.2014 р., №120302 від 12.03.2014 р., №120305 від 12.03.2014 р., №060374 від 06.03.2014 р., №040901 від 04.09.2014 р.; видаткові накладні: №2414404826 від 29.04.2014 р., №2414405692 від 15.09.2014 р., №2414404595 від 28.02.2014 р., №2414404753 від 28.03.2014 р., №2414405101 від 24.06.2014 р., №2414405481 від 22.08.2014 р., №2414405480 від 20.08.2014 р.,  №2414404827 від 28.04.2014 р., №2414404650 від 28.02.2014 р., №2414405200 від 16.07.2014 р.,  №2414404497  від 31.01.2014 р.,  №2414404640 від 28.02.2014  р., №0579460, №2414404821 від 23.04.2014 р., №2414405134  від 25.06.2014 р., №0647527,    №2414405476 від 21.08.2014 р., №0638745, №2414404817 від 23.04.2014 р. №0620552, №2414405064 від 23.06.2014 р., №08047836; товаро  - транспортні  накладні:  від 04.09.2014  р.,  30.04.2014 р., 04.09.2014 р., 01.03.2014 р. Крім того, відповідно до Договору оперативної оренди №214/15-О від 01.11.2015 р. ТОВ “РЕНКЛОД ЛТД” має у користуванні складські приміщення площею 665,00 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових 11/2. Згідно довідки ТОВ “РЕНКЛОД ЛТД” вих. №15/01-003 від 15.01.2016 р. останній має на балансі три вантажних автомобілі марки Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI для доставки вантажів. Відповідно до штатного розкладу  ТОВ “РЕНКЛОД ЛТД” за 23.03.2015 р. останній має персонал у кількості 22 одиниці. На підтвердження факту використання позивачем поставлених ТОВ “РЕНКЛОД ЛТД” товарів у власній господарській діяльності, позивачем надано також копії фіскальних чеків, видаткових накладних та довіреностей на отримання ТМЦ третіми особами – покупцями товарів (т. 2, а.с. 205 -251). Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження реальності вищевказаних господарських операцій суд приходить до висновку, що документи, надані позивачем, достовірно підтверджують реальність вчинених господарських операцій, оскільки позивачем надано належні та допустимі докази того, що позивач мав відповідні матеріальні ресурси, кваліфікований персонал у достатній кількості для виконання послуг відповідно до вищевказаних договорів. Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції ТОВ “ПРИВАТІНВЕСТ” та ТОВ «РЕНКЛОД ЛТД» фактично мали реальний характер, замовлення та надання товарів оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами. У той же час, доводи податкового органу щодо відсутності у ТОВ “РЕНКЛОД ЛТД” можливості продати замовлений позивачем товар не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, оскільки відповідачем не доведено, що придбаний позивачем товар з боку ТОВ “РЕНКЛОД ЛТД” не придбавався. Натомість, ТОВ “РЕНКЛОД ЛТД” надало належні докази придбання товарів для їх подальшого перепродажу, в тому числі й позивачу. Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію,  не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків  у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про наявність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий Кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ. Враховуючи вищенаведене, суд не погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201, п. 201.1 ст. 201, п. 200.1, п.200.2 ст.  200  Податкового  Кодексу  України занижено  суму ПДВ,  що  підлягає врахуванню до сплати в бюджет за вересень 2014 року на суму 19370,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 23.02.2015 року №00121202 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що відповідачем не надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач довів обставини в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню. Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, П О С Т А Н О В И В: 1.          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТІНВЕСТ» задовольнити в повному обсязі. 2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.02.2015 року №00121202, винесене Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві. 3.          Судові витрати в розмірі 182,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТІНВЕСТ» за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.            Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                                                                                                                                                        І.О. Іщук