Рішення

від 19.07.2016 по справі 904/5139/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.07.16р. Справа № 904/5139/16

За позовом заступника прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, м. Новомосковськ Дніпропетровської області

до публічного акціонерного товариства "Губиниський цукровий завод", м. Полтава Полтавської області

про розірвання договору оренди земельної ділянки від 11.10.2006 року

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

В засіданні брали участь: ОСОБА_1, посвідчення №000865 від 17.08.2012 року, прокурор відділу

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокуратура Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про розірвання укладеного 11.10.2006 року між публічним акціонерним товариством "Губиниський цукровий завод" та Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області договору оренди земельної ділянки площею 144 га, яка знаходиться на території Вільненської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, який зареєстрований у Новомосковському райвідділі ДРФ ЦДЗК в Книзі записів реєстрації договорів оренди землі № 4 від 26.02.2007 року за № 04:07:126:00094. Судові витрати у сумі 1 378,00 грн. судового збору покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог законодавства та умов договору публічне акціонерне товариство "Губиниський цукровий завод", яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Губиниський цукровий завод", з 2013 року припинило виконувати зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого до бюджету Вільненської сільської ради, згідно з поданими деклараціями, за період з 30.09.2013 року до теперішній час не надійшли кошти на загальну суму 194 008,60 грн. За 2014 - 2016 роки публічним акціонерним товариством "Губиниський цукровий завод" не надано до Новомосковської ОДПІ податкову звітність з плати за землю, платежі з орендної плати не нараховані та не сплачені. Таким чином, Вільненська сільська рада втрати можливість отримати доходи від оренди земельної ділянки, на які розраховували при укладені Новомосковською райдержадміністрацією договору оренди з відповідачем. Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2014 року з публічного акціонерного товариства "Губиниський цукровий завод" стягнуто заборгованість за оренду земельної ділянки в сумі 358 861,67 грн. за спірним договором оренди. Таким чином, внаслідок істотного порушення відповідачем умов договору спірний договір може бути розірвано за рішенням суду.

11.07.2016 року до господарського суду Дніпропетровської області за допомогою факсимільного зв'язку надійшов відзив згідно якого Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області просить суд задовольнити позов у повному обсязі оскільки систематична несплата за користування земельною ділянкою за договором та зазначена сума заборгованості призводять до втрати можливості наповнювати місяцевий бюджет за рахунок орендної сплати. На виконання вимог статті 188 Господарського кодексу України Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області було направлено на адресу відповідача пропозицію про розірвання договорів оренди. Дану пропозицію направлено 27.01.2015 року рекомендованою кореспонденцією, але відповіді на неї у встановлений ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України 20-денний строк не надано.

Також Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області просить суд розглядати справу без участі райдержадміністрації.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.06.2016 року (а.с. 39, том 1).

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Направлена господарським судом на адресу відповідача кореспонденція повернулася з відміткою "за не запитом" (а.с. 43,44, том 1).

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відзив на позов відповідач суду не надав. За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 21.06.2016 року порушено провадження у справі з призначення справи до розгляду в засіданні на 12.07.2016 року, після чого розгляд справи відкладався до 19.07.2016 року.

У судовому засіданні 19.07.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора відділу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 1 згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

У відповідності до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. У вказаній статті також передбачено, що однією із форм представництва прокурором є звернення до суду з позовами (заявами, поданнями).

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з частковою державної власності у статутному фонді; із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; зазначає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Так, відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, які вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах. Отже, органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є орган місцевого самоврядування -Вільненської сільської ради, а невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди землі завдає істотної шкоди економічним інтересам держави.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України прокурор є самостійним учасником судового процесу.

Згідно із частинами 1, 5 статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формою цього представництва є, зокрема, участь у розгляді судами справ.

Системний правовий аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що прокурор правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права позивача.

У статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадження.

Так, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

В даному випадку позиція прокурора і позивача стосовно заявлених позовних вимог є одностайна - розглядати справу по суті. Позивач у повному обсязі підтримує заявлені прокурором позовні вимоги, тобто має місце безумовне волевиявлення позивача задовольнити матеріально-правові вимоги прокурора в тому вигляді, в якому вони містяться у позовній заяві.

11.10.2006 року між Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (далі - орендодавець, позивач) та відкритим акціонерним товариством "Губиниський цукровий завод", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Губиниський цукровий завод", (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 144,0 га (далі - земельна ділянка), землі промисловості, яка розташована на території Вільненської селищної ради:

1) Ділянка 10 (поля фільтрації) - площа 3,0 га, кадастровий номер - 1223281500:01:082:0002;

2) Ділянка 11 (поля фільтрації) - площа 99,33 га, кадастровий номер - 1223281500:01:085:0001;

3) Ділянка 12 (акум. ставок) - площа 15,45 га, кадастровий номер - 1223281500:01:081:0004;

4) Ділянка 13 (насосна станція) - площа 0,41 га, кадастровий номер - 1223281500:01:084:0001;

5) Ділянка 8 (ставок) - площа 10,95 га, кадастровий номер - 1223281500:01:082:0001;

6) Ділянка 9 (ставок) - площа 14,86 га, кадастровий номер - 1223281500:01:083:0001.

Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору якісний стан земельної ділянки, що передається в оренду, придатний для використання, не має таких недоліків, які суттєво можуть вплинути на ефективність її використання, передбаченого договором. На земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке належить орендарю на праві власності згідно свідоцтва про право власності виданого Вільненською селищною радою від 02.05.2006 року на підставі рішення № 7-25/ІV від 09.02.2006 року, зареєстрованого в БТІ 02.05.2006 року, № витяг 10528706, реєстраційний номер 14628468; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого Вільненською селищною радою від 25.04.2006 року на підставі рішення № 7-25/ІV від 09.02.2006 року, зареєстрованого в БТІ 25.04.2006 року, № витягу 10486149, реєстраційний номер 14580987; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого Вільненською селищною радою від 25.04.2006 року на підставі рішення № 7-25/ІV від 09.02.2006 року, зареєстрованого в БТІ 25.04.2006 року, № витягу 10486149, реєстраційний номер 14580869.

Земля надається в оренду для харчової промисловості (п.2.1 договору).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Так, договір зареєстровано у Новомосковським райвідділі ДРФ у ДЗК, про що в Книзі записів реєстрації договорів оренди землі № 4 внесено запис від 26.02.2007 року за № 04:07:126:00094.

Відповідно до пункту 3.1 договору земельна ділянка надана в оренду на 49 років, починаючи з державної реєстрації.

Доказів повернення майна з оренди, а також доказів розірвання або припинення договору оренди сторонами суду не надано.

Вказаний договір оренди землі є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача зазначеної вище земельної ділянки орендодавцем орендарю підтверджується наявним в матеріалах справи актом від 26.02.2007 року прийому-передачі земельної ділянки в натурі (а.с.19, том 1). Зазначений акт підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.

Відповідно до пункту 4.1 договору орендна плата становить 70 934 грн. 40 коп. та оплачується щомісячно рівними частками.

Між позивачем та відповідачем 31.01.2008 року укладена угода про внесення змін до договору, а саме сторони прийшли до згоди внести зміни в п.4.1 договору оренди земельної ділянки від 11.10.2007 року та читати: 218 808,00 грн.

Відповідач в порушення умов договору розрахунки з орендної плати за договором належним чином не здійснив.

Так, у позовній заяві прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати орендної плати за землю з 2013 року у встановлені договором строки, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі194 008,60 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2014 року з публічного акціонерного товариства "Губиниський цукровий завод" стягнуто заборгованість за оренду земельної ділянки в сумі 358 861,67 грн. за спірним договором оренди.

Платежі з орендної плати за землю не сплачуються протягом 2014 - 2016 років.

Так, відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог частини 1 статті 762 Цивільного Кодексу України за користування майном з наймача (орендаря) справляється плата, розмір якої встановлюється договором найма (оренди).

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Обов'язок відповідача своєчасно оплачувати орендну плату за використання земельної ділянки закріплений також в пункті 6.4.3 договору.

Враховуючи умови договору щодо строку оплати орендної плати, строк оплати орендної плати за період оренди з 2014 - 2016 роки є таким, що настав.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем умови договору в частині повного своєчасного внесення орендної плати за вказаний вище період користування орендованою земельною ділянкою у повному обсязі не виконані.

Доказів оплати заборгованості за вказаний період відповідачем не надано.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання орендаря за вищевказаним договором оренди землі та наведені приписи законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі").

Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання врегульовано статтею 32 Закону України "Про оренду землі", згідно з частиною 1 якої на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Так, згідно з частиною 1 статті 141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У розділі 4 договору сторонами також узгоджено, що підставою розірвання договору є, зокрема, вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором.

Матеріалами справи підтверджується систематичне порушення відповідачем умов спірного договору.

Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, зокрема, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, виходячи з вказаної правової норми, зобов'язання по договору оренди землі припиняється з моменту набрання законної сили рішенням у даній справі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про розірвання договору оренди землі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 378,00 покладається на відповідача у повній сумі як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 2, 4-5, 12, 29, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розірвати договір укладений 11.10.2006 року між публічним акціонерним товариством "Губиниський цукровий завод" (36008, Полтавська область, м. Полтава, вул. Комарова, буд. 2-Б, ідентифікаційний код 00373155) тта Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Шевченко, 7, ідентифікаційний код 04052324) оренди земельної ділянки площею 144 га, яка знаходиться на території Вільненської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, який зареєстрований у Новомосковському райвідділі ДРФ ЦДЗК в Книзі записів реєстрації договорів оренди землі № 4 від 26.02.2007 року за № 04:07:126:00094.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Губиниський цукровий завод" (36008, Полтавська область, м. Полтава, вул. Комарова, буд. 2-Б, ідентифікаційний код 00373155) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, р/р 35217020000291 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код 02909938, за кодом класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.07.2016 року.

Суддя ОСОБА_2