Рішення

від 19.07.2016 по справі 906/614/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" липня 2016 р. Справа № 906/614/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №260/12 від 18.07.2016

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Реклама" Житомирської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська соц-розстрочка"

про стягнення 8563,06грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача згідно договору №968 від 19.02.2015 заборгованості в розмірі 8563,06грн, з яких: 8353,80грн - основного боргу, 139,69грн - пені, 69,57грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати за розміщення реклами у встановлений договором №968 на розміщення зовнішньої реклами від 19.02.2015.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив. До суду від відповідача повернулися ухвали суду від 29.06.2016 і 07.07.2016, які були направлені останньому на адресу, вказану в позовній заяві та Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.07.2016 (а.с. 49-50), з відміткою поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Cудом відповідно до ст.ст. 17, 22-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" здійснено електронний запит №22103680 від 19.07.2016 та роздруковано Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо відповідача, з якого вбачається, що місцезнаходження юридичної особи: 10014, Житомирська область, м.Житомир, Богунський район, майдан Перемоги, 10.

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.02.2015 між Комунальним підприємством "Реклама" Житомирської міської ради (КП "Реклама", позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська соц-розстрочка" (Розповсюджувач, відповідач) укладено договір №968 на розміщення зовнішньої реклами (далі - Договір №968) (а.с. 10-11).

Пунктом 1 Договору №968 визначено, що згідно рішення Житомирського міськвиконкому Розповсюджувачу дозволено розмістити рекламні засоби на умовах, визначених договором, перелік яких вказаний у Додатку №1, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі, затверджених рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради №168 від 11.03.2010, Розповсюджувач зобов'язаний виконувати їх та проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів на умовах, передбачених цим договором (п.2 Договору №968).

На місці, вказаному в дозволі міськвиконкому, Розповсюджувач встановлює власні рекламні засоби, які він зобов'язаний обслуговувати (підтримувати в належному стані відповідно до вимог техніки безпеки тощо) (п.3 Договору №968).

Згідно п.4 Договору №968 останній діє з моменту підписання до закінчення дії дозволу (лів) на тимчасове користування місцем (ми) розташування рекламного (их) засобу (ів).

Оплата по цьому договору здійснюється Розповсюджувачем на підставі тарифів, затверджених рішеннями виконкому Житомирської міської ради та диференційованих змінами в податковому законодавстві (п.9 Договору №968).

Пунктом 10 Договору №968 сторони визначили, що оплата проводиться щомісячно, згідно розрахунку оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів з урахуванням зональних коефіцієнтів згідно розрахунку, викладених у Додатку №2, який є невід'ємною частиною договору.

Платежі по цьому договору здійснюються Розповсюджувачем в строк до 01 (першого) числа місяця, наступного за звітним, шляхом надіслання КП "Реклама" на адресу Розповсюджувача відповідного рахунку за надані послуги. У випадку відмови Розповсюджувача підписати акти наданих послуг, акти підписуються КП "Реклама" самостійно з відповідним зазначенням відмови Розповсюджувача у їх підписанні. У цьому випадку зобов'язання КП В«Реклама" вважаються виконаними в повному обсязі (п.11 Договору №968).

Слід зазначити, що у Додатку №1 до Договору №968 вказано адресну програму місць тимчасового розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (спеціальні наземні конструкції) з 19.02.2015, згідно якої засоби зовнішньої реклами відповідача розташовані за адресами: вул. Черняховського, 79/1, вул. Черняховського, 103, Київське шосе, 45 (а.с. 12).

У Додатку №2 до Договору №968 викладено розрахунок оплати за розміщення зовнішньої реклами згідно переліку місць розташування спеціальних конструкцій та розмір плати за тимчасове користування ними за місяць (а.с. 13-14).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору №968 на розміщення зовнішньої реклами від 19.02.2015.

При цьому, засади рекламної діяльності в Україні визначає Закон України "Про рекламу", який регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Рекламою, згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про рекламу", є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Положеннями частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067 затверджено "Типові правила розміщення зовнішньої реклами", які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Відповідно до п.32 цих Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Так, згідно п.13.4 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі, затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №168 від 11.03.2010 (з відповідними змінами і доповненнями), порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності, для розташування рекламних засобів встановлюється виконавчим комітетом Житомирської міської ради.

Абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як суд зазначав вище, п.11 Договору №968 сторони передбачили, що платежі по цьому договору здійснюються Розповсюджувачем в строк до 01 числа місяця, наступного за звітним, шляхом надіслання КП "Реклама" на адресу Розповсюджувача відповідного рахунку за надані послуги. У випадку відмови Розповсюджувача підписати акти наданих послуг, акти підписуються КП "Реклама" самостійно з відповідним зазначенням відмови Розповсюджувача у їх підписанні. У цьому випадку зобов'язання КП В«Реклама" вважаються виконаними в повному обсязі.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач свої зобов`язання згідно умов договору №968 на розміщення зовнішньої реклами від 19.02.2015 виконав належним чином, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000181 від 20.01.2016 (на суму 1670,76грн), №ОУ-0000418 від 04.02.2016 (на суму 1670,76грн), №ОУ-0000668 від 11.03.2016 (на суму 1670,76грн), №ОУ-0000920 від 11.04.2016 (на суму 1670,76грн), №ОУ-0001163 від 12.05.2016 (на суму 1670,76грн) (а.с. 20-23, 47).

Разом з тим, відповідач взяті на себе Договором №968 зобов'язання щодо своєчасної оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів належним чином не виконав.

Позивач 28.05.2016 на адресу відповідача направляв письмову вимогу №226/12 від 25.05.2016 (а.с. 26, 45-46), в якій просив останнього погасити наявну заборгованість. Проте, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та без задоволення.

Тому, станом на день звернення з позовною заявою до суду у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за договором №968 на розміщення зовнішньої реклами від 19.02.2015 у сумі 8353,80грн.

Отже, з урахуванням встановлених обставин спору, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 8353,80грн за договором №968 на розміщення зовнішньої реклами від 19.02.2015 є доведеною та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 139,69грн пені за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.11 Договору №968 за несвоєчасно проведену оплату Розповсюджувач сплачує КП "Реклама" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Перевіривши розрахунок позивача суми пені, суд приходить до висновку про його невірність, оскільки позивач неправильно визначив початок періоду нарахування пені, з огляду на наступне.

Як суд зазначав вище, п.11 Договору №968 сторони передбачили, що платежі по цьому договору здійснюються Розповсюджувачем в строк до 01 (першого) числа місяця, наступного за звітним, шляхом надіслання КП "Реклама" на адресу Розповсюджувача відповідного рахунку за надані послуги.

Тобто, з першого числа місяця, наступного за звітним, у позивача виникає право нарахування пені за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання з оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

Так, позивачем надано відповідачу послуги з користування останнім місцями розташування спецконструкцій зовнішньої реклами у січні 2016 року (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000181 від 20.01.2016), у лютому 2016 року (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000418 від 04.02.2016), у березні 2016 року (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000668 від 11.03.2016), у квітні 2016 року (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000920 від 11.04.2016), у травні 2016 року (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001163 від 12.05.2016).

Тобто, заборгованість за користування місцями розташування спецконструкцій зовнішньої реклами у відповідача виникла з 01 лютого, 01 березня, 01 квітня, 01 травня, 01 червня 2016 року - відповідно.

Таким чином, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок сум пені, а саме:

- пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за розташування спецконструкцій зовнішньої реклами згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000181 від 20.01.2016, за період 01.02.2016-14.06.2016 (з врахуванням відповідних змін розміру облікової ставки НБУ) становить 254,63грн;

- пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за розташування спецконструкцій зовнішньої реклами згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000418 від 04.02.2016, за період 01.03.2016-14.06.2016 (з врахуванням відповідних змін розміру облікової ставки НБУ) становить 196,38грн;

- пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за розташування спецконструкцій зовнішньої реклами згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000668 від 11.03.2016, за період 01.04.2016-14.06.2016 (з врахуванням відповідних змін розміру облікової ставки НБУ) становить 134,12грн;

- пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за розташування спецконструкцій зовнішньої реклами згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000920 від 11.04.2016, за період 01.05.2016-14.06.2016 (з врахуванням відповідних змін розміру облікової ставки НБУ) становить 76,33грн;

- пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за розташування спецконструкцій зовнішньої реклами згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001163 від 12.05.2016, за період 01.06.2016-14.06.2016 (з врахуванням відповідних змін розміру облікової ставки НБУ) становить 23,01грн.

Отже, загальна сума пені, яка підлягає стягненню, складає 684,47грн (254,63грн + 196,38грн + 134,12грн + 76,33грн + 23,01грн). Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 139,69грн, тому суд задовольняє вимогу про стягнення пені саме в цьому розмірі.

Також позивач просить суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 69,57грн - 3% річних.

Приписами частини 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд приходить до висновку про його невірність, оскільки позивач неправильно визначив початок періоду нарахування 3% річних, про що суд зазначав вище.

Таким чином, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок сум 3% річних, а саме:

- 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за розташування спецконструкцій зовнішньої реклами згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000181 від 20.01.2016, за період 01.02.2016-14.06.2016 (з врахуванням відповідних змін розміру облікової ставки НБУ) становить 18,54грн;

- 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за розташування спецконструкцій зовнішньої реклами згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000418 від 04.02.2016, за період 01.03.2016-14.06.2016 (з врахуванням відповідних змін розміру облікової ставки НБУ) становить 14,56грн;

- 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за розташування спецконструкцій зовнішньої реклами згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000668 від 11.03.2016, за період 01.04.2016-14.06.2016 (з врахуванням відповідних змін розміру облікової ставки НБУ) становить 10,30грн;

- 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за розташування спецконструкцій зовнішньої реклами згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000920 від 11.04.2016, за період 01.05.2016-14.06.2016 (з врахуванням відповідних змін розміру облікової ставки НБУ) становить 6,18грн;

- 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за розташування спецконструкцій зовнішньої реклами згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001163 від 12.05.2016, за період 01.06.2016-14.06.2016 (з врахуванням відповідних змін розміру облікової ставки НБУ) становить 1,92грн.

Отже, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню, складає 51,50грн (18,54грн + 14,56грн + 10,30грн + 6,18грн + 1,92грн). У частині стягнення 18,07грн - 3% річних (69,57грн - 51,50грн) суд відмовляє в позові за безпідставністю.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості з оплати за розташування спецконструкцій зовнішньої реклами належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 8353,80грн - основного боргу, 139,69грн - пені, 51,50грн - 3% річних обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню згідно. У частині стягнення 18,07грн - 3% річних суд відмовляє в позові.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська соц-розстрочка" (10014, м. Житомир, майдан Перемоги, 10; ідентифікаційний код 31678440) на користь Комунального підприємства "Реклама" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Покровська, 4; ідентифікаційний код 32520027):

- 8353,80грн - основного боргу;

- 139,69грн - пені;

- 51,50грн - 3% річних;

- 1378,00грн - судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 18,07грн - 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.07.16

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)