Рішення

від 18.07.2016 по справі 911/2066/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" липня 2016 р. Справа № 911/2066/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Агросвіт» , смт. Приютівка, Олександрійського району Кировоградської області,

до відповідача публічного акціонерного товариства «Новоолександрівське», с . Нова Олександрівка Згурівського району Київської області

про стягнення 27 319,58 грн.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, уповноважений, довіреність №873 від 23.12.2015р.;

від відповідача: не з'явились;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Агросвіт», смт. Приютівка Олександрійського району Кіровоградської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 23.06.2016р. №23/06-1 до Публічного акціонерного товариства «Новоолександрівське», с. Нова Олександрівка Згурівського району Київської області, в якому просить стягнути з відповідача 27 319,58 грн. заборгованості за договором ТК 21-10/06-1 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції від 10.06.2013р., в тому числі 8 000,00 грн. основного боргу, 1915.38 грн. пені, 10605,74 грн. процентів річних (30%), 6 798,46 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору ТК 21-10/06-1 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції від 10.06.2013р. позивачем відповідачу було поставлено товар всього на суму 259 066,09 грн., який відповідач оплатив частково в сумі 251066,09 грн., у зв'язку з чим за відповідачем утворилась прострочена заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку з врахуванням передбаченої договором пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2016р. порушено провадження у справі № 911/2066/16 та призначено її до розгляду на 18.07.2016р.

В судове засідання 18.07.2016р. з'явився представник позивача, який подав документи на виконання ухвали суду та усні пояснення по суті позову.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, про причини нез'явлення в судове засідання суд не повідомив. Залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про те, що відповідач копію ухвали про порушення провадження у справі отримав завчасно 05.07.2016р., відповідно про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України (підпункт 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 В«Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» ) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Агросвіт», смт. Приютівка Олександрійського району Кіровоградської області (далі по тексту - ТОВ НВФ «Агросвіт»), до Публічного акціонерного товариства «Новоолександрівське», с. Нова Олександрівка Згурівського району Київської області (далі по тексту - ПАТ «Новоолександрівське»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

10.06.2013р. між ТОВ НВФ «Агросвіт» (продавець) та ВАТ «Новоолександрівське» (покупець) було укладено договір ТК 21-10/06-1 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобов'язується здійснити постачання товарів покупцю (насіння, засоби захисту рослин, добрива), які покупець зобов'язується прийняти та оплатити (пункт 1.1). Кількість товару, еквівалент ціни товару, погоджений курс, асортимент, ціна, строки поставки, умови оплати визначаються сторонами на кожну окрему партію у Доповненнях (пункт 1.2)

Базові умови поставки - франко-склад (ЕХW) (пункт 2.1). Датою поставки є дата, вказана у видаткових накладних (пункт 2.4).

Покупець зобов'язується оплатити прийнятий ним товар в строки, встановлені у Доповненнях до договору (пункт 4.1). При перерахуванні коштів покупець зобов'язується вказати в призначенні платежу, згідно якого Договору здійснюється платіж, із зазначенням дати та номера Доповнення. Вразі відсутності таких реквізитів продавець самостійно визначає порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення існуючих зобов'язань покупця (пункт 4.4).

За порушення строків оплати переданого товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 11.2). Сторони погодились не застосовувати скорочені строки позовної давності до нарахування штрафних санкцій, а застосовувати загальний строк позовної давності (пункт 11.3). Відповідно до ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання продавець може вимагати від покупця, а останній зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 30% річних від простроченої суми (пункт 11.4).

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

12.06.2013р. сторонами укладено Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №1/тк, відповідно до якого погоджено поставку товару (фунгіциду «Натіво» тв. Інсектициду «Варант»), загальною вартістю 120 586,39 грн. на умовах товарного кредиту з процентною ставкою 0,01% від суми переданого товару на весь строк кредитування. Покупець зобов'язався сплатити за отриманий ним товар в наступному порядку:

до 26.08.2013р. - 12 058,64 грн.;

до 30.07.2013р. - 36 175,92 грн.;

до 30.08.2013р. - 72 351,83 грн.

Також 21.06.2013р. сторонами укладено Доповнення про поставку товарів на умовах товарного кредиту №2/тк, відповідно до якого погоджено поставку товару, загальною вартістю 138 479,70 грн. на умовах товарного кредиту з процентною ставкою 0,01% від суми переданого товару на весь строк кредитування. Покупець зобов'язався сплатити за отриманий ним товар в наступному порядку:

до 26.06.2013р. - 13 847,97 грн.;

до 30.07.2013р. - 41 543,91 грн.;

до 30.08.2013р. - 83 087,82 грн.

Відповідно до накладної від 19.06.2013р. № 21/06-079 позивач поставив відповідачу товар на виконання Доповнення №1/тк в сумі 120 586,39 грн. Товар отримано за довіреністю відповідача від 10.06.2013р. №5.

Відповідно до накладної від 25.06.2013р. № 21/06-092 позивач поставив відповідачу товар на виконання Доповнення №2/тк в сумі 138 479,70 грн. Товар отримано за довіреністю відповідача від 19.06.2013р. №7.

Враховуючи умови Доповнень №1/тк та №2/тк, погоджений сторонами графік здійснення оплати отриманого товару (всього в сумі 259 066,09 грн.) виглядає наступним чином:

до 26.06.2013р. - 13 847,97 грн. (І платіж за Доповненням №2/тк);

до 30.07.2013р. - 77 719,83 грн.(ІІ платіж за Доповненням №1/тк 36 175,92 грн. плюс ІІ платіж за Доповненням №2/тк 41 543,91 грн.);

до 26.08.2013р. - 12 058,64 грн. (І платіж за Доповненням №1/тк);

до 30.08.2013р. - 155 439,65 грн. (ІІІ платіж за Доповненням №1/тк 72 351,83 грн. плюс ІІІ платіж за Доповненням №2/тк 83 087,82 грн.)

Як вбачається з доданих до матеріалів справи банківських виписок, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в сумі 251 066,09 грн.

Суд зазначає, що відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а частина 2 ст. 614 ЦК України обов'язок доведення відсутності вини у порушення зобов'язання покладає на сторону, яка порушила зобов'язання.

Суд ухвалою від 01.07.2016р., зобов'язував відповідача подати документи, що підтверджують сплату відповідачем коштів згідно договору поставки, пропонував відповідачу подати відзив на позов та контрозрахунок суми боргу. Відповідач відзив на позов не подав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, судом встановлено, що розмір основного боргу відповідача перед позивачем, остаточний строк сплати якої настав, становить 8 000,00 грн. (259 066,09 грн. (вартість поставки) - 251 066,09 грн. (розмір оплати), а відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 8000,00 грн. є обґрунтованою, документально доведеною та такою, яку належить задовольнити повністю.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1915,38 грн. пені за період з 30.08.2013р. по 26.02.2014р., 30% річних в сумі 10 605,74 грн. за період з 30.08.2013р. по 23.06.2016р., та 6798,46 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2013р. по травень 2016р.

Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 11.2 Договору визначено, що за порушення строків оплати покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Оскільки інший період нарахування пені в Договорі сторонами не встановлено, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу передбаченого відповідними Доповненнями строку оплати, та припинитися або в переддень виконання грошового зобов'язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені - пункт 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14) або через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку оплати.

Положеннями частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів, а саме 30% річних, встановлений пунктом 11.4 Договору.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з врахуванням втрат від інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Оскільки проценти річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

ПідставаСтрок оплатиОсновний борг, грн.Період простроченняПеня, грн. 30% річних, грн.Інфляційні, грн. ПД №105 на 20000,00 грн. 21.06.13 13 847,97 грн. (І платіж за №2/тк) 26.06.13 77 7 19,83 грн. (ІІ платіж за №1/тк, ІІ платіж за №2/тк 30.07.13 71 567,80 ПД №144 на 83700,00 грн. 31.07.13 12 058,64 грн. (І платіж за №1/тк) 26.08.13 155 439,65 грн. (ІІІ платіж за №1/тк, ІІІ платіж за №2/тк). 30.08.13 155 366,09 31.08 - 12.09.13 719,37 1660,08 0 ПД №192 на 70000,00 грн. 13.09.13 85 366,09 13.09 - 18.09.13 182.43 420.98 0 ПД №200 на 20000,00 грн. 19.09.13 65 366,09 19.09 - 22.09.13 93.12 214,40 0 ПД №504 на 40 000,00 грн. 23.09.13 25 366,09 23.09 - 10.10.13 162.62 375.28 0 ПД №218 на 5 000,00 грн. 11.10.13 20 366,09 11.10 - 13.11.13 246.62 569.13 81.46 ПД №263 на 5366,09 грн. 14.11.13 15 000,00 14.11 - 29.12.13 245.75 567.12 105,15 ПД №361 на 5000,00 грн. 30.12.13 10 000,00 30.12.13 - 26.02.14 210,14 484,93 80.12 27.02 - 11.06.14х 863,01 958,44 ПД №103 на 1000,00 грн. 12.06.14 9 000,00 12.06 - 30.07.14х 362,47 126.36 ПД № 149 на 1000,00 грн. 31.07.14 8 000,00 31.07.14 - 31.05.16х 4412.05 5440,30 01.06 - 23.06.16х 151,23х всього 8 000,00 1860,05 10080,68 6791,83 судом встановлено, що за заявлений період належна до стягнення з відповідача на користь позивача пеня становить суму 1860,05 грн., 30% річних становлять 10080,68 грн., інфляційні втрати - 6791,83 грн., за таких обставин, вказані позовні вимоги належать до задоволення частково.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не заявлено до стягнення курсову різницю у відповідності до пункту 3.7 Договору та проценти за користування товарним кредитом у відповідності до пункту 1.1 Доповнень №1/тк від 12.06.2013р. та №2/тк від 21.06.2013р. та частини 5 ст. 694 ЦК України.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, та приймає рішення про стягнення з відповідача 8000,00 грн. основного боргу, 1860,05 грн. пені, 6791,83 грн. інфляційних втрат та 10 080,68 грн. процентів річних.

Витрати по сплаті судового збору в мінімальному встановленому законом розмірі 1378,00 грн., відповідно до частини другої ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача як на сторону, з вини якої виник спір.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Агросвіт» задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Новоолександрівське» (07623, Київська обл., Згурівський район, с. Нова Олександрівка, вул. Леніна, буд. 14, ідентифікаційний код 00412263)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Агросвіт» (28020, Кіровоградська обл., Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Свердлова, буд. 2/1, ідентифікаційний код 23233729)

8000,00 грн. (вісім тисяч гривень нуль копійок) основного боргу ,

1860,05 грн. (одну тисячу вісімсот шістдесят гривень п'ять копійок) пені ,

6791,83 грн. (шість тисяч сімсот дев'яносто одну гривню вісімдесят три копійки) інфляційних втрат ,

10 080,68 грн. (десять тисяч вісімдесят гривень шістдесят вісім копійок) процентів річних ;

1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 26.07.2016р.

Суддя О.В. Конюх