ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2016р. Справа№ 914/1423/16
За позовною заявою: Публічного акціонерного товариства В«УкргазпромбанкВ» , м. Київ
до відповідача: ОСОБА_1 підприємства В«Лотос-АвтоВ» , м. Львів
про стягнення заборгованості у розмірі 408 103,33 грн.
Суддя Ділай У.І.
Секретар Климишин Ю.О.
За участі представників:
Від позивача: ОСОБА_2 - представник (Довіреність №201 від 17.06.2016р.)
Від відповідача: не з'явився
Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено.
Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглядається справа за позовною заявою Публічного акціонерного товариства В«УкргазпромбанкВ» до відповідача ОСОБА_1 підприємства В«Лотос-АвтоВ» про стягнення заборгованості у розмірі 408 103,33 грн.
Ухвалою суду від 30.05.2016р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.06.2016р.
10.06.2016р. від відповідача поступило Клопотання про відкладення розгляду справи №914/1423/16, у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
Окрім того, 10.06.2016р. від відповідача через канцелярію суду поступило Клопотання про припинення провадження у справі №914/1423/16, враховуючи п.6.1. Договору банківського кредиту, про розгляд спорів та вимог, які виникають на підставі цього договору або у зв'язку з ним, у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків згідно з регламентом третейського суду.
14.06.2016р. від позивача ПАТ В«УкргазпромбанкВ» , поступило Клопотання (вих.№1307 від 13.06.2016р.) про долучення письмових доказів до матеріалів справи, а саме доказів скерування вимоги відповідачеві, інформаційної довідки та виписки про рух коштів по особовим рахункам відповідача.
Позивач забезпечив явку повноважних представників в судове засідання 14.06.2016р., проте вимог ухвали суду від 30.05.2016р. в частині надання суду належним чином засвідчених копій документів долучених до позовної заяви, позивач не виконав.
Ухвалою суду від 14.06.2016р. розгляд справи відкладено на 30.06.2016р.
29.06.2016р. від відповідача поступило Клопотання про зупинення провадження у справі №914/1423/16, до вирішення Конституційним судом України справи за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«Арматура УкраїниВ» щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судове засідання 30.06.2016р. з'явився, вимог ухвал суду в частині надання належним чином засвідчених копій документів долучених до позовної заяви, та для огляду оригіналів документів, не виконав. Окрім того, представник усно надав пояснення, про те, що на адресу суду скеровано письмові пояснення, проте станом на час судового засіданні такі до суду не надходили. Щодо клопотання відповідача про припинення провадження у справі від 10.06.2016р., представник позивача заперечив.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 30.06.2016р. не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав.
Ухвалою суду від 30.06.2016р. розгляд справи відкладено на 19.07.2016р.
Представник позивача в судовому засідання 19.07.2016р. підтримав позовні вимоги, надав для огляду суду оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 19.07.2016р. не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
У відповідності до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Оскільки за час розгляду справи сторонами не було подано клопотання про продовження строку його вирішення, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами двохмісячного строку, встановленого для вирішення спору.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
09 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір банківського кредиту № 49-КЛ/13-ЗРВ, за умовами якого останньому надано грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом граничної заборгованості в сумі 300 000,00 грн., процентна ставка 19,25%, строком користування до 08 грудня 2014 року. Відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі в розмірі, на умовах та в порядку, що визначені цим договором.
Згідно із умовами п. 3.2.2. договору, відповідач зобов'язаний повернути позивачу кредит в строк згідно п. 1.1.3 договору в повному обсязі в валюті встановлені цим договором.
У п. 1.2 договору сторони узгодили, що строк оплати процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитною лінією - щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а за останній місяць користування кредитом - одночасно з погашення суми кредиту, але не пізніше кінцевого терміну користування кредитом, що зазначено у п. 1.1.3 договору.
26.11.2014р. між сторонами укладено додаткову угоду №1.
08.12.2014р. між сторонами укладено додаткову угоду №2, відповідно до якої визначили: строк кредитування до 07 грудня 2015 року включно; процентну ставку за користування кредитом 20% річних.
Договірні зобов'язання позивач виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у розмірі 300 000,00 грн., про що свідчить банківська виписка про рух коштів з 09.12.2013р. по 14.04.2016р. (долучена до матеріалів справи).
Як вказано у позовній заяві зобов'язань за договором банківського кредиту № 49-КЛ/13-ЗРВ від 09.12.2013р. відповідач належно не виконав.
В порядку досудового врегулювання спору, позивач направляв відповідачу повідомлення від 23.10.2015р. № 355 про погашення заборгованості за кредитом, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
У разі порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій згідно умов цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню в національній валюті України за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання (п. 5.1. договору).
Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав зобов'язань щодо повернення отриманих кредитних коштів. Позивач звернувся до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості: 300 000,00грн. заборгованості за сумою кредиту; 55 890,42 грн. заборгованість по процентам; 52 212,92 грн. пені за прострочку виконання зобов'язань.
В ході судового розгляду представником відповідача подано клопотання про припинення провадження у справі, враховуючи п.6.1. Договору банківського кредиту, про розгляд спорів та вимог, які виникають на підставі цього договору або у зв'язку з ним, у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків згідно з регламентом третейського суду. А також клопотання про зупинення провадження у справі №914/1423/16 до вирішення Конституційним судом України справи за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«Арматура УкраїниВ» щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
При прийнятті рішення суд виходить і наступного:
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір банківського кредиту № 49-КЛ/13-ЗРВ від 09.12.2013р., у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
Згідно визначення ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.3 ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до умов договору, позивач зобов'язувався надати кредит, а відповідач здійснити погашення кредиту та сплату процентів в повному обсязі.
Як узгоджено сторонами, дату остаточного повернення кредиту визначено 07.12.2015р.
Позивач звертався до відповідача із повідомленням від 23.10.2015р. № 355 про погашення заборгованості за кредитом. Однак, останній залишив вимогу без відповіді та задоволення.
Поданими позивачем та долученими до матеріалів справи копіями документів підтверджено, що позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав у повному обсязі, а відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо повернення отриманих кредитних коштів.
Відповідач дану обставину не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду, не надав доказів повернення суми кредиту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором банківського кредиту № 49-КЛ/13-ЗРВ від 09.12.2013р. позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, в сумі 300 000,00грн. такими, що підлягають до задоволення.
Клопотання про припинення провадження у справі, враховуючи п.6.1. Договору банківського кредиту та клопотання відповідача про зупинення провадження судом відхиляється, зважаючи на наступне.
Позовну заяву у даній справі підписано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Укргазпромбанк".
Відповідно до матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України від 14.09.2015р. № 602 відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію ПАТ «Укргазпромбанк». Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 вересня 2015 р. № 168, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укргазпромбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку.
Згідно з даним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Укргазпромбанк» з 15 вересня 2015 р. до 14 вересня 2017 р., призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Укргазпромбанк», визначені статтями 37, 38, 48, 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком па 2 роки з 15 вересня 2015 р. до 14 вересня 2017 р. включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні (ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Частиною 1 статті 35 цього ж Закону визначено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків відбувається через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.
Згідно п. 17 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
В силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 37 цього ж Закону уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду та має право, зокрема, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.
Таким чином, ПАТ "Укргазпромбанк" звернулось до господарського суду в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є юридичною особою публічного права і здійснює ліквідацію ПАТ "Укргазпромбанк" через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство.
Оскільки на момент звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі ПАТ «Укргазпромбанк» діяло не як самостійна установа, а безпосередньо як організація в особі уповноваженої особи на ліквідацію, тому, враховуючи приписи п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", спір у даній справі не може бути переданий на вирішення третейського суду.
Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.02.2016р. у справі №910/16939/15.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Щодо позовної вимоги про стягнення 55890,42грн. заборгованості по процентам за користування кредитом суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як встановлено судом, у п. 1.2 договору сторони узгодили, що строк оплати процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитною лінією - щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а за останній місяць користування кредитом - одночасно з погашення суми кредиту, але не пізніше кінцевого терміну користування кредитом, що зазначено у п. 1.1.3 договору.
08.12.2014р. між сторонами укладено додаткову угоду №2, відповідно до якої визначено строк кредитування до 07 грудня 2015 року включно.
У розрахунку, долученому до позовної заяви, позивач провів нарахування процентів за період з 17.04.2014р. по 04.04.2016р.
Виходячи із вищенаведеного та зважаючи на положення п. 1.2 спірного договору, позивач допустився помилки у визначенні кінцевого терміну користування кредитом. Нарахування процентів за користування кредитом слід провести за період з 17.04.2014р. по 07.12.2015р., а не як визначив позивач.
За вказаних обставин, судом самостійно здійснено розрахунок суми процентів за користування кредитом за період з 17.04.2014р. по 07.12.2015р., відповідно до якого до стягнення з відповідача підлягає 34 078,78грн. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 52 212,92 грн. пені за прострочку виконання зобов'язань, суд зазначає наступне.
У п. 5.1 договору сторони узгодили, що у разі порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій згідно умов цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню в національній валюті України за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності із ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до положень кредитного договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позивач правомірно просить стягнути з відповідача 42 673,97 грн. пені за прострочений кредит.
Водночас, враховуючи проведений вище розрахунок суми процентів за користування кредитом за період з 17.04.2014р. по 07.12.2015р., судом самостійно перераховано суму пені на прострочені проценти та встановлено, що до стягнення підлягає 6966,26грн. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84, 116 ГПК України , суд
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги задоволити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства В«Лотос-АвтоВ» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 147, ідентифікаційний код 32328279) на користь Публічного акціонерного товариства В«УкргазпромбанкВ» (02098, м. Київ, Дніпровська набережна, 13, ідентифікаційний код 24262992) 300 000,00грн. заборгованості за сумою кредиту; 34 078,78грн. заборгованість по процентам; 49640,23 грн. пені за прострочку виконання зобов'язань та 5755,79 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити
4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Повне рішення складено 25.07.2016р.
Суддя Ділай У.І.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 19.07.2016 |
Оприлюднено | 29.07.2016 |
Номер документу | 59201187 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Ділай У.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні