Рішення

від 21.07.2016 по справі 914/1455/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2016р.                                                                       Справа№ 914/1455/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М., при секретарі Кияк І.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма «Господарчий центр», м. Львів

про стягнення 138 613,01 грн. заборгованості.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма «Господарчий центр" про стягнення 138 767,51 грн.

Ухвалою гсподарського суду Львівської області від 01.06.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 13.06.2016 року.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою від 14.07.2016 р. суд прийняв до розгляду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, відповідно до якої позивач відмовився від вимоги про стягнення з відповідача 6 698,47 грн. - 3% річних та 8 923,58 грн. - втрат від інфляції при цьому збільшив розмір вимог в частині стягнення штрафних санкцій з 117 196,41 грн. до 132 663,95 грн. Відтак просить стягнути з відповідача 138 613,01 грн.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав, викладених в позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог та додаткових поясненнях, просить стягнути з відповідача 96 969,62 грн. - пені та 41 643,39 грн. – штрафу.

Відповідач участі повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Поштовий конверт, надісланий на юридичну та поштову адресу відповідача повернутий підприємством зв'язку без вручення адресату із зазначенням причини повернення – «за зазначеною адресою вибули давно».

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд звертає увагу на те, що поштова кореспонденція направлялась відповідачу також на адресу, вказану в позовній заяві: 79021, м.Львів, вул. Садова, 2А та повернута за терміном зберігання.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

18.08.2014 р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма «Господарчий центр" укладено договір №18-08/14 на виконання робіт, відповідно до умов якого позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов'язання виконати роботи по капітальному ремонту покрівлі на об»єктах ВП «Хмельницька АЕС».

Згідно з п.п. 1.2, 2.1, 3.2, 4.1 договору позивач приймає та оплачує роботи на умовах, передбачених договором. Загальна вартість робіт за договором, у відповідності до договірної ціни з кошторисними розрахунками до неї, на виконання робіт по капітальному ремонту покрівлі на об'єктах позивача складає 997 420,80 грн. До початку виконання робіт позивач здійснює переоплату в розмірі 30% від загальної вартості робіт, що становить 299 226,24 грн. Роботи за договором виконуються згідно календарного план-графіка, який є невід»ємною частиною договору (до 31.12.2014 року).

Вартість виконаних робіт, які підлягають до оплати, визначаються по усіх складових виконаних робіт, які розраховані в договірній ціні.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 3.1 договору).

08 жовтня 2014 р. на виконання договору позивач здійснив передоплату в розмірі 30% від загальної вартості робіт на придбання матеріалів для виконання робіт, передбачених укладеним між сторонами договором в розмірі 299 226,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7200.

Строки виконання робіт, відповідно до п.п. 3.3. договору були змінені за згодою сторін, а саме: листом від 10.03.2015 р. відповідач просив позивача продовжити термін виконання робіт до 31.07.2015 р., а листом від 10.08.2015 р. - до 01.12.2015 р. відповідно. Отже кінцевий термін виконання робіт, погоджений сторонами встановлений до 01.12.2015 року.

Відповідач передбачені договором роботи виконав частково, на суму 402 515,18 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 17.11.2014 р. на суму 83 226,88 грн., № 2 від 30.04.2015 року на суму 217 783,96 грн. та № 3 від 30.06.2015 р. на суму 101 504,34 грн., а позивач прийняв вказані роботи і оплатив їх вартість із врахуванням авансового платежу, що підтверджується платіжними дорученнями № 4436 від 03.08.2015 р. на суму 1 784,60 грн., № 4717 від 06.08.2015 р. на суму 84 586,95 грн. та № 4718 від 06.08.205 р. на суму 16 917,39 грн.

Станом на момент звернення позивача із позовною заявою роботи відповідачем на суму 594 905,62 грн., згідно кошторисної документації не виконані.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач передбачені договором роботи виконав не у повному обсязі та з порушенням погоджених термінів виконання, просить суд відповідно до п. 8.2. договору стягнути з відповідача на свою користь 138 613,01 грн., з яких 96 969,62 грн. - пені та 41 643,39 грн. - штрафу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступних мотивів:

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст.6, 627 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що 18.08.2014 р. між сторонами був укладений договір №18-08/14 на виконання робіт, відповідно до умов якого позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов»язання виконати роботи по капітальному ремонту покрівлі на об»єктах ВП «Хмельницька АЕС».

Пунктами 98, 99, 100 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, встановлено, що оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання.

Відповідно до п.п. 1.2, 2.1, 2.4 договору, позивач приймає та оплачує роботи на умовах, передбачених договором. Загальна вартість робіт за договором, у відповідності до договірної ціни з кошторисними розрахунками до неї складає 997 420,80 грн. До початку виконання робіт позивач здійснює переоплату в розмірі 30% від загальної вартості робіт, що становить 299 226,24 грн. Роботи за договором виконуються згідно календарного план-графіка, який є невід»ємною частиною договору (до 31.12.2014 року).

Згідно ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Частиною четвертою статті 879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідач передбачені договором роботи виконав частково на суму 402 515,18 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 17.11.2014 р. на суму 83 226,88 грн., № 2 від 30.04.2015 року на суму 217 783,96 грн. та № 3 від 30.06.2015 р. на суму 101 504,34 грн., а позивач прийняв вказані роботи і оплатив їх вартість із врахуванням авансового платежу, що підтверджується платіжними дорученнями № 7200 від 08.10.2014 р. - авансовий платіж , № 4436 від 03.08.2015 р. на суму 1 784,60 грн., № 4717 від 06.08.2015 р. на суму 84 586,95 грн. та № 4718 від 06.08.205 р. на суму 16 917,39 грн.

Згідно з ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Судом встановлено, що акти приймання-передачі виконаних за договором робіт відповідно до підписано та скріплено печатками сторін, що свідчить про те, що роботи прийнято без будь-яких зауважень.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Судом встановлено, що договір підписано без зауважень, цей договір часткого був виконаний сторонами, відповідно до погоджених ними умов.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору, згідно з ст.652 Цивільного кодексу України, допускається лише за згодою сторін або за рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання сторін змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору або з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). В силу положень ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Приписами ст.611 ЦК України та ст.230 ГК України встановлено, що у разі порушення зобов»язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з п.8.2 договору за порушення строків виконання робіт за договором, виконавець зобов»язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожний день прострочки, а за прострочку виконання робіт понад тридцять днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що роботи за договором повинні були виконуватись згідно календарного план-графіка, який є невід»ємною частиною договору, тобто до 31.12.2014 року. На підставі п.п. 3.3. договору вказані строки були змінені за згодою сторін, а саме: листом від 10.03.2015 р. відповідач просив продовжити термін виконання робіт до 31.07.2015 р., а листом від 10.08.2015 р. до 01.12.2015 р. відповідно. Отже кінцевий термін виконання робіт, погоджений сторонами до 01.12.2015 року. Однак, станом на момент звернення позивача із позовною заявою роботи відповідачем на суму 594 905,62 грн., згідно кошторисної документації не виконані.

Оскільки зміни до договору в частині коригування строків щодо кінцевого терміну виконання робіт продовжувались сторонами до 31.07.2015 року, а вдруге відповідач звернувся про їх продовження листом від 10.08.2015 р. і такий строк позивачем погоджений 14.08.2015 р, відтак мало місце прострочення виконання робіт на 10 днів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у діях відповідача, пов'язаних з укладенням та виконанням договору, на умовах, визначених сторонами, мало місце порушення взятих ним на себе обов»язків щодо строків та обсягу (вартості) виконання робіт, передбачених договором.

Статтями 256, 258 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується щодо стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивачем, внаслідок порушення договірних зобов'язань та відповідно до п.8.2 договору, а також із врахуванням строків позовної давності нараховано 138 613,01 грн., з яких 96 969,62 грн. - пені та 41 643,39 грн. - штрафу.

Так, відповідно до ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14).

Відтак, позивачем правомірно нараховано 96 969,62 грн. - пені та 41 643,39 грн. - штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому кожна суттєва для справи обставина повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України).

При цьому за умовами ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно на наявними у справі доказами і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні правові підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з»ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на нього повністю.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма «Господарчий центр» (79000, м.Львівська область, вул.Зелена, 147; ідентифікаційний код 25544103) на користь державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків,20; ідентифікаційний код 21313677) 96 969,62 грн. - пені, 41 643,39 грн. - штрафу та 2 081,52 грн. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 26.07.2016 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.