Рішення

від 22.07.2016 по справі 916/1318/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2016 р.Справа № 916/1318/16 За позовом : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

До відповідача: Приватного підприємства „МОСТВ»

про стягнення 597900 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ : Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Приватного підприємства „МОСТВ» борг в розмірі 597900,00 грн., який виник за договором надання транспортних послуг №р18/18/15 від 18 серпня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2016р. порушено провадження у справі №916/1318/16 та призначено розгляд справи в судовому засіданні.

Відповідач - Приватне підприємства „МОСТВ» у судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надіслання ухвали суду на юридичну адресу, відповідно до ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявного у матеріалах справи, однак, надіслана кореспонденція суду повернулась до суду без вручення відповідачу з довідкою поштової організації про те, що організація за вказаною адресою не знаходиться. З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача згідно ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України. У зв'язку з чим суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення у судовому засіданні представника позивача, суд встановив.

18 серпня 2015 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та Приватним підприємством „МОСТВ» (Замовник) було укладено Договір про надання транспортних послуг №18/08/15, відповідно до п. 2.1. якого замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати транспортні перевезення сипучих матеріалів (надалі - вантаж), а замовник зобов'язується оплатити виконавцю за надані транспортні послуги на умовах даного Договору.

Приписами п. 1.1. Договору визначено, що цей договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між замовником і виконавцем при організації і здійснення перевезень вантажів автотранспортними засобами в межах України (далі за текстом - „перевезенняВ» ), а також порядок розрахунків за надані транспортні послуги.

Згідно з п. 4.1.1. Договору, замовник зобов'язаний забезпечити завантаження/розвантаження транспортних засобів протягом робочого тижня. Робочим тижнем вважається тиждень з понеділка по неділю включно. А також забезпечити правильне оформлення супровідних документів та своєчасно проводити оплату за надані послуги. (п.п. 4.1.2., 4.1.3 Договору.). Відповідно до п. 5.1.1. Договору, виконавець зобов'язаний надати транспортний засіб до виконання вантажоперевезень в технічно справному стані, що відповідає технічним і санітарним нормам, необхідні документи (дозволів,страхових полісів, ліцензій на здійснення вантажоперевезень т.д.) Згідно з п. 5.1.2. Виконувати перевезення вантажу згідно із умовами.

Положеннями п. 6.1. Договору встановлено, що прийом-передача виконаних робіт (наданих послуг) проводиться два рази на місяць: 15 та останнього числа поточного місяця, про що сторони підписують Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг),які оформляються на підставі товарно-транспортних накладних. При цьому, товарно-транспортні накладні оформляються сторонами кожен день і окремо на кожну машину Виконавця. Відповідно до п. 6.2. Договору, замовник зобов'язаний прийняти послуги, надані виконавцем, і підписати акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) протягом трьох днів з моменту їх отримання. У випадку неповернення замовником виконавцеві підписаних актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) протягом трьох робочих днів з моменту їх отримання або ненадання замовником мотивованих заперечень до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) в цей строк, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) вважаються підписаними з моменту їх передачі замовнику, а роботи, зазначені в них, належним чином виконані.

На виконання умов укладеного Договору між сторонами, позивачем було надано відповідні послуги, про що було складено акти здачі - приймання виконаних робіт (надання послуг), а саме: акт здачі - приймання робіт №ОУ-0000515 від 01.09.2015р. на суму 24000грн., акт здачі - приймання робіт №ОУ-0000538 від 14.09.2015р. на суму 230700 грн., акт здачі - приймання робіт №ОУ-0000582 від 30.09.2015р. на суму 212800 грн., акт здачі - приймання робіт №ОУ 0000615 від 15.10.2015р. на суму 210200 грн., акт здачі - приймання робіт №ОУ-0000658 від 02.11.2015р. на суму 98300 грн. та акт здачі - приймання робіт №ОУ-0000667 від 16.11.2015р. на суму 115900 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до пояснень позивача, усі акти здачі - приймання виконаних робіт (надання послуг) надсилались замовнику відповідно до умов, які зазначені у п. 6.1. Договору, частина надісланих актів здачі - приймання виконаних робіт не було підписано та повернуто з боку відповідача. Приймаючи до уваги, що позивачу не було надано мотивованих заперечень з приводу не підписання надісланих актів здачі - приймання виконаних робіт, у розуміння п.6.2 договору вони вважаються виконаними належним чином та в повному обсязі.

Як стверджує позивач, на виконання умов укладеного договору, з боку Приватного підприємства „МОСТВ» було здійснено часткову сплату за надані послуги, в тому числі за актами, яки не було підписано відповідачем, у розмірі 290000 грн., що підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.

Однак, у зв'язку частковою сплатою існуючої заборгованості, за відповідачем ще рахується заборгованість за Договором про надання транспортних послуг від 18 серпня 2015 року в розмірі 597900 грн., яка станом на момент розгляду справи є непогашеною.

Розділом 7 Договору визначено, що вартість даного договору становить суму вартості усіх перевезень. Розмір оплати за надані транспортні послуги становить 200 грн. за 1 год. Роботи 1-го автомобіля. Оплата замовником наданих виконавцем послуг здійснюється два рази в місяць в такому порядку - 15 і 30 числа кожного місяця виконавець надсилає замовнику рахунок на оплату ( факсом, електронною поштою тощо) за виконані роботи, а виконавець має оплатити цей рахунок не пізніше наступного робочого дня (п.п. 7.1., 7.2., 7.3. Договору.).

Відповідно до п. 9.1. Договору, визначено, що всі суперечки та розбіжності, що можуть виникнути з даного договору або в зв'язку з ним, будуть за можливості розв'язуватись шляхом переговорів між сторонами та п. 9.2. Договору, зазначено, що у випадку, якщо сторони не досягнуть згоди, будь-яка суперечка або розбіжність, що можуть виникнути з даного договору або в зв'язку з ним, підлягають розв'язуванню в господарському суді з дотриманням вимог норм діючого законодавства України.

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 обґрунтовані неналежним виконанням прийнятих на себе договірних зобов'язань Приватним підприємством „МОСТВ» за Договором №18/08/15 про надання послуг від 18 серпня 2015року та направлені на стягання з відповідача суми боргу у розмірі 597900 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного Договору, позивачем було скеровано усі акти здачі - приймання виконаних робіт (надання послуг) замовнику відповідно до умов, які викладено у п. 6.1 Договору, однак, частина надісланих актів здачі - приймання виконаних робіт не була підписана та повернута з боку відповідача.

Приймаючи до уваги, що позивачу не було надано мотивованих заперечень від Приватного підприємства „МОСТВ» з приводу не підписання надісланих актів здачі - приймання виконаних робіт, у розуміння п. 6.2 Договору акти вважаються підписаними з моменту їх передачі замовнику, а роботи, зазначені в них, належним чином виконаними позивачем.

Відповідачем було частково сплачено заборгованість, яка виникла за Договором про надання транспортних послуг, у розмірі 290000 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких було надано позивачем до матеріалів позовної заяви та які наявні в матеріалах справи.

Крім того, листом від 09.02.2016р. відповідачем було визнано існуючу заборгованість за актами здачі - приймання виконаних робіт, на виконання Договору від 18.08.2015р. та гарантувалось сплатити залишок боргу до 10 травня 2016р. Однак, відповідної сплати заборгованості за Договором не відбулося, у зв'язку з чим позивачем було подано позов до суду.

У зв'язку частковою сплатою заборгованості, за відповідачем рахується заборгованість за Договором про надання транспортних послуг від 18 серпня 2015 року у розмірі 597900грн., яка станом на момент розгляду справи є непогашеною.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Приватним підприємством „МОСТВ» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору №18/08/15 про надання послуг від 18 серпня 2015 року.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Приватного підприємства „МОСТВ» заборгованості за умовами Договору №18/08/15 про надання послуг від 18 серпня 2015 року підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 597900 грн. боргу.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 8968,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства „МОСТВ» (65481, АДРЕСА_1; код 13937694) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (43020, м. Луцьк, вул. Сагайдачного 20/39; код НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 597900 (п'ятсот дев'яносто сім тисяч дев'ятсот ) грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8968 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 50 коп.

Повний текст рішення складено 25 липня 2016р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко