Рішення

від 21.07.2016 по справі 920/378/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.07.2016p Справа № 920/378/16

Господарський суд Сумської області у складі: головуючий суддя Зайцева І.В., суддя Соп'яненко О.Ю., суддя Джепа Ю.А. при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши матеріали справи № 920/378/16:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«КриницяВ» , м. Суми,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

про стягнення 57041 грн. 20 коп.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 20.05.2016 № б/н),

від відповідача: не з'явився,

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 38043 грн. 91 коп. заборгованості в т.ч.: 29010 грн. основного боргу по орендній платі за період з січня по квітень 2016 року, 96 грн. 72 коп. 3 % річних за прострочку внесення орендної плати, 8937 грн. 19 коп. заборгованості за спожиті комунальні послуги (теплопостачання, водопостачання та водовідведення) відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2015 № б/н, укладеного між сторонами даного спору.

23.05.2016 представник позивача подав до суду заяву про виправлення описки в резолютивній частині позовної заяви та заяву про долучення до матеріалів справи копію виписки з банківського рахунку ТОВ «Криниця» за період з 01.04.2016 до 20.05.2016 в підтвердження того, що відповідачем не здійснювалось погашення заборгованості за договором оренди від 01.09.2015 у вказаний період.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.05.2016 по справі №920/378/16 задоволено заяву позивача від 23.05.2016 про виправлення описки в резолютивній частині позовної заяви.

30.05.2016 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 20760 грн. заборгованості по орендній платі за період з січня по березень 2016 року, 24750 грн. неустойки за квітень-травень 2016 року у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення повернення приміщення відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, 223 грн. 80 коп. 3 % річних, 1315 грн. 60 коп. інфляційних збитків, 9991 грн. 80 коп. заборгованості за спожиті комунальні послуги (теплопостачання, водопостачання та водовідведення) за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року. Проте, з даної заяви вбачається не лише збільшення позовних вимог, а і зміна предмету позову.

Cуд, вважає за необхідне прийняти заяву про збільшення позовних вимог лише в частині стягнення 20760 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі за січень, лютий, березень 2016 року, 223 грн 80 коп 3% річних, 1315 грн 60 коп інфляційних збитків, 9991 грн 80 коп заборгованості за спожиті комунальні послуги за період з жовтня 2015 по квітень 2016, а що стосується вимог по стягненню неустойки у розмірі 24750 грн. 00 коп, що є додатковим предметом позову, - суд залишає без розгляд з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Позивачем же подано вищезазначену заяву після початку розгляду справи по суті.

Пунктом 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 визначено, що початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Розгляд справи по суті розпочато судом в судовому засіданні 23 травня 2016 року, про що зазначено в протоколі судового засідання. Від сторін зауважень з приводу допущених в протоколі від 23.05.2016 року неправильностей або неповноти до суду не надходило.

Як вбачається з пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Таким чином, зазначена заява приєднується до матеріалів справи і підлягає розгляду частково.

06.06.2016 представник позивача подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи копію виписки з банківського рахунку ТОВ «Криниця» за період з 20.05.2016 до 03.06.2016 в підтвердження того, що відповідачем не здійснювалось погашення заборгованості за договором оренди від 01.09.2015 у вказаний період.

06.06.2016 представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та подати письмові заперечення на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.06.2016 по справі № 920/378/16 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.06.2016 призначено розгляд справи № 920/378/16 колегіально у складі трьох суддів.

11.07.2016 представник позивача подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи копію виписки з банківського рахунку ТОВ «Криниця» за період з 03.06.2016 до 08.07.2016 в підтвердження того, що відповідачем не здійснювалось погашення заборгованості за договором оренди від 01.09.2015 у вказаний період.

11.07.2016 представник позивача подав заяву про стягнення з відповідача 5000 грн 00 коп витрат на правову допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції по справі подав заяву про долучення до матеріалів справи виписку по рахунку ТОВ «Криниця» за період 08.07.2016 по 20.07.2016 в підтвердження того, що відповідачем не здійснювалось погашення заборгованості за договором оренди від 01.09.2015 у вказаний період.

Відповідач в судове засідання знов не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням в іншому судовому засіданні.

Представник позивача заперечував проти заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Крім того, суд неодноразово відкладав розгляд справи у зв'язку з неявкою відповідача та надавав йому час для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки письмових обґрунтувань своєї позиції по справі, проте, відповідач так і не виконав вимог ухвал господарського суду Сумської області від 08.04.2016, від 23.05.2016, від 06.06.2016, від 11.07.2016 - не подав відзив на позовну заяву.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві" ).

Отже, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку та встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази, суд встановив:

01.09.2015р. між позивачем - ТОВ «Криниця» (орендодавець за договором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар за договором) був укладений договір оренди нежитлового приміщення, згідно якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Соборна, 41, для роздрібної торгівлі ювелірними виробами та іншим.

Відповідно до п. 2.1 договору передача об'єкта оренди проводиться за актом прийому-передачі, який підписується сторонами і є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу вище вказане нежитлове приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.09.2015.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 4.3.5 договору передбачено, що орендар зобов'язаний вчасно сплачувати орендну плату та комунальні платежі відповідно до розділу 5 договору.

Згідно п.5.3 договору орендна плата нараховується щомісяця, орендар здійснює авансові орендні платежі за об'єкт оренди в розмірі 100% від суми орендної плати на місяць у строк до 5-го числа кожного місяця на поточний рахунок ТОВ "Криниця", зазначений в договорі.

Крім того, згідно п. 4.3.5 договору орендар зобов'язаний вчасно сплачувати комунальні платежі відповідно до розділу 5 договору. Пунктом 5.2 договору передбачено, що компенсація вартості спожитої на об'єкті оренди електроенергії, опалення, холодної води та інших комунальних послуг і експлуатаційних витрат, оплачується орендарем самостійно до 21 числа поточного місяця згідно рахунків.

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.02.2016 по справі № 920/16/16 залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 достроково розірвано договір оренди нежитлового приміщення по вул. Соборна, 41 в м. Суми від 01.09.2015.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної сплати орендної плати за січень, лютий, березень 2016 у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 20760 грн 00коп та оплати комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання та водовідведення) за період з жовтня 2015 по квітень 2016 в розмірі 9991 грн 80 коп.

Відповідно до ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України , статей 526 , 527 , 530 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України , зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу по орендній платі, комунальним послугам, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20760 грн. 00 коп заборгованості по орендній платі та 9991 грн 80 коп заборгованості за спожиті комунальні послуги, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по вищевказаному договору позивач просить стягнути з відповідача 1315 грн. 60 коп. інфляційних втрат та 223 грн. 80 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з поданим позивачем розрахунком 3% річних складають 223 грн. 80 коп., інфляційні збитки - 1315 грн. 60 коп.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Суд не погоджується з поданим позивачем розрахунком інфляційних втрат та 3% річних, оскільки відповідач згідно п. 5.7 договору оренди сплатила орендну плату за останній місяць користування приміщенням у перший місяць дії договору, тому нарахування 3% та інфляційних втрат на орендну плату за квітень є недоречним. Таким чином, судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2016, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального їх розміру.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 950 грн. 76 коп інфляційних втрат, 187 грн. 42 коп. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на оплату послуг адвоката в сумі 5000 грн. В обґрунтування витрат долучив договір про надання правової допомоги № б/н від 07.04.2016, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 132 від 19.01.1995 , копію платіжного доручення № 46 від 08.06.2016р. на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. у справі №6-рп/2013 за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України , частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) зазначено, що положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України , згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

В підтвердження оплати адвокатських послуг в сумі 5000 грн. позивачем надано платіжне доручення № 46 від 08.06.2016 року, в якому вказано призначення платежу "за юридичні послуги згідно договору № б/н від 07.04.2016 року".

Враховуючи предмет спору, суму позовних вимог, співрозмірність її з розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати, складність справи, суд дійшов до висновку про часткове стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 3000,00 грн.

Оскільки спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 770 грн. 40 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40022, м. Суми, вул. Газети «Правда», 3 кв. 3, і.к. НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Криниця» (40000, м. Суми, вул. Соборна,41 і.к. 21112430) 20760 грн 00 коп заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2015, 9991 грн 80 коп заборгованості за спожиті комунальні послуги, 187 грн. 42 коп. 3% річних, 950 грн.76 коп. інфляційних втрат, 3000 грн. 00 коп витрат на правову допомогу, 770 грн. 40 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 36 грн 38 коп. 3% річних та 364 грн 84 коп. інфляційних - відмовити.

4. В частині стягнення 24750 грн 00 коп. неустойки - залишити без розгляду.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.07.2016.

ГОЛОВУЮЧИЙ Суддя І.В. Зайцева

СУДДЯ О.Ю. СОП'ЯНЕНКО

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА