Рішення

від 19.07.2016 по справі 922/1932/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2016 р.Справа № 922/1932/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.

розглянувши справу

за позовом Харківської обласної організації всеукраїнської спілки автомобілістів, м. Харків до Виконкому Ізюмської міської ради м. Ізюм про визнання права власності за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №142 від 01.07.2016 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Харківська обласна організації всеукраїнської спілки автомобілістів (позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Виконкому Ізюмської міської ради (відповідача) про визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: на нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Макаренка 2 та складається з нежитлової будівлі літ. "А-1Н" площею 204,1 кв.м. та нежитлової будівлі літ. "Б" гаражі площею 175,6 кв.м., всього: загальною площею 379,7 кв.м. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. за подання до суду даного позову.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він добросовісно заволодів чужим зазначеним нерухомим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом десяти років та в силу ст. 344 ЦК України має право на набуття права власності на дане нерухоме майно за правилами набувальної давності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити. При цьому представник позивача просить у заяві (вх.№23636 від 19.07.2016 р.) не стягувати з відповідача судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. за подання до суду даного позову.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. У минулому судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву (вх.№22165 від 07.07.2016 р. просив в позові відмовити. Подав до суду заяви (вх.№1431 від 15.07.2016 р., вх.№23505 від 18.07.2016 р.) про розгляд справи без участі представника відповідача.

Свої заперечення проти позову обґрунтовує тим, що згідно з пунктом 1 рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради народних депутатів Харківської області Української ССР від 05.07.1978 р. за №716 будинок по вул. Макаренко, 2 було надано міській раді ДОАМЛ, а не відповідачу у даній справі (а.с. 14).

Згідно свідоцтва про державну реєстрації юридичної особи Серія А01 №072181, довідки №3755 з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України та витягу з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України (а.с. 10-13) датою державної реєстрації юридичної особи - Харківської обласної організації всеукраїнської спілки автомобілістів (код ЄДРПОУ 05508915) є дата - 17.05.1993 р., тобто до 17.05.1993 р. взагалі не існувало зазначеної юридичної особи.

Відповідач вважає, що позивач не є правонаступником Ізюмської міської ради ДОАМЛ, якій було надано спірну будівлю згідно вище зазначено рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради народних депутатів Харківської області Української ССР від 05.07.1978 р. за №716.

Відповідач також зазначив, що надана позивачем до матеріалів справи довідка № 130 від 29.04.2016 р. (а.с. 27) не є належним та допустимим доказом перебування у позивача на балансі будівлі та гаражу за адресою: м. Ізюм, вул. Макаренко, 2, оскільки ані Ізюмською міською радою, ані виконавчим комітетом зазначене нерухоме майно позивачу не передавалось.

Відповідач також зазначив, що позивач не звертався до Ізюмської міської ради, виконавчого комітету Ізюмської міської ради або до Ізюмського міського голови щодо передачі йому на законних підставах визначеного об'єкту нерухомості та вважає, що позивач фактично здійснив самозахоплення зазначених будівель.

Представник позивача не заперечує проти клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника відповідача, суд задовольняє дане клопотання як таке, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

У судовому засіданні 07.07.2016 р. було оголошено перерву до 19.07.2016 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з пунктом 1 рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради народних депутатів Харківської області Української ССР від 05.07.1978 р. за №716 міській раді ДОАМЛ передано безоплатно будинок по вул. Макаренко, 2 (а. с. 14).

Відповідно до п. 1.5. Статуту Харківської обласної організації всеукраїнської спілки автомобілістів позивач є правонаступником обласної організації Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів та обласної організації Української республіканської спілки автомобілістів (у зв'язку з внесенням змін у назву організації).

Зі змісту свідоцтва про державну реєстрації юридичної особи Серія А01 №072181, довідки №3755 з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України та витягу з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України (а.с. 10-13) встановлено, що датою державної реєстрації позивача - Харківської обласної організації всеукраїнської спілки автомобілістів (код ЄДРПОУ 05508915) є - 17.05.1993 р.

Рішенням Ізюмської міської ради від 03.02.2000 р. за № 086 передано у постійне користування позивачеві земельну ділянку площею 0,36 гектарів, яка розташована за адресою: м. Ізюм, Харківської області по вул. Макаренко, 2, та видано позивачеві державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ХР №000869 від 11.02.2000 р. (а.с. 84).

Станом на 28.04.2016 р. вартість спірного нерухомого майна згідно звіту про оцінку майна складає 48 700,00 грн. (а.с. 57-58).

На замовлення позивача був виготовлений технічний паспорт від 25.04.2016 р. (а.с. 28-33), відповідно до якого нежитлова будівля, розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Макаренка, 2, складається з нежитлової будівлі літ. "А-1Н" площею 204,1 кв.м. та нежитлової будівлі літ. "Б"- гаражі площею 175,6 кв.м., всього: загальною площею 379,7 кв.м.

25.08.2004 року між позивачем (споживачем) та АК "Харківобленерго" (постачальником) був укладений договір про постачання електричної енергії №61-073, згідно з Додатком 3 до якого вбачається, що місцем встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію є приміщення за адресою: м. Ізюм, вул. Макаренко, 2 (а.с. 45-56).

Позивач сплачує земельний податок за земельну ділянку, на якій розташований вище вказаний об'єкт, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 35-43).

Згідно з наданою позивачем довідкою № 130 від 29.04.2016 р. (а.с. 27) спірні нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Ізюм, вул. Макаренко, 2, перебувають на балансі позивача.

З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що позивач з 17.05.1993 року (з моменту державної реєстрації юридичної особи - позивача) добросовісно заволодів зазначеним нерухомим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним вже понад 10 років, експлуатувати та утримувати вказане майно, має технічний паспорт, а також Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, сплачує земельний податок за земельну ділянку, на якій розташована спірна нежитлова будівля.

Разом з тим, позивач стверджує, що у нього відсутній правовстановлюючий документ на вказані будівлі, тобто позивач не є власником вказаних нежитлових будівель в розумінні чинного законодавства, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилається на положення ст. 41 Конституції України, ст. ст. 181, 316, 317, 321, 344, 392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Як вказано вище, позивач з 17.05.1993 року добросовісно заволодів зазначеним нерухомим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним вже понад 10 років, експлуатувати та утримувати вказане майно, має технічний паспорт, а також Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, сплачує земельний податок за земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно.

Сукупність вищезазначених обставин свідчать про добросовісність заволодіння, відкритість, безперервність, тривалість (понад десяти років) та безтитульність володіння позивачем спірним об'єктом, а отже, і про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на зазначений об'єкт нерухомості на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України за набувальною давністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

При цьому за умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладені обставини та норми закону, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: на нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Макаренка, 2 та складається з нежитлової будівлі літ. "А-1Н" площею 204,1 кв.м. та нежитлової будівлі літ. "Б" гаражі площею 175,6 кв.м., всього: загальною площею 379,7 кв.м. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

В той же час, представник позивача у судовому засіданні та у заяві (вх. № 23636 від 19.07.2016 р.) просить суд покласти судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 316, 318, 328, 344 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4-2, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Харківською обласною організацією Всеукраїнського спілки автомобілістів (61110, м. Харків пров. 2-й Істомінський, 22-А, код ЄДРПОУ 05508915) право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: на нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Макаренка, 2 та складається з нежитлової будівлі літ. "А-1Н" площею 204,1 кв.м. та нежитлової будівлі літ. "Б" гаражі площею 175,6 кв.м., всього: загальною площею 379,7 кв.м.

Повне рішення складено 25.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_2