Рішення

від 21.07.2016 по справі 924/496/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2016 р.Справа № 924/496/16

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави м. Старокостянтинів

до Ямпільської селищної ради, смт. Ямпіль

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Ямпіль

про визнання недійсним рішення селищної ради; визнання недійсним договору

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - згідно посвідчення

від відповідача 1: ОСОБА_3 за дорученням

ОСОБА_4 - селищний голова

від відповідача 2: ОСОБА_5 - згідно договору

з перервою в судовому засіданні

встановив:

Прокурор у позовній заяві просить суд:

- визнати недійсним рішення сорокової сесії Ямпільської селищної ради ради VI скликання № 9 від 25.05.15 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована в смт. Ямпіль, вул. Леніна, Білогірського району, Хмельницької області";

- визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту для будівництва та обслуговування будівель торгівлі від 01.07.15, укладений між Ямпільською селищною радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Обгрунтовуючи позов, позивач вказує таке. За спірним договором земельна ділянка по вул. Леніна в смт. Ямпіль використовуватиметься відповідачем для провадження підприємницької діяльності - будівництва і обслуговування будівель торгівлі площею 197 м. кв.

За положеннями цивільного законодавства, що регулюють відносини сервітуту зміст права сервітуту становить встановлене право користувача чужим майном щодо користування земельною ділянкою, інших ресурсів чи іншого нерухомого майна для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Якщо на земельну ділянку поширюються права сервітуту, то має проводитись встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються такі права і технічна документація землеустрою, а саме: пояснювальна записка; технічне завдання; кадастровий план землі, із зазначенням меж сервітуту; матеріали польових геодезичних робіт; копії документів, які є підставою для виникнення права сервітуту.

Право сервітуту полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладення і експлуатації лінії електропередач, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації. Особа має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Вищевказаних умов спірний договір не містить. Натомість в ньому наявні умови про: об'єкт - земельний сервітут виключно на земельну ділянку, на якій будуть розміщуватись та використовуватись для підприємницької діяльності будівлі торгівлі; кадастровий номер землі та її площа; розмір плати за користування землею, визначений від грошової оцінки та інші умови, що відповідають критеріям ЗУ „Про оренду земліВ» . Поряд з тим, договір не містить обґрунтувань про здійснення підприємницької діяльності шляхом будівництва саме через сервітут в силу відсутності іншого способу, що вимагає ст. 401 ЦК.

Вказані положення регулюються нормами цивільного законодавства про оренду землі. Зміст договору не залежить від його назви, а назва не змінює суті правовідносин, тому положення спірного договору мають відповідати законодавству, що регулює відносини з оренди.

Отже, змістом спірного правочину є надання відповідачу у користування земельної ділянки на певний строк, за визначену плату, що відповідає відносинам оренди. В зв'язку з цим спірний договір є удаваним, оскільки вчинений з метою приховання іншого правочину.

У додаткових поясненнях від 5 липня 2016 року прокурор стверджує, що на момент прийняття спірного рішення про затвердження технічної документації із землеустрою відносно встановлення меж земельної ділянки для будівництва будівель не проведено земельних торгів, що суперечить вимогам земельного законодавства. Прийняті ж в супереч законодавства органами місцевого самоврядування нормативні акти індивідуальної дій, підлягають скасуванню.

У поясненнях від 20 липня 2016 року прокурор вказує - спірне рішення селищної ради не відповідає також умовам ст. 404 ЦК України, яка визначає, що право сервітуту полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку прокладення і експлуатації ЛЕП, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання. Проте, спірним рішенням передано землю, шляхом укладення договору для будівництва і обслуговування будівель торгівлі.

Представник Ямпільської селищної ради в судовому засіданні та даний відповідач у письмовому відзиві позов визнають. Зазначають - за спірним договором відповідачу встановлена плата за користування землею за кв. м. та річна у певному розмірі. За рішенням селищної ради від 29.01.16 розмір вищевказаних (передбачених договором) ставок плати збільшено, в зв'язку з чим ОСОБА_1 запропоновано підписати договір про внесення відповідних змін у спірний договір. Проте, ОСОБА_1 відмовилася від укладення додаткового договору, в зв'язку з чим порушуються права територіальної громади.

Представник ФОП ОСОБА_1 в судовому засіданні і даний відповідач у письмовому відзиві позов не визнають, доводять, що Ямпільська селищна рада, за ст. 26 ЗУ „Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» розглянула питання про затвердження технічної документації, провела держреєстрацію права власності на землю і уклала договір земельного сервітуту, що не є порушення Закону. Також позивачем не вказано, які права територіальної громади буде відновлено при задоволенні позову.

З матеріалів справи вбачається.

Рішенням Ямпільської селищної ради від 25 травня 2015 року № 9 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Ямпільської селищної ради Білогірьского району Хмельницької області для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, яка розташована в смт. Ямпіль вул. Леніна Білогірського району Хмельницької області.

В силу витягу з техдокументації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17 червня 2015 року, земельна ділянка у Хмельницькій області, Білогірського району, смт. Ямпіль, вул. Леніна, площею 197 м. кв., перебуває у власності Ямпільської селищної ради.

За витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 серпня 2015 року земельна ділянка у Хмельницькій області, Білогірського району, смт. Ямпіль, вул. Леніна, площею 197 м. кв. перебуває у ОСОБА_1 на праві користування (сервітут).

За витягом з держреєстру речових прав від 15 червня 2015 року вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності Ямпільської селищної ради.

1 липня 2015 року між Ямпільською селищною радою (власник) та ФОП ОСОБА_1 (Сервітуарій) укладено договір встановлення земельного сервітуту, яким встановлено - власниа надає сервітуарію право користуватися власною земельною ділянкою загальною площею 197 м. кв. по вул. Леніна в смт. Ямпіль Білогірьского району Хмельницької області для будівництва і обслуговування будівель торгівлі.

Плата за користування землею встановлюється в розмірі 8, 84 грн. за м. кв. на рік становить 1 741 грн.

Договір підписано обома сторонами.

29 січня 2016 року Ямпільскою селищною радою прийнято рішення № 14, яким встановлені нові розміри орендної плати по землі, зокрема в силу розрахунку ОСОБА_1 - 3 991 грн. на рік.

Додано, крім того проект договору про внесення змін до договору земельного сервітуту.

Згідно Інформаційної довідки з держреєстру речових прав від 4 травня 2016 року земельна ділянка, площею 0, 0197 га в Хмельницькій області, Білогірського району, смт. Ямпіль, вул. Леніна, кадастровий № 6820355600:01:005:0105, перебуває в Ямпільської селищної ради на праві комунальної власності, правокористувачем (сервітут) є ОСОБА_1

За довідкою від 11 травня 2016 року (Ямпільської селищної ради) на земельній ділянці розміром 197 м. кв, що знаходиться у власності територіальної громади Ямпільської селищної ради за адресою - смт. Ямпіль вул. Центральна (Леніна) розміщений МАФ ОСОБА_1

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали та надавши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

За спірним договором про встановлення земельного сервітуту від 1 липня 2015 року Ямпільська селрада (власник) надала ФОП ОСОБА_1 право користуватися земельною ділянкою загальною площею 197 м. кв. по вул. Леніна в смт. Ямпіль Білогірського району Хмельницької області, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Пункт 3 договору регулює розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, порядок оплати та її форму. Пункти 4, 5 договору регулюють режим користування землею. П. 6 - випадки припинення чинності договору. Пункт 8 обумовлює - дія договору протягом 25 років з моменту реєстрації права земельного сервітуту.

За ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ст. 402 ЦК).

Зміст поняття користування чужою земельною ділянкою обумовлений ст. 404 ЦК, якою встановлено - право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Зміст даної норми свідчить про те, що надання земельної ділянки в користування для будівництва та обслуговування будівель торгівлі не охоплюється поняттям земельного сервітуту, оскільки останній передбачає лише право: проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації.

За таких обставин, предмет спірного договору та інші його умови про встановлення сервітуту не відповідає законодавчому визначенню даного поняття, в зв'язку з чим суд визнає доводи позивача про те, що сторони, насправді уклали інший договір, а ніж встановлення сервітуту.

Натомість, умови договору, які визначають: право користування земельною ділянкою; мету такого користування - будівництво і обслуговування будівель торгівлі; порядок, строки, розмір та форму оплати за користування, строк користування, відповідають законодавчому визначенню поняття оренда землі.

Зокрема, за ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ст. 792 ЦК). Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 ЗУ „Про оренду земліВ» ).

Таким чином, законодавець, визначаючи правила відносин оренди, не передбачає обмежень щодо мети передачі землі в користування (для будівництва і обслуговування будівель), на відміну від сервітуту.

До того ж, умови спірного договору про розмір земельної ділянки, її місце розташування, орендну плату із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення відповідають вимогам ст. 15 ЗУ „Про оренду земліВ» відносно істотних умов договору оренди.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд приходить до висновку про те, що сторони, уклавши спірний договір про встановлення земельного сервітуту, насправді приховали інший правочин - договір оренди. Отже, спірний договір є удаваним. Зокрема, за ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За п. 3.11 постанови Пленуму ВГСУ від 25 травня 2013 року № 11 встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Отже, при вирішенні позову щодо визнання недійсним правочину суд використовує норми, що регулюють відносини оренди землі.

З спірного договору і витягу з держреєстру від 15 червня 2015 року вбачається, що земельна ділянка, що передана в користування належить до комунальної власності (п. 2).

Порядок надання земельних ділянок державної чи комунальної власності в оренду врегульований ст. 124 ЗК України, відповідно до якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів , крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, перед прийняттям спірного рішення, яким затверджено техдокументацію із землеустрою щодо встановлення меж землі для передачі ОСОБА_1 в користування за спірним договором, земельні торги не проведені. Передача ж в оренду землі (за спірним договором) комунальної власності без проведення торгів, в силу вищенаведених норм ЗК є незаконною (а договір таким, що укладений з порушенням Закону).

Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України передбачено зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи те, що спірний договір, в момент його укладення суперечив вимогам ЗК України про проведення торгів, а його зміст (оренда) не відповідав предмету (сервітут), останній підлягає визнанню недійсним.

Як вказано раніше, на момент прийняття спірного рішення не проводились земельні торги, що суперечить вимогам ЗК. Тому, дане рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж землі для передачі її у користування (оренду) підприємцю, без проведення земельних торгів є порушенням встановленого Законом порядку та виходом за межі компетенції ради. Також, порушенням законодавства під час прийняття спірного рішення є і те, що останнє, одночасно передбачає (за ст. 404 ЦК України) передачу землі на правах сервітуту (право проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо), в той час як ст. 404 ЦК правом сервітуту не охоплює користування землею для здійснення будівництва та обслуговування нерухомого майна.

За ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи, що спірне рішення не відповідає вимогам діючого законодавства, останнє підлягає визнанню недійсним.

Також судом враховується позиція Ямпільської селищної ради про визнання позову, що за ст. 78 ГПК є також підставою до задоволення позову.

Отже, позов обґрунтований, підтверджений поданими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення сорокової сесії Ямпільської селищної ради ради VI скликання № 9 від 25.05.15 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована в смт. Ямпіль, вул. Леніна, Білогірського району, Хмельницької області".

Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту для будівництва та обслуговування будівель торгівлі від 01.07.15, укладений між Ямпільською селищною радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Стягнути з Ямпільської селищної ради (смт. Ямпіль, вул. Миру, 3, код 04403309) на користь прокуратури Хмельницької області, код 02911102, р/р 35218028002814, банк ДКСУ, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків 2800) 1 378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (смт. Ямпіль, вул. Молодіжна, 29, код НОМЕР_1) на користь прокуратури Хмельницької області, код 02911102, р/р 35218028002814, банк ДКСУ, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків 2800) 1 378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору.

Повний текст рішення виготовлено 25 липня 2016 року.

Суддя Ю.В. Гладюк

Вигот 4 прим:

До справи і сторонам.