Постанова

від 20.07.2016 по справі 905/1406/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.07.2016р. справа №905/1406/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4 за участю представників: від позивача: не з'явився від відповідача:ОСОБА_5 - за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м. Добропілля, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. по справі№905/1406/16 (суддя Сажнева М.В.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Берінг» м.Дніпро до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м. Добропілля, Донецька область простягнення 28 379,09грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Берінг» м.Дніпро звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м. Добропілля, Донецька область про стягнення 28 379,09грн. основного боргу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/1406/16 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Берінг» основний борг у розмірі 28379грн.09коп. та судовий збір у розмірі 1378грн.00коп.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. по справі №905/1406/16 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Підставами для скасування рішення господарського суду скаржник вважає неповне з'ясування обставин та невідповідність висновків, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на те, що у зв'язку з відсутністю на видаткових накладних дати отримання продукції, тому у відповідача відсутнє порушення зобов'язання по оплаті за продукцію.

Представник позивача у судове засідання не прибув, відзив не надав, причини неприбуття суду не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Проти розгляду справи за відсутністю представника позивача не заперечував.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Берінг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (покупець) підписано договір №ДУ-2014/7-КП (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному Договорі та Специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору покупець зобов`язується прийняти і оплатити поставлену у його власність продукцію на умовах даного Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, якісними характеристикам та в строки, погоджені сторонами у Специфікаціях до даного Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору загальна сума Договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій даного Договору, але не повинна перевищувати 999000,00 грн, з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 5.2 Договору ціна на продукцію, що поставляється, встановлюється сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами. Сторони прийшли до згоди, що в разі належного виконання обома сторонами своїх обов'язків, термін дії Договору встановлюється до 31.12.2014 р. включно. У разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим Договором, строк дії Договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань (п.8.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2014р., 01.10.2014р., 20.10.2014р., 12.11.2014р. та 18.11.2014р. сторонами підписані Специфікації до Договору ДУ-2014/7- КП від 02.01.2014р., якими визначено асортимент, кількість, ціну, умови поставки товару та строк оплати.

Договір та специфікації до нього підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств без заперечень.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 28379,09 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №437 від 03.12.2014 на суму 4011,72 грн, №438 від 03.12.2014 на суму 1884,72 грн, №439 від 03.12.2014 на суму 462,00 грн, №440 від 03.12.2014 на суму 160,24грн, №441 від 03.12.2014 на суму 2880,00 грн, №443 від 03.12.2014 на суму 720,00грн, №445 від 03.12.2014 на суму 3968,05грн, №447 від 03.12.2014 на суму 480,00грн, №448 від 03.12.2014 на суму 342,00 грн, №449 від 03.12.2014 на суму 525,00грн, №450 від 03.12.2014 на суму 480,00 грн, №451 від 03.12.2014 на суму 3672,00грн, №453 від 03.12.2014 на суму 4832,70грн, №454 від 03.12.2014 на суму 964,80грн, №455 від 03.12.2014 на суму 2867,46 грн, №456 від 03.12.2014 на суму 128,40грн та товарно-транспортними накладними: №№ БР0000002, БР0000003, БР0000004, БР0000005, БР0000006, БР0000008, БР0000010, БР0000013, БР0000012, БР0000014, БР0000015, БР0000016, БР0000018, БР0000019, БР0000020, БР0000021 від 03.12.2014.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписами його представника на зазначених видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та довіреностями відповідача на отримання товару від позивача. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції, виходячи з приписів ст. 664 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 5.3 Договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. У різі якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється наступного банківського дня.

Аналогічний строк оплати погоджено сторонами у Специфікаціях до Договору.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату отриманої продукції

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено, факт прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати товару, тому господарський суд правомірно дійшов висновку щодо стягнення з останнього боргу у розмірі 28 379,09грн.

Довод апелянта, що обов'язок оплатити поставлену продукцію за договором від 02.01.2014р. №ДУ-2014/7-КП не виник, оскільки у видаткових накладних відсутні відмітки покупця про дату отримання продукції, спростовується наступними обставинами.

Так, згідно з п. 4.4. Договору дата поставки визначається датою, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих представником постачальника, про прийняття продукції.

Наявні видаткові накладні, яка міститься в матеріалах справи, датуються 03.12.2014р. та підписані представником покупця без зазначення іншої дати та будь-яких зауважень, що свідчить про те, що поставка та момент відліку 60-ти денного строку для оплати розпочалися саме з 03.12.2014р.

Доводи скаржника про те, що він отримав без будь-яких заперечень продукцію іншою датою, ніж зазначено в накладних, оскільки представником покупця таку дату, яка має значення для належного виконання договору, не вказано, суперечать встановленій ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України презумпції добросовісності та розумності поведінки, яка (презумпція) будь-якими доказами у цій справі не спростована.

Також, відповідно до п. 4.3. Договору на підтвердження поставки постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; видаткову накладну; товарнотранспортну накладну та ін.

Аналізом приписів п.4.3. та п.4.4. Договору вбачається, що під датою поставки передбачається дата фактичної передачі продукції у розпорядження покупця, вказана дата повинна зазначатися представником покупця на відповідних товаросупровідних документах (видатковій накладній, товаротранспортній накладній).

Згідно з п.1 ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Крім того, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Видаткова накладна у разі належного її оформлення та відповідності вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним обліковим документом, який фіксує та підтверджує господарську операцію і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, спірні видаткові накладні підписані представниками обох сторін, без жодних зауважень 03.12.2014р., містять всі визначені законом обов'язкові реквізити, в тому числі необхідні відомості про продукцію, а також інформацію про дату та місце складання.

Отже, за своїми ознаками спірні видаткові накладні від 03.12.2014р. є первинними документами та підтверджують факт поставки продукції саме в цю дату.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача повідомив про прийняття спірної продукції та знаходження її у товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши повний перегляд справи, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовано фактичні обставини справи, тому рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/1406/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» м.Добропілля, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/1406/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/1406/16 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: О.А. Скакун

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.